Постанова № 73596099, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5642/16

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Спірідонов М.О.) від 17.11.2016р. (повний текст постанови виготовлений 21.11.2016 р.) по справі № 820/5642/16

за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області

до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПрАТ «Харківський коксовий завод» у вигляді повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей № 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності п. 2 умови 1 розділу «технологічного процесу» та п. 2.3 умови З дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 шляхом опломбування (опечатування) «дверізнімальної машини» Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем здійснюється видача коксу з печей вищевказаних коксових батарей без встановлення локальної установки безпильової видачі коксу (надалі – УВБК), що є порушенням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 820/5642/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 820/5642/16 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Держекоінспекцією з 12.09.2016 р. по 30.09.2016 р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ПрАТ «Харківський коксовий завод», за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 112/01-04/03-09, в якому зафіксовано, що на підприємстві працюють стаціонарні джерела, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Одне із них – джерело № 202, яким здійснюється видача коксу, містить в собі 4 коксові батареї - №№ 1, 2, 3 (по 5 печей кожна, введених в експлуатацію в 1988 році) і 4-біс (25 печей, введені в експлуатацію після реконструкції в 2006 році). Всі 4 коксові батареї працюють як один комплекс, що обслуговується одним комплектом машин, в тому числі 2–ма дверізнімальними машинами. На дверізнімальній машині коксової батареї № 4-біс встановлена локальна установка безпильової видачі коксу (УВБК), що працює на принципі пилоподавлення. На дверізнімальній машині, що обслуговує печі №№ 1-3 УБВК не встановлена.

ПрАТ «Харківський коксовий завод» здійснює господарську діяльність відповідно до Дозволу № 6310137900-236 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданому 07.11.2012 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області. В п. 2.3 умови 3 дозволу зазначено, що видача коксу повинна здійснюватись тільки при включеній УБВК.

Оскільки видача коксу з коксових батарей №№ 1, 2, 3 здійснюється без застосування УВБК, позивачем зроблений висновок, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при видачі коксу з печей вказаних коксових батарей здійснюється без УБВК, що не враховано в інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ «Харківський коксовий завод» при отриманні Дозволу. А тому позивач звернувся до суд з позовом про повне зупинення діяльності ПрАТ «Харківський коксовий завод» з видачі коксу коксовими батареями №№ 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності до умов Дозволу.

Судовим розглядом встановлено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ «Харківський коксовий завод» проведена в 2011 році ДП «УХІН». Складено інвентаризацію інструментальними вимірами та розрахунковими методами. Згідно матеріалів звіту з інвентаризації на підприємстві нараховується 77 стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з них організованих - 44, неорганізованих - 33, оснащених УОГ - 7.

На перевірку представлені документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Харківський коксовий завод», розроблені ДП «УХІН» в 2012 році. На підставі зазначених обґрунтовуючих матеріалів підприємством отриманий дозвіл на викиди забруднюючих в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області терміном до 07.11.2017 р.

При визначені параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду № 202 (видача коксу з установкою безпильової видачі коксу (надалі УБВК) використовувались дані «Показників емісії (питомі викиди) забруднюючих речовин в атмосферне повітря АТЗТ «Харківський коксовий завод», розроблених ДП «УХІН» в 2007 році, затверджених Мінприроди України 04.12.2007 р. (далі – «Показники емісії»).

Відповідно до наданих на перевірку «Показників емісії», джерело № 202 - видача коксу з УБВК. Однак, в ході перевірки встановлено, що локальна установка безпильової видачі коксу встановлена лише на коксовій батареї № 4-біс. Видача кокосу з печей коксових батарей №№ 1, 2, 3 здійснюється без використання УБВК, у зв’язку з чим позивач зазначив, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря при видачі коксу з печей на коксових батареях №№ 1, 2, 3 здійснюється без УБВК, що не враховано в інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ «Харківський коксовий завод».

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно п. 2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Харківський коксовий завод» від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху викладений в наступній формі: «видача коксу повинна здійснюватися тільки при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК)».

Пункт 2 Умови 1 до технологічного процесу дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 зазначає наступне: «суб'єкт господарювання повинен забезпечити контроль за точним дотриманням технологічних регламентів».

Згідно п. 5.2.3 «Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПрАТ «Харківській коксовий завод», затвердженого головним інженером підприємства 16.08.2016, для вловлювання пилу, що виділяється при видачі коксових печей, на дверізнімальній машині встановлений пиловловлюючий зонт. Пилогазоповітряна суміш, що виділяється під час видачі коксу, направляється в пиловловлюючий зонт, а потім - в систему очистки від пилу.

Висновок про невиконання умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху був зроблений Держекоінспекцією на підставі зазначеного в акті факту про відсутність УБВК на коксових батареях №№ 1, 2, 3. Враховуючи, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 надавався за умови видачі коксу з УБВК з печей на коксових батареях №№ 1, 2, 3, позивач вважає, що зазначене є невиконанням умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху та є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Вказані обставини, на думку позивача, є підставами щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПрАТ «Харківський коксовий завод» у вигляді повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей №№ 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності п. 2 умови 1 розділу «технологічного процесу» та п. 2.3 умови 3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 шляхом опломбування (опечатування) «дверізнімальної машини» Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що посилання позивача на порушення ПрАТ «Харківський коксовий завод», а саме в наданні недостовірної інформації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 та невиконанням умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 є безпідставними та таким, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначив, що висновок про невиконання умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху був зроблений Держекоінспекцією на підставі зазначеного в акті факту про відсутність УБВК на коксових батареях №№ 1, 2, 3, а не внаслідок перевищення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як стверджує суд першої інстанції.

При цьому, апелянт зазначив, що відповідно до мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що судом підтверджено факт відсутності УБВК на коксових батареях №№ 1, 2, 3 та не спростовано факт не виконання відповідачем умов дозволу від 07.11.2012 р. № 6310137900-236, що на думку позивача свідчить про те, що підстави звернення Держекоінспекції до суду визнано законними.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон 877-V), Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, Законом України «Про охорону атмосферного повітря» (далі – Закон № 2707-ХІІ), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі – Закон № 1264-ХІІ).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Відповідно до п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. № 429 (далі - Положення № 429) Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Згідно з п. 4.2 Положення № 429 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Держекоінспекція здійснює на підставі Закону 877-V та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 «Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» (далі - Порядок № 464 ).

Відповідно до ст. 10 Закону № 2707-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Положеннями ст. 11 Закону № 2707-ХІІ визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб’єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Наявністю підстав для повного зупинення мають бути обставини загрози життю, здоров’ю працівникам підприємства, виявлені порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, що спричиняють загрозу життю та здоров’ю людей або є підвищеною небезпекою для довкілля.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону 877-V, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Згідно зі ст. 12 Закону № 2707-ХІІ передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що ПрАТ «Харківський коксовий завод» здійснює господарську діяльність відповідно до вимог «Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПрАТ «Харківській коксовий завод»», затверджений головним інженером АТ «Харківській коксовий завод» 16.08.2016 р., із терміном дії до 16.08.2026 р. та Дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. з терміном дії до 07.11.2017 р.

Згідно загальної характеристики ПрАТ «Харківський коксовий завод» має такі технологічні цехи: вуглепідготовчий, коксовий, цех уловлювання і допоміжні цехи: енергоцех, ремонтно-механічний, автоділянка, ремонтно-будівельний.

До складу коксового цеху, який відноситься до основного виробництва метою якого є виробництво коксу, входять коксові батареї:

№ 1 , № 2, № 3 - дати пуску в експлуатацію після реконструкції, відповідно - 1989 рік, 1988 рік, 1989 рік; тип батареї: ПВР (парні вертикалі з рециркуляцією) з боковою некомбінованою системою обігріву; корисний об’єм 20 м3, проектна потужність по коксу валовому 6% вологості 33 тис. т/рік;

№ 4-біс - дата пуску в експлуатацію після реконструкції 2006 рік, тип батареї: ПВР (парні вертикалі з рециркуляцією) з боковою некомбінованою системою обігріву; корисний об’єм 24,6 м3, проектна потужність по коксу валовому 6% вологості 143 тис. т/рік.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що дверізнімальна машина коксових батарей №№ 1, 2, 3 не обладнана УБВК, що підтверджується технологічною схемою розташування косових батарей №№ 1, 2, 3. Видача коксу з коксових печей батарей №№ 1, 2, 3 здійснюється за допомогою цієї дверізнімальної машини, на якій відсутня УБВК. На дверізнімальній машині коксової батареї №4-біс в наявності змонтована УБВК, що підтверджується технологічною схемою розташування косової батареї № 4-біс, реконструкція коксової батареї № 4-бис проведена в 2006 році. Видача коксу з коксових печей батареї № 4-бис здійснюється при експлуатації дверізнімальної машини, на якій змонтована УБВК.

При цьому, позивач вказує, що відповідно до аналізу Робочого проекту «Реконструкції комплексу коксової батареї № 4-біс ПЗ-96470 та ПЗ-99399 вбачається, що при реконструкції коксової батареї № 4-біс, працювали 3 батареї, а саме: №№ 1, 2, 3, що на думку апелянта підтверджує факт того, що батареї №№ 1, 2, 3 та батарея № 4-біс працюють окремо, незалежно одна від одної.

Апелянт зазначає, що п. 2.3 вимог дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрРАТ «Харківський коксовий завод» від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 викладений в наступній формі: «видача коксу повинна здійснюватися при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК)». Пункт 2 Умови 1 до технологічного процесу дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 викладений у наступній формі: «суб'єкт господарювання повинен забезпечити контроль за точним дотриманням технологічних регламентів».

Згідно п. 5.2.3 «Постійного технологічного регламенту виробництва коксу в коксовому цеху ПрАТ «Харківській коксовий завод», затвердженого головним інженером підприємства 16.08.2016 р., термін дії якого до 16.08.2026 р., для вловлювання пилу, що виділяється при видачі коксових печей, на дверізнімальній машині встановлений пиловловлюючий зонт. Пилогазоповітряна суміш, що виділяється під час видачі коксу, направляється в пиловловлюючий зонт, а потім - в систему очистки від пилу. Пунктом 12.6 «Екологічні заходи» Регламенту також встановлено, що видача коксу повинна здійснюватися лише при включеній локальній установки безпильової видачі коксу.

На підставі цього, апелянт зазначив, що ПрАТ «Харківській коксовий завод» самостійно визначає основною вимогою технологічного процесу виготовлення коксу наявність (робочий стан) УБВК. При цьому, дозволом на викиди та технологічним регламентом не відокремлено процес видачі коксу з коксових батарей №№ 1, 2, 3 та коксової батареї № 4-біс, а отже, вищевказаними документами передбачається, що процес видачі коксу з коксових печей всіх батарей ПрАТ «Харківський коксовий завод» повинен здійснюватися з використанням УБВК, тобто із її включенням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302 (дали – Порядок № 302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб’єкт господарювання) експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до п. 3 Порядку № 302, дозвіл видається безоплатно на строк не менше п’яти років, а відповідно до п. 4 цього Порядку, для отримання дозволу суб’єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов’язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умови дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов’язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов’язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Суб’єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є документом, яким надається право на викиди в атмосферу забруднюючих речовин в певній кількості.

Крім того, ДП «УХІН» були розроблені обґрунтовуючі матеріали для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Харківський коксовий завод», а на підставі зазначених обґрунтовуючих матеріалів підприємством отриманий дозвіл на викиди забруднюючих в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області терміном до 07.07.2017р. При цьому, при визначенні параметрів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для джерела № 202 (видача коксу) встановлено усереднені показники емісії (питомі викиди) з урахуванням УБВК, встановленої на кокосовій батареї № 4-біс, та коксових батареях №№ 1, 2, 3, що працюють без установки БВК.

Також необхідно зазначити, що визначення питомих показників, а відповідно в подальшому і розрахунок викидів по джерелу № 202 виконувався в цілому, тобто по батареям №№ 1, 2, 3 та батареї № 4-біс. При цьому, питомі показники передбачають потужність викиду в грамах на тону виготовленого коксу підприємством в цілому, а не окремої батареї і саме при врахуванні видачі коксу на батереї № 4-біс з застосуванням УБВК при визначенні питомих показників для джерела № 202 вказує відмітка в «Показниках емісії...», а не про те, що вивантаження коксу з батарей №№ 1, 2, 3 повинно проводитися з УБВК. Технологічна схема, при якій видача коксу на батареях №№ 1, 2, 3 проводиться без УБВК, а видача коксу на батареї № 4-біс з застосуванням УБВК, діяла, як під час проведення інвентаризації в 2011 р., так і в 2007 році під час розробки «Показників емісії...».

У зв’язку з цим, колегія суддів зазначає, що п. 2.3 умови дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, означає, обов’язковість включення УБВК під час видачі коксу на тих коксових батареях, на яких вона встановлена, в цьому випадку на коксовій батареї № 4-біс, та ніяким чином не зобов’язує встановлення УБВК на всіх батареях, що входять до складу джерела № 202.

Колегія суддів зазначає, що нормативним документом, що регламентує саме необхідність встановлення системи очищення викидів від пилу є Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин від коксових печей, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.09.2009 р. № 507 (далі - Технологічні нормативи).

Відповідно до п. 4 розділу IV Технологічних нормативів, коксові батареї обладнуються установками для локалізації газів від видачі коксу з подальшою подачею їх в систему очищення викидів від речовин у вигляді суспендованих твердих частинок. Обов'язковим є забезпечення стаціонарними установками безпилової видачі коксу коксових батарей після реконструкції, модернізації або будівництва нових коксових батарей з ефективним очищенням викидів від пилу в рукавних фільтрах або в інших установках.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачено, що об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Таким чином, наведеною нормою закону, передбачено обов'язкове проведення державної екологічної експертизи під час впровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вище визначених норм закону, а також для зменшення викидів небезпечних речовин в атмосферне повітря, підприємством відповідача отриманий висновок державної екологічної експертизи від 24.02.2006 р. № 112, яким було передбачено встановлення УБВК на коксовій батареї № 4-біс під час проведення реконструкції у 2006 році. При цьому, проведення державної екологічної експертизи об’єктів введених в експлуатацію до моменту набрання чинності Закону України «Про екологічну експертизу» законодавством не передбачено.

Оскільки реконструкція або модернізація батарей №№ 1, 2, 3 не проводилися на момент отримання дозволу, у підприємства відповідача не виникло обов’язку щодо встановлення УБВК на ці батареї, у зв’язку з чим, п. 2.3 дозволу слід розуміти так, що видача коксу повинна здійснюватися тільки при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК), але з урахуванням того, що УБВК встановлено тільки на коксовій батареї № 4-біс.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно роз’яснень ДП ГИПРОКОКС на ПрАТ «Харківський коксовий завод» передбачено два комплекти коксових машин: «вуглезагрузочний вагон» - 2од ; «коксовиштовхувач» - 2од; «дверізнімальна машина» - 2од; «електровоз з вагоном для гасіння» - 2од.

Застосування резервного обладнання передбачено «Планом локалізації та ліквідації ситуацій на ПрАТ «Харківський коксовий завод» (далі - ПЛАС), де відповідно до розділу 6.51111 «Опис дій персоналу при аварійних ситуаціях», стор. 155 ПЛАС, Інструкція з аварійної зупинки цехів і ділянок ПрАИ «ХКЗ», стор. 221, у випадку поломки дверізнімальної машини. Машиністу дверізнімальної машини: негайно повідомити про поломку змінному майстру; виключити електроживлення; перейти працювати на резервну машину.

Пункт 7.6. Виробничої інструкції ПИ-01-03-2016 для машиніста дверізйомної машини (КП 8159) коксового цеха, визначає дії машиніста дверізйомної машини, що обслуговує батареї №№ 1, 2, 3, відповідно до якого, при аварійному виході машини із ладу, включається резервна машина і продовжується видача коксу по графіку.

В свою чергу, дії машиніста дверізйомної машини, що обслуговує батареї № 4-біс, визначає п. 7.36. Виробничою інструкцією ПИ-01-33-2013, у відповідності з яким, у випадку поломки дверізйомної машини: перейти працювати на резервну машину.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що на підприємстві відповідача в штатному режимі батареї №№ 1, 2, 3 обслуговуються однією дверізйомною машиною, а батарея № 4-біс обслуговується другою дверізйомною машиною, а тому у випадку виходу з ладу однієї з дверізйомних машин, обслуговування батарей №№ 1, 2, 3 та № 4-біс виконується однією машиною.

Обидві машини мають можливість переміщуватися вздовж усіх батарей (№№ 1, 2, 3 та № 4-біс) без обмежень, штатна дверізйомна машина для батарей №№ 1, 2, 3 одночасно виконує функцію резервної для батареї № 4-біс, відповідно штатна дверізйомна машина для батареї № 4-біс є резервною для батарей №№ 1, 2, 3. Інших, альтернативних режимів обслуговування коксових батарей на ПрАТ «Харківський коксовий завод» немає.

При цьому, УБВК зчіпкою причеплено до дверізйомної машини, яка обслуговує батарею № 4-біс і має свою коксонапрямну для видачі коксу з камери коксування. УБВК розташовані вздовж фронту тільки батареї № 4-біс.

У випадку виходу з ладу дверізйомної машини, що обслуговує 4-біс батарею, дверізйом батарей №№ 1, 2, 3 під’єднюється в зчеплення з дверіз’йомом батареї № 4-біс і здійснює видачу з камер батареї № 4-біс через коксонапрямну, а у випадку виходу з ладу дверізйому батарей №№ 1, 2, 3, дверізйом батареї № 4-біс від’єднує УБВК і здійснює видачу через свою коксонапрямну з камер батарей №№ 1, 2, 3.

Вимога апелянта про задоволення позовних вимог щодо повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей № 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу спростовується висновком судово-інженерно-технологічно-екологічної експертизи, проведеної в рамках цієї адміністративної справи.

Відповідно до висновку судової комплексної комісійної інженерно-екологічної та технологічної експертизи № 3605 (висновок складений 22.12.2017 р.), експлуатація коксових батарей є безперервним процесом з моменту їх пуску до остаточної зупинки. Обов'язковою умовою для безперервності їх роботи є наявність резервного комплекту коксових машин, які обслуговують батарею, у тому числі дверізнімальної машини. Правила технічної експлуатації коксохімічних підприємств (ПТЕ) є обов’язковими для всіх коксохімічних підприємств і виробництв, а також для всіх проектних та дослідницьких інститутів і організацій, що проектують об’єкти коксохімічної промисловості. В п. 7.36 ПТЕ обов’язковою умовою для експлуатації блока із одної батареї є наявність одного комплекта працюючих коксових машин та одного резервного комплекта.

За висновком експертизи опломбування однієї з дверізйомних машин ПрАТ «Харківський коксовий завод» залишає коксові батареї без резервної дверізйомної машини, що є порушенням п.п. 7.36, 7.74 ПТЕ. При цьому, у висновку зазначено, що у момент опломбування однієї дверізйомної машини зупинки технологічного процесу видачі коксу можливо не відбудеться, але неможливість проведення ТО (технічного огляду), ПР (поточного ремонту) та КР (капітального ремонту) другої дверізйомної машині, а також підвищена інтенсивність її експлуатації, може призвести до виходу машини із ладу і зупинки технологічного процесу видачі коксу.

У зв’язку з наведеними вище обставинами та з урахуванням висновку судової комплексної комісійної інженерно-екологічної та технологічної експертизи, колегія суддів зазначає, що наведеним спростовуються твердження апелянта про те, що при поломці дверізйомної машини, яка обслуговує батарею № 4-біс, друга машина не набуває статусу робочої і навпаки.

Також колегія суддів зазначає, що порушення підприємством позивача вимог природоохоронного законодавства, яке полягало у невиконанні умов дозволу, а саме п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху зафіксоване а акті перевірки № 112/01-04/03-09.

На підставі акту перевірки позивачем винесений припис № 60/03-09 від 06.10.2016 р., яким зобов’язано директора ПрАТ «Харківський кокосовий завод» забезпечити виконання п. 2 Умови 1 до технологічного процесу та п. 2.3 вимог дозволу на викиди від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху зафіксоване а акті перевірки № 112/01-04/03-09 (п. 4 припису).

Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 р. по справі № 820/7156/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про скасування припису та прийняти в цій частині нову, якою позовні вимоги ПрАТ «Харківський коксовий завод» до Державної екологічної інспекції у Харківській області; за участю - Харківської місцевої прокуратури № 2, про скасування припису задоволено - скасовано припис № 60/03-09 від 06.10.2016 р.

Зі змісту рішення суду по справі № 820/7156/16 (в частині, що стосується, зокрема, підстав для скасування п. 4 припису) зазначено, що визначення питомих показників, а відповідно в подальшому і розрахунок викидів по джерелу № 202 виконувався в цілому, тобто по батареям №№ 1, 2, 3 та батареї №4 біс. Питомі показники передбачають потужність викиду в грамах на тону виготовленого коксу підприємством в цілому, а не окремої батареї. Саме при врахуванні видачі коксу на батареї № 4-біс з застосуванням УБВК при визначенні питомих показників для джерела № 202 вказує відмітка в «Показниках емісії…», а не про те, що вивантаження коксу з батарей №№ 1,2,3 повинно проводитися з УБВК. Технологічна схема, при якій видача коксу на батареях №№ 1, 2, 3 проводиться без УБВК, а видача коксу на батареї № 4-біс з застосуванням УБВК, діяла, як під час проведення інвентаризації в 2011 р., так і в 2007 році під час розробки «Показників емісії...».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що твердження позивача з приводу наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ПрАТ «Харківський коксовий завод» у вигляді повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей № 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу у відповідності п. 2 умови 1 розділу «технологічного процесу» та п. 2.3 умови З дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 шляхом опломбування (опечатування) «дверізнімальної машини» Державною екологічною інспекцією у Харківській області є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими в ході розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції обставинами, оскільки в п. 2.3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Харківський коксовий завод» від 07.11.2012 р. № 6310137900-236 щодо неорганізованих джерел викидів до технологічного процесу коксового цеху прямо не передбачено обов’язку підприємства, якому цей дозвіл наданий здійснювати видачу коксу при включеній локальній установці безпильової видачі коксу (УБВК) з коксових батарей №№ 1, 2, 3 та 4-біс, тобто з усіх разом. В той час, враховуючи, що УБВК встановлена на батареї № 4-біс, доказів того, що відповідачем здійснюється видача коксу з цієї батареї без включеної УБВК позивачем не надано та в ході розгляду справи не підтверджено, що свідчить про те, що відповідачем в межах спірних правовідносин не встановлено порушення п. 2.3 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Харківський коксовий завод» від 07.11.2012 р. № 6310137900-236.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів наявності обставин загрози життю, здоров’ю працівникам підприємства, громадянам або небезпеки для довкілля, які б вимагали повного зупинення діяльності з видачі коксу з коксових батарей №№ 1, 2, 3 до вжиття заходів щодо встановлення установки безпильової видачі коксу. Крім того, згідно з висновком експертизи таке зупинення є порушенням правил технічної експлуатації при видачі коксу, а також що судом скасований припис, в якому зазначені порушення, що слугували підставами для звернення позивача з цим позовом до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 р. по справі № 820/5642/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 820/5642/16 – залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 820/5642/16 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод», про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.04.2018 року.