Постанова № 73596039, 18.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/80/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Заічко О.В.) від 26.02.2018р. (повний текст складений 26.02.2018 р.) по справі № 820/80/18

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку позивачеві пенсії державного службовця з 01.12.2015р. у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийняти рішення про перерахунок та виплату з 01.12.2015 р. пенсії державного службовця позивачеві у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про заробітну плату станом на 01.12.2015 р., що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 06.11.2017р. №02-10283 із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент її початкового призначення у 2010 р. ( 85%) з урахуванням індексації та раніше виплачених сум пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй в перерахунку пенсії, оскільки законодавчі норми, посилання на які полягли в основу відмови у вчиненні зазначених дій, не відносяться до спірних правовідносин. Позивач стверджувала, що відповідач обтяжений обов’язком щодо здійснення перерахунку її пенсії державного службовця з 01.12.2015р у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позов у повному обсязі.

До Харківського апеляційного адміністративного суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача та одержує з 20.09.2010 року пенсію за віком, як державний службовець, призначену відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993р.№3723 -XII ( що був чинний на час призначення пенсії).

Позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова із заявою від 28 листопада 2017 року про перерахунок пенсії, у зв’язку з підвищенням з 01.12.2015 р. заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати , особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів” з збереженням індексації та збереженням відсотку нарахування пенсії 85% на підставі довідки про заробітну плату за посадою заступника начальника відділу соціальних допомог, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 06.11.2017р. № 02-10283, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 р. по справі №643/15107/16-а ( а.с.25-28,36).

Листом від 07.12.2017 р. вих. № 979/г-З позивачеві направлено Протокол від 04.12.2017 р. управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій, згідно до якого їй відмовлено в перерахунку пенсії ( а.с.29-32).

В якості підстав відмови вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій” та зазначено, що, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213- VIII перерахунки пенсій не проводяться.

Також, у протоколі відповідач посилався на той факт, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 року № 889-VІІ, яким визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У свою чергу, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернулася із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням вимог ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ і постанови №865 у редакціях, чинних на момент призначення їй пенсії, а тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ. Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови КМУ № 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).

Постановою КМУ від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон № 889-VIII.

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом , положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

З матеріалів справи встановлено, що пенсія позивачу призначена з 20.09.2010 року у розмірі 85% від заробітної плати.

До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване зазначеними нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.

У зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, яка набрала чинності з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV. Таким чином, з 01.05.2016 р. Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, з 01.05.2016 р., відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

З матеріалів справи встановлено, що 28.11.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про заробітну плату станом на 01.12.2015 р., що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 06.11.2017р. №02-10283.

Протоколом від 04.12.2017 р. управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Виходячи з того, що заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01.05.2016 р., відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непроведення відповідачем перерахунку відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У справі, що розглядається, судовим розглядом встановлено, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням державних службовців, розмір призначеної ОСОБА_2 пенсії не зменшився.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Судовою колегією також враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "Великода проти України".

Так, у пункті 25 рішення від 03.06.2014 р. у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) Європейський суд з прав людини зауважив, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

У пункті 26 цього рішення Суд зазначив, що вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

У пункті 28 цього Рішення Суд зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови КМУ № 1013, якою пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Що стосується посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не оцінив дію Закону України "Про державну службу " від 10.12.2015 р. №889-VІІІ з точки зору його конституційності та не застосував Конституцію України як акт прямої дії колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Проте, під час судового розгляду не встановлено, що положення Закону України "Про державну службу " від 10.12.2015 р. №889-VІІІ суперечать Конституції України.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018р. по справі № 820/80/18 – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018р. по справі № 820/80/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.04.2018 року.