Постанова № 73596026, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4735/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018р. (суддя Білова О.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 15.01.2018) по справі № 820/4735/17

за позовом Громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Слобідський РВ у м.Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області

про визнання неправомірною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг (далі по тексту - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУДМС в Харківській області), третя особа - Слобідський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірною відмову Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 19.09.2017 в зв'язку з досягненням 25- річного віку та зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 19.09.2017 в зв'язку з досягненням 25-річного віку з проставленням на останній вільній сторінці її паспортного документа відмітки про отримання посвідки на постійне проживання в Україні.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року адміністративний позов громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 02.10.2017 про відмову в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 19.09.2017 в зв'язку з досягненням 25-річного віку.

Зобов'язано Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 19.09.2017 в зв'язку з досягненням 25-річного віку.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що приймаючи оскаржене рішення від 02.10.2017 про відмову в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки позивачу, Головне управління ДМС України в Харківській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень. Зазначає, що за наявною у відповідача інформацією встановлено, що позивачу у 2005 році було надано дозвіл на імміграцію в Україну, як дружині іммігранта – громадянина ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_3 ( далі по тексту СРВ) ОСОБА_6 Туан. Одночасно встановлено, що інший громадянин СРВ ОСОБА_7 Чінь зазначив, що він є чоловіком позивача та отримав дозвіл на імміграцію в Україну саме як чоловік іммігрантки - ОСОБА_4 Хонг Ньюнг. Отже, позивач уклала два шлюби з різними громадянами ОСОБА_3, проте законодавство ОСОБА_3 не передбачає права перебувати більш ніж в одному шлюбі, а позивач не надала пояснень та документів щодо наявності другого шлюбу на час прийняття рішення про відмову в обміні посвідки. Також апелянт вказує, що зобов’язуючи відповідача здійснити позивачу оформлення посвідки на постійне проживання, суд втратився у дискреційні повноваження Головного управління ДМС України в Харківській області.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.04.2005 громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області із заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україні.(а.с.75-76)

Підставою отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач зазначила шлюб із громадянином СРВ ОСОБА_6 Туан, укладений 02.10.2004, що підтверджується копією засвідченого перекладу свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.77).

Громадянці СРВ ОСОБА_4 Хонг Ньюнг був наданий дозвіл на імміграцію в Україні та 11.05.2005 позивача документовано посвідкою на постійне проживання серії ХР №13193, терміном дії – безстроково (а.с.26).

19.09.2017 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг звернулась до Слобідського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягненням 25-річного віку.(а.с.71-72)

Листом від 21.09.2017 № 16/10637 Слобідський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області надіслав заяву ОСОБА_4 Хонг Ньюнг для розгляду до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (а.с.29).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем 02.10.2017 ГУ ДМС України в Харківській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання на підставі підпункту 4 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 28 березня 2012 р. № 251, про що зроблена відповідна відмітка у заяві позивача про обмін посвідки. (а.с72)

Також відповідач листом № 04/1-25231 від 02.10.2017 повернув на доопрацювання до Слобідського РВ ГУ ДМС України в Харківській області матеріали справи щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні гр. СРВ ОСОБА_4 Хонг Нюнг, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що на виконання вказівки ДМС України №8-4806/2.1-13 від 07.06.2013 необхідно перевіряти законність надання дозволу на імміграцію гр. СРВ. З зазначеного листа також вбачається, що згідно матеріалів справи позивача сімейний стан вищевказаної громадянки СРВ підтверджується двома різними свідоцтвами про шлюб з різними громадянами СРВ. Відомості щодо розірвання попереднього шлюбу в матеріалах справи відсутні. (а.с.73)

Листом від 06.10.2017 №16/11397 Слобідський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області повідомив позивача, що по її заяві щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 25-річного віку прийнято рішення ГУ ДМС України в Харківській області про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 4 пункту 17 Порядку оформлення виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 28.03.2012 № 251. В листі зазначено, що відповідно вказівки ДМС України № 8-4806/2.1-13 від 07.06.2013 здійснена перевірка законності надання позивачу дозволу на імміграцію. Перевіркою встановлено, що позивач отримала дозвіл на імміграцію як дружина іммігранта, згідно матеріалів справи сімейним стан ОСОБА_4 Хонг Ньюнг підтверджується двома різними свідоцтвами про шлюб з різними громадянами СРВ, відомості щодо розірвання попереднього шлюбу в матеріалах справи відсутні. Для отримання більш детальної інформації з зазначеного питання позивачу запропоновано звернутися до Слобідського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем за відсутності законодавчо визначених підстав для відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом ч.15 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Спірні правовідносини безпосередньо регулюються Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 28 березня 2012 р. № 251(далі за текстом – Порядок № 251) та Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 № 681, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2013 р. за № 1335/23867 (далі за текстом – Порядок № 681).

Відповідно до п.1 Порядку № 251 цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Відповідно до п.4.1 Порядку № 681 обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до п.16 Порядку № 251 для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Згідно з п. 15 Порядку № 251 для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Відповідно до п. 4.5. Порядку № 681 працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

Згідно з п. 4.6. Порядку № 681 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п’ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки. Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

З аналізу наведених норм права слідує, що підставою для обміну посвідки у зв’язку з досягненням 25-ти річного віку є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ДМС в установленому порядку, за результатом розгляду яких міграційний орган приймає відповідне рішення.

Доказів неподання позивачем разом із заявою від 19.09.2017 документів у обсязі, встановленому п. 15 Порядку № 251 матеріали справи не містять та судом під час розгляду справи не встановлено. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти того, що позивачем були надані усі необхідні документи для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем 25-річного віку.

Також судом, з пояснень представника відповідача, встановлено, що дозвіл на імміграцію позивачу не скасований, висновок щодо наявності підстав для такого скасування не складався.

Згідно з п. 17 Порядку № 251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається, зокрема, в разі: 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що при прийнятті спірного рішення відповідач відмовив позивачу в обміні посвідки на підставі п.п. 4 п. 17 Порядку № 251 – саме у зв’язку з поданням завідомо неправдивих відомостей.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилається на те, що позивачем при зверненні до відповідача з метою отримання дозволу на імміграцію в Україні у 2005 році подано свідоцтво про шлюб, укладений 02.10.2004 з громадянином СРВ ОСОБА_6 Туан, на підтвердження чого представником відповідача було надано нотаріально завірену копію відповідного свідоцтва про шлюб (а.с. 77). Однак при перевірці документів позивача при розгляді її заяви про обмін посвідки відповідач встановив, що між позивачем, ОСОБА_4 Хонг Ньюнг, та іншою особою – громадянином СРВ ОСОБА_7 Чінь, укладено шлюб 30.09.2006, на підтвердження чого представником відповідача було надано нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб, укладений між позивачем та ОСОБА_7 Чінь (а.с. 113). Таким чином, сімейний стан позивача підтверджується двома різними свідоцтвами про шлюб з різними громадянами СРВ, що на переконання відповідача, свідчить про подання позивачем неправдивих відомостей.

Надаючи оцінку цим обставинам, суд першої інстанції вірно зазначив, що Порядками №251 та №681 не передбачено обов’язку іноземців надавати до органів міграційної служби документи щодо їх цивільного стану при зверненні із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем 25- і 45-річного віку. Обставини укладання нових шлюбів, розірвання раніше укладених шлюбів, не тягне за собою необхідності подання письмових документів на підтвердження цього при обміні посвідки на постійне проживання.

Крім того, на момент звернення позивача з заявою про отримання дозволу на імміграцію у 2005 році, між позивачем та ОСОБА_7 Чінь шлюб ще не був укладений, отже обставини укладення другого шлюбу позивачем у 2006 році взагалі не є предметом дослідження при оцінці правомірності отримання дозволу на імміграцію у 2005 році. Відповідно, вказані обставини також не свідчать про подання позивачем недостовірних відомостей при отриманні у 2005 році дозволу на імміграцію.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено наявність передбачених законодавством України підстав для відмови позивачу в обміні посвідки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова позивачу в обміні посвідки на підставі п.п. 4 п. 17 Порядку № 251 є неправомірною, оскільки відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено, що позивач подав завідомо неправдиві відомості або підроблені документи при обміні посвідки, отже застосування вказаного підпункту п. 17 Порядку № 251 є необґрунтованим.

Жодних інших підстав, визначених пунктом 17 вказаного Порядку, для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки позивачу відповідачем не зазначено та в ході судового розгляду справи встановлено не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності у спірних правовідносинах визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 02.10.2017 про відмову в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг та зобов'язати відповідача здійснити оформлення нової посвідки.

Стосовно доводів апелянта щодо втручання судом в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_8 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язати відповідача документувати позивача посвідкою на постійне проживання в Україні, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Також позивачем під час апеляційного розгляду справи було подано заяву про стягнення з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

За приписами п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

На підтвердження витрат з оплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № Д-70/17 від 14.09.2017 року із адвокатом ОСОБА_1, додаткової угоди № 1 від 14.09.2017 р. до договору про надання правової допомоги № Д-70/17 від 14.09.2017, копію акту виконаних робіт № 1 від 19.04.2018 до договору № Д-70/17 від 14.09.2017; копію довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" про відкриття розрахункового рахунку на ім'я ОСОБА_1; копії квитанцій про оплату послуг 16.03.2018, 18.03.2018, 19.03.2018, 29.03.2018., копію звіту по дебетових та кредитових операціях по рахунку адвоката ОСОБА_1

Згідно з актом виконаних робіт, адвокатом відповідно до умов договору про надання правової допомоги № Д-70/17, здійснено складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДМСУ в Харківській області (вартість послуги – 2000,00 грн.) та представництво інтересів у судовому засіданні (вартість послуги – 500,00 грн.).

Копіями квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» та виписки з рахунку ОСОБА_1 підтверджено внесення коштів у березні 2018 року у загальному розмірі 2500 грн. позивачем в рахунок оплати послуг адвоката ОСОБА_1 за договором № Д-70/17 від 14.09.2017 та фактичне зарахування цих коштів на рахунок адвоката.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2500,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 по справі № 820/4735/17 залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу на користь громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_4 Хонг Ньюнг (місце проживання: 61105, АДРЕСА_1) у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови складено 24.04.2018.