Постанова № 73595961, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2005/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (м. Суми) від 18.01.2018 р. по справі № 818/2005/17

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2А.) звернулась до суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 (далі по тексту – Уповноважена особа, відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", що полягає у невключені даних про позивача, ОСОБА_2, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000212612 від 29.03.2016 року на суму 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, включити дані про позивача, ОСОБА_2, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000212612 від 29.03.2016 року стосовно гарантованої суми у розмірі 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн., та подати вказаний перелік до виконавця дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. по справі № 818/2005/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський", що полягає у невключені даних про позивача, ОСОБА_2, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000212612 від 29.03.2016 року на суму 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 включити дані про позивача, ОСОБА_2, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" (інвестиційний) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000212612 від 29.03.2016 року стосовно гарантованої суми у розмірі 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн. та подати вказаний перелік до виконавця дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_2 (40000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_1 (далі по тексту – апелянт), не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 р. по справі № 818/2005/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що договір позики № 980-019-000212612 від 29.03.2016 року є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ “Кредитно-інвестиційний центр” (далі по тексту – ТОВ «КІЦ»), без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Отже, гарантії Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не поширюються на ситуацію з позивачем. Стверджує про нікчемність правочину між ПАТ «Банк Михайлівський» (далі по тексту – Банк) і ТОВ “КІЦ” у вигляді договору відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016 р., за яким Банк здійснив кредитну операцію на загальну суму 180966027,90 грн. з порушенням обмежень, встановлених постановами Нацбанку № 917 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку” та № 295 “Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ”, чинного законодавства України, вимог Нацбанку України та внутрішніх процедур Банку. Як наслідок, вважає нікчемним правочин з перерахування (повернення позики) коштів позивачу за договором № 980-019-000212612 від 29.03.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ “КІЦ”, а також виплату процентів за цим договором. З огляду на викладене, у Уповноваженої особи відсутні підстави для включення ОСОБА_2 до вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду. Стверджує, що протиправною бездіяльністю Уповноваженою особою допущено не було, оскільки останньою вчинялися передбачені законом дії по перевірці правочинів, передбачені законодавством та визначені підзаконними нормативними актами.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивач надійшло письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2016 року між позивачем та ТОВ “КІЦ” було укладено договір «Суперкапітал» (інвестиційний (з виплатою процентів в кінці строку) № 980-019-000212612.

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_2 передає ТОВ “КІЦ” у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” зобов’язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п.1.1. Договору). Сума коштів, що передається за договором, становить 42000,00 грн. Днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ “КІЦ” вважається день зарахування суми коштів, зазначеної у п.п.1 п.1.2 договору, на поточний рахунок ТОВ “КІЦ” відповідно до умов Договору (п.п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 8.3 договору сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов’язані з наданням позики ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю “КІЦ” у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в зв’язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.

29.03.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) № 980-019-0000002231, на ім`я позивача було відкрито поточний рахунок №26202530985801 (а.с.19).

Відповідно до умов визначеного договору позивачем на поточний рахунок внесено 42000 грн. 00 коп., що були передані ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". (а.с.21)

Перерахування позивачем коштів за договором підтверджується квитанцією від 29.03.2016 року №QS031401.

19.05.2016 року з банківського рахунку ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" позивачу було здійснено повернення 43606,44 грн. на його банківський рахунок, що підтверджується довідками про стан рахунку (а.с.22-23).

В подальшому, на підставі рішення правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

На звернення позивача щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 19.08.2016 ОСОБА_2 отримала лист від представника ПАТ "Банк "Михайлівський", яким позивача повідомлено, що переказ коштів (транзакцію), здійснений ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на її користь в сумі 42000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором від 29.03.2016 № 980-019-000212612" та коштів в сумі 1606,44 з призначенням платежу "оплата процентів по договору від 29.03.2016 № 980-019-000212612" визнано нікчемним.

Не погодившись з такими діями уповноваженої особи, позивач звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи, що полягає у невключені даних про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" №980-019-000212612 від 29.03.2016 на суму 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн., а також про зобов'язання уповноваженої особи включити дані про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по Договору банківського вкладу "Суперкапітал" №980-019-000212612 від 29.03.2016 стосовно гарантованої суми у розмірі 42000 грн. і процентів по даному договору в сумі 1606,44 грн., та подати вказаний перелік до виконавця дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду не доведена наявність підстав для невключення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ "Банк Михайлівський", за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.

За визначенням п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що договір позики від 29.03.2016 № 980-019-000212612, з дня повернення повної суми коштів та процентів за нею, вважається припиненим, а обов'язки ТОВ “КІЦ” перед ОСОБА_2 - виконаними, а отже, взаємовідносини сторін по даному договору припиняються з моменту повернення коштів ОСОБА_2

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, повернення ТОВ "КІЦ " коштів на поточні рахунки позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено 19.05.2016, що підтверджується повідомленнями уповноваженої особи про нікчемність правочинів та виписками з банку (а.с. 17, 93).

Отже, кошти в сумі 42000,00 грн. та нараховані проценти в сумі 1606,44 грн. на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на рахунку ОСОБА_2, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", і в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були віднесені законодавцем до вкладу.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Отже, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік підстав для відмови у відшкодуванні коштів.

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, перший відповідач протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом ПАТ “Банк Михайлівський” з ринку був зобов'язаний сформувати перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ “Банк Михайлівський”, та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.

Щодо встановлення нікчемності правочинів (транзакцій), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстави визнання правочину нікчемним.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, висновок відповідача щодо нікчемності правочину, а саме: переказу коштів (трансакція), здійснений ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 в сумі 42000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором від 29.03.2016 № 980-019-000212612" та коштів в сумі 1606,44 грн. з призначенням платежу "оплата процентів по договору від 29.03.2016 № 980-019-000212612", що належить ОСОБА_2, не обґрунтований доводами чи належними доказами, про що свідчить зміст листа від 19.08.2016 на адресу ОСОБА_2

Відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; що внаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування твердження про неможливість включення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідач посилається на нікчемність договору відступлення права вимоги № 2 від 19.05.2016, укладеного між ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ «КІЦ», в результаті якого Банком проведено розрахункову операцію з юридичною особою на суму 180966027,90 грн., та за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ “КІЦ”, були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб-позикодавців ТОВ “КІЦ”, в тому числі й позивача, відкриті у банку, як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.

В обґрунтування висновку про нікчемність правочину між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «КІЦ», а також правочинів із фізичними особами-позикодавцями ТОВ «КІЦ» апелянт посилається на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 по справі № 902/950/17, яким визнано, що договір відступлення права вимоги № 2 від 19.05.2016 має ознаки нікчемності правочину.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє такі посилання апелянта, оскільки вказане рішення суду прийняте пізніше, ніж ОСОБА_2 було повідомлено про нікчемність трансакцій щодо повернення коштів за договором позики на рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» та нарахування процентів за цим договором.

Також колегія суддів зазначає, що статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 19.05.2016 по 26.07.2016 вбачається, що 19.05.2016 ТОВ “КІЦ” було здійснено повернення коштів у розмірі 42000,00 грн. та 1606,44 грн. з призначенням платежів “Повернення коштів згідно з договором № 980-019-000212612 від 29.03.2016 року” та “Оплата процентів по договору № 980-019-000212612 від 29.03.2016 року” відповідно (а.с. 22).

Таким чином, ТОВ “КІЦ” 19.05.2016 відповідним платіжним дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів вказує, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених/вчинених виключно між вкладником та банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір позики № 980-019-000212612 від 29.03.2016 був укладений між ТОВ “КІЦ” та ОСОБА_2 і відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на умовах вказаного договору.

ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “КІЦ” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною правочину з переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ОСОБА_2, забезпечуючи рух коштів від ініціатора ТОВ “КІЦ” до отримувача переказу, тобто позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказаний вище договір відступлення права вимоги не має відношення до укладеного позивачем договору позики, оскільки такий договір укладено між ОСОБА_2 та ТОВ “КІЦ” 29.03.2016, тобто, до моменту укладення договору відступлення права вимоги, а тому доводи відповідача про нікчемність договору № 2 від 19.05.2016 між Банком та ТОВ “КІЦ” про відступлення права вимоги колегією суддів не беруться до уваги в якості доказу нікчемності правочину з повернення коштів за договором позики на ім’я ОСОБА_2

За таких обставин, суд вважає, що у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” були відсутні підстави для невключення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Посилання відповідача на неможливість застосування до вкладу позивача положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг”, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Так, Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” розділ X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:

“До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг” віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників”.

Зазначений закон набув чинності 19.11.2016 року.

Проте, в даному випадку немає підстав для застосування пункту 15 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки немає необхідності в прирівнянні коштів, отриманих позивачем на свій рахунок в ПАТ “Банк Михайлівський” від ТОВ “КІЦ” на виконання умов укладеного між ними договору до вкладу. Вказані кошти й без такого прирівняння відповідають поняттю “вклад”, наведеному в п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на загальну суму 43606,44 грн.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Також цим пунктом передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Аналогічні положення містить пункт 6 розділу ІІ вказаного Положення у чинній редакції.

З аналізу наведених норм випливає, що у разі наявності підстав для включення даних про рахунки вкладника, які раніше не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду відповідне доповнення до переліку.

При цьому, наведеним Положенням не заборонено уповноваженій особі подавати зміни до переліку вкладників після того, як Фондом затверджено відповідний реєстр вкладників.

Натомість, за приписами п.3 розділу ІІІ цього Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про неможливість включити позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання відшкодування за рахунок Фонду, з посиланням на те, що Фондом затверджено перелік вкладників, які мають право на таке відшкодування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 по справі № 818/2005/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складений та підписаний 24.04.2018 р.