
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/1291/18Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Жигилія С.П.
суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П.
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2018 (суддя Бурда Б.В.; м. Суми; повний текст рішення складено 14.03.2018) по справі № 591/1291/18
за позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
до Громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_4
про примусове видворення за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення,
ВСТАНОВИВ:
Управління Державної міграційної служби в Сумській області (далі по тексту – позивач, УДМСУ в Сумській області) звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 (далі по тексту – відповідач, гр. РФ ОСОБА_4В.), в якому просило суд: видворити громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України; затримати громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року адміністративний позов Управління Державної міграційної служби в Сумській області задоволено у повному обсязі.
Судове рішення звернуто до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального і процесуального права, під час прийняття рішення, просить суд апеляційної інстанції рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2018 скасувати та залишити позов без розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 47, ч. ч. 1, 2 ст. 269, ст.ст. 288, 289 КАС України, внаслідок чого відповідач був позбавлений отримати позов, копію ухвали про відкриття провадження та подати відзив на позовну заяву. Також апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Окрім цього, відповідач посилається на те, що рішення про примусове повернення з України від 30.10.2017 № 219 нею отримано лише 20.11.2017, вказане рішення не містить інформації, що її було повідомлено про розгляд 30.10.2018 справи щодо зобов’язання покинути територію України, оригінали протоколу про адміністративне правопорушення ПР МСМ № 053667 та постанови ПН МСМ № 050507 відповідачу не надавались. Також апелянт наполягає на тому, що позов вона не визнавала, що підтверджується протоколом судового засідання.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2018р. по справі № 591/1291/18.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2017 року працівниками Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було виявлено громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає на території України без документів на право проживання на території України.
У зв’язку з цим, постановою начальника Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 28.10.2017 року громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням штрафу.
Судом першої інстанції встановлено, що особу відповідача, громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено на підставі паспорту ОСОБА_3 Федерації в якому відсутня відмітка про перетин Державного кордону України.
30 жовтня 2017 року УДМС України в Сумській області було прийняте рішення № 219 про примусове повернення з України громадянку ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким останню зобов'язано покинути територію України до 20 листопада 2017 року.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в України, що виражається в знаходженні на території України із порушенням строку тимчасового перебування на території України. Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу від 30 жовтня 2017 про залишення території України у встановлений термін.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для примусового видворення відповідача за межі України та затримання її з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення Управління Державної міграційної служби в Сумській області з даним позовом до суду про примусове видворення відповідача стало невиконання останньою у добровільному порядку рішення про примусове повернення з України від 30.10.2017 № 219, згідно якого гр. РФ ОСОБА_4 взяла на себе зобов’язання залишити територію України у строк не пізніше 20.11.2017. (а.с. 11-12).
Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, трьохмісячний строк для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно із ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
З огляду на приписи ч.1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", підстави, які дають позивачу право на пред'явлення вищезазначених позовних вимог виникають після невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення з України.
Таким чином, перебіг трьохмісячного строку для звернення до суду з даним позовом розпочався 21.11.2017 – після закінчення строку для виконання рішення УДМСУ в Сумській області про примусове повернення з України. З даним адміністративним позовом позивач звернувся 14 березня 2018, тобто із порушенням строку встановленого абз. ч. 2 ст. 122 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивач не звертався, вказане питання судом першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження та в подальшому не вирішувалось.
Натомість, у відзиві на апеляційну скаргу позивач, з посиланням на п. 3.17 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, зазначає, що строк звернення до суду ним не пропущено. Вказує, що з метою контролю за своєчасним виконанням рішення про примусове повернення від 30.10.2017 № 219, позивачем 09.11.2017 року було направлено запит до Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відносно виїзду відповідача за межі території України, на який була отримана відповідь від 11.12.2017 року про відсутність інформації щодо виїзду відповідача за межі території України. Після цього, позивачем було направлено запит повторно 09.01.2018 року та отримано відповідь 14.02.2018 року про відсутність інформації щодо виїзду відповідача за межі території.
Враховуючи зазначене, на переконання позивача, строки для подання позову про примусове видворення за межі території України відповідача не були пропущені, адже останню інформацію про невиконання іноземною особою рішення про примусове повернення від 30.10.2017 року № 219 Управлінням ДМС України в Сумській області отримано 14.02.2018 року.
Колегія суддів відхиляє такі доводи позивача щодо необхідності обрахування строку для звернення до суду із цим позовом з моменту отримання інформації про невиконання іноземною особою рішення про примусове повернення, оскільки вищенаведені вимоги процесуального закону пов’язують початок перебігу строку звернення до суду з відповідним саме з днем виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог, а не з днем, коли суб’єкт владних повноважень дізнався про існування таких підстав.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості вживати відповідні заходи з метою здійснення контролю за своєчасним виконанням рішення про примусове повернення від 30.10.2017 № 219, однак такі заходи повинні здійснюватися протягом установленого законодавством строку на звернення до суду з цим позовом.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом і не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення позовної заяви Управління Державної міграційної служби в Сумській області про видворення громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 за межі території України – без розгляду.
Відносно позовної вимоги щодо затримання громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті ст. 289 КАС України у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Зі змісту вказаної норми слідує, що вимога про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України може бути заявлена відносно особи, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про видворення відповідача та суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду вказаної позовної вимоги, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не підлягає задоволенню.
У відповідності до пп. пп. 1, 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 319 КАС України, рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про залишення без розгляду позовних вимог про видворення відповідача та відмови у задоволенні позову в частині затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 288, 289, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2018 по справі № 591/1291/18 скасувати.
Адміністративний позов Управління Державної міграційної служби України в Сумській області в частині позовних вимог про видворення громадянки ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України - залишити без розгляду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 23.04.2018.
Судове рішення № 73595939, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 591/1291/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: