Постанова № 73595917, 18.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4010/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Спаскіна О.А., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (суддя Тітов О.М.; м. Харків; повний текст постанови виготовлено 24.10.2017) по справі № 820/4010/17

за позовом Приватного підприємства "Ліга А"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ліга А" (далі по тексту – позивач, підприємство, ПП "Ліга А") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області) в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "Ліга А" - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.08.2017 № НОМЕР_1.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.08.2017 № НОМЕР_2.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.08.2017 № НОМЕР_3.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскарженої постанови, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про недоліки у товарно-транспортній документації, відсутність у штаті позивача посади вантажника, не надання до перевірки договорів складського зберігання, рахунків-фактур, якісних посвідчень на товар по взаємовідносинам з ТОВ "СП Рекорд Сервіс", а також посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін. В обґрунтування поданого відзиву позивач посилається на те, що господарські операції із контрагентами за перевіряємий період фактично здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та реальні зміни майнового стану позивача.

Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП “Ліга А” податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2017.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 04.08.2017 № 9106/20-40-14-11-11/30588680 (т.1 а.с.50-155), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- п.п. 134.1.1 п 134.1 ст. 134 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, підприємством завищено доходи від будь - якої діяльності за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 року на суму 25185600 грн., в т. ч. за 2 квартал 2017 року на суму 25185600 грн., що призвело до заниження фінансового результату за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 року, у зв'язку із завищенням витрат за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 року на суму 23943705 грн., в т.ч. за 2 квартал 2017 року на суму 23943705 грн;

- п.185.1ст185, п.187.1 ст.187 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкових зобов'язань у сумі ПДВ в розмірі 5037120 грн., в т.ч. у травні 2017 року на суму ПДВ 4032000 грн., у червні 2017 року на суму ПДВ 1005120 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198,3, ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 4788741 грн;

- п.198.1, п.198,3, п. 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму встановлено його заниження всього у сумі 5145800 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.08.2017, а саме:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7718700, 00 грн., в т.ч. 5145800 - сума за податковими зобов'язаннями; 2572900 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3305 грн.;

- № НОМЕР_3, яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5037120 грн. та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 4788741 грн.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.08.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлюють, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.8 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов’язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач в межах своєї господарської діяльності у 2016 році уклав з ТОВ “Компанія Агростар” (як Постачальник) договори поставки від 17.02.16 №1702П, від 18.02.16 №1802П, від 23.02.16 № 2302П, від 10.03.16 № 1003П, від 16.03.16 № 1603П, від 22.03.16 №2203П, від 25.03.16 № 2503П, від 30.03.16 № 3003П, від 05.04.16 № 0504П, від 07.04.16 № 0704П, предметами яких є поставка соняшнику.

Відповідно до договорів ПП “Ліга А” придбала у ТОВ “Компанія Агростар” соняшник у кількості 2340,525 т. на загальну суму 24 491 857,63 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 4 081 976,30 грн.

Також, між ПП “Ліга А” (як Покупець) та ТОВ “Агро форм групп” (як Постачальник) були укладені договори поставки від 19.09.16 №1909П, від 04.10.16 №0410П, предметами яких є поставка соняшнику. На виконання цих договорів ТОВ “Агро форм групп” поставило ПП “Ліга А” у жовтні 2016 року соняшник у кількості 638,001 т. на загальну суму 6 016 801,30 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 1 002 800,25 грн.

Між ПП “Ліга А” (як Покупець) та ТОВ “Трінідад ОСОБА_4” (як Постачальник) були укладені договори поставки від 12.02.17 №1502П, від 20.03.17 №2003П та від 11.04.17 №1104П, предметами яких є поставка соняшнику. Відповідно до договору ПП “Ліга А” придбала у ТОВ “Трінідад ОСОБА_4” соняшник у кількості 1 636,24 т. на загальну суму 16 968 412,20 грн., у т.ч. ПДВ - 2 828 068,70 грн.

Також, між ПП “Ліга А” (як Покупець) та ТОВ “СП РЕКОРД СЕРВІС” (як Постачальник) був укладений договір поставки №1910П від 19.10.16. Відповідно до умов договору та Специфікацій ТОВ “СП РЕКОРД СЕРВІС” поставило ПП “Ліга А” соняшник у кількості 1 200,00 т. на загальну суму 12 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 025 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів-розрахунків приймання насіння соняшникового по якості, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, платіжних доручень ( т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-144).

Розрахунки між ПП “Ліга А” та ТОВ “Компанія Агростар”, ТОВ “Агро форм групп”, ТОВ “Трінідад ОСОБА_4”, ТОВ “СП РЕКОРД СЕРВІС” виконані шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, про що свідчать платіжні доручення.

Транспортування соняшника за договорами здійснювалось Постачальниками на адресу: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14. За вказаною адресою розміщуються виробничі потужності ТОВ “ОСОБА_5 Водолага”.

Основною ціллю придбання соняшнику було виготовлення соняшникової олії, свідченням чого є договір на переробку насіння соняшнику від 03.09.12 №0309-01, укладений між ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” та ПП “Ліга А”.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору на переробку насіння соняшнику ПП “Ліга А” передавало, а ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” приймало соняшник для переробки в соняшникову олію та макуху. На виконання вказаного договору ПП “Ліга А” передавало ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” придбаний соняшник у переробку, що було оформлено відповідними актами прийняття-передачі сировини від 11.04.17, від 12.04.17, від 17.04.17, від 06.03.17, від 07.03.17, від 20.03.17, від 21.03.17, від 22.03.17, від 23.03.17, від 24.03.17, від 27.03.17, від 20.02.17, від 21.02.17, від 22.02.17, від 23.02.17, від 24.02.17, від 27.02.17, від 12.12.16, від 13.12.16, від 14.12.16, від 15.12.16, від 16.12.16, від 19.12.16, від 04.11.16,від 07.11.16, від 08.11.16, від 09.11.16, від 10.11.16, від 01.10.16, від 02.10.16, від 04.10.16, від 05.10.16, від 07.10.16, від 08.10.16, від 09.10.16, від 10.10.16, від 11.10.16, від 12.10.16, від 13.10.16, від 15.10.16, від 19.10.16, від 20.10.16, від 21.10.16, від 24.10.16, від 25.10.16, від 26.10.16, від 01.04.16, від 02.04.16, від 04.04.16, від 05.04.16, від 06.04.16, від 07.04.16, від 08.04.16, від 09.04.16, від 10.04.16, від 01.03.16, від 11.03.16, від 12.03.16, від 16.03.16, від 17.03.16, від 18.03.16, від 19.03.16, від 20.03.16, від 22.03.16, від 23.03.16, від 24.03.16, від 25.03.16, від 26.03.16, від 30.03.16, від 31.03.16, від 17.02.16, від 18.02.16, від 19.02.16, від 21.02.16, від 20.02.16, від 23.02.16, від 24.02.16, від 25.02.16, від 26.02.16, від 27.02.16, від 28.02.16.

Позивачу повідомлено листом ТОВ “ОСОБА_5 Водолага”, що завезений на підприємство соняшник зважувався вагарем ТОВ “ОСОБА_5 Водолага”, а показники зважування заносились до Журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах по формі NЗХС-28 (книга вагаря). Належним чином атестованою виробничою технологічною лабораторією ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” визначалась якість ввезеного соняшнику, про що оформлялись підприємством відповідні картки аналізу зерна за формою №47. Відомості про фактичну якість соняшнику заносились до цих карток, журналу реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна по формі NЗХС-49 та до реєстру форми NЗХС-3. Крім того, підприємством складався відповідний реєстр товарно-транспортних накладних, які супроводжували завезений на підприємство соняшник (форма NЗХС-5).

Виконання зобов’язань за договором на переробку насіння соняшнику підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-3011-01 від 30.11.16, № ОУ-3112-03 від 31.12.16, № ОУ-3110-01 від 31.10.16, № ОУ-3004-01 від 30.04.17, № ОУ-3103-02 від 31.03.17, № ОУ-2802-01 від 28.02.17, № ОУ-3004-01 від 30.04.16, № ОУ-3103-01 від 31.03.16, № ОУ-2902-01 від 29.02.16 та актами приймання-передачі виконаних робіт №3011-01 від 30.11.16, № 3112-03 від 31.12.16, № 3110-01 від 31.10.16, № 3004-01 від 30.04.17, № 3103-02 від 31.03.17, № 2802-01 від 28.02.17, № 3004-01 від 30.04.16, № 3103-01 від 31.03.16, № 2902-01 від 29.02.16.

Судом встановлено, що отриманий в наслідку переробки соняшнику товар був використаний підприємством у межах власної господарської діяльності за її напрямом. Зокрема, був реалізований ТОВ “КРИВООЗЕРСЬКИЙ ОЛІЙНИЙ ЗАВОД”, ТОВ “ТНС”, ТОВ “ФАБРИКА КОРМУ”, ТОВ “ОСОБА_6 СНД”, ТОВ “НОВО-ВОДОЛАЖСЬКИЙ МАСЛО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ”, ТОВ “ТОРГОВЫЙ ДОМ “ЩЕДРО”, ТДВ “УКРОЛІЯПРОДУКТ”, ПП “ФЕНІКС-АГРО”, ТОВ “ЧИГРИНОВ”, ТОВ “НОВАКОРМ”, ТОВ “Укролія”, “WIST” Sp.z.o.o., AGROLIGA POLSKA SP ZOO, ТОВ “Торговий дім “Щедро”,ТОВ “БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШИЛ”, що підтверджується первинними та іншими документами: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, ТТН, довіреностями на отримання ТМЦ, виписками по рахунку.

Крім того, між ПП “Ліга А” (як Постачальник) та ТОВ “Кернел – Трейд” (як Покупець) був укладений договір поставки № Х-2974/17 від 18.05.17. Відповідно до умов договору ПП “Ліга А” поставило ТОВ “Кернел – Трейд” соняшник у кількості 2798,4 т. на загальну суму 30 222 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5 037 120,00 грн.

Реальність здійснення вказаної господарської операції підтверджується видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 1-111).

Реалізований ПП “Ліга А” на адресу ТОВ “Кернел – Трейд” товар – соняшник, придбавався Позивачем у ПП “Мечніково” за договором поставки від 15.12.16 №15.12.16, у ТОВ “СХІДАГРОКОНТРАКТ” за договором поставки №1912П від 19.12.16 та у ТОВ “АГРОЛІГА” за договорами поставки №1612П від 16.12.16, №1710П від 17.10.16. Факт виконання умов означених договорів поставки підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.12.16 №2/2, від 16.12.16 №6/2, від 19.12.16 №8/2, від 20.12.16 №11/2, від 16.12.16 №9/2, від 19.12.16 №10/2, від 28.12.16 №14/2, від 14.12.16 №6/2, від 19.12.16 №12/2, від 21.12.16 №13/2, видатковими накладними від 20.12.16 №РН-2012-01, від 26.12.16 №РН-2612-01, від 30.12.16 №РН-000162, від 30.12.16 №РН-0000056, актом прийому-передачі соняшника від 30.12.16 між ПП “Мечніково” та ПП “Ліга А”, платіжними та іншими документами.

Товар придбаний Позивачем у ПП “Мечніково”, ТОВ “СХІДАГРОКОНТРАКТ” та ТОВ “АГРОЛІГА” товар знаходився на зберіганні у ТОВ “СХІДАГРОКОНТРАКТ” та ТОВ “АГРОЛІГА” відповідно до договорів про відповідальне зберігання №3012-01 від 30.12.16 та №2612-01 від 26.12.16. Внаслідок чого соняшник придбаний у ПП “Мечніково”, ТОВ “СХІДАГРОКОНТРАКТ” та ТОВ “АГРОЛІГА” та в подальшому реалізований ТОВ “Кернел – Трейд” передавався покупцю на складах ТОВ “СХІДАГРОКОНТРАКТ” та ТОВ “АГРОЛІГА”, що розміщуються за адресами: Харківська область, Дворічанський район, с. Кам'янка та с. Миколаївка.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, в матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу посилання відповідача на ненадання позивачем договорів на здійснення навантажувальних – розвантажувальних робіт із сторонніми організаціями, на оренду складських приміщень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.4 договорів на поставку товару між ПП “Ліга А” та ТОВ “Трінідад ОСОБА_4” товар поставлявся на умовах СТР (франко-склад Покупця). На умовах поставки СРТ “Інкотермс-2010” продавець оплачує вартість перевезення вантажу в зазначений пункт призначення.

Таким чином, навантаження товару здійснював продавець за свій рахунок.

Розвантаження товару згідно з п. 2.5 договорів поставки, укладених ПП “Ліга А” з ТОВ “СП РЕКОРД СЕРВІС” та ТОВ “Трінідад ОСОБА_4” здійснювалось за рахунок та силами покупця-ПП “Ліга А” за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14.

За вказаною адресою розміщуються виробничі потужності ТОВ “ОСОБА_5 Водолага”. Основною ціллю придбання соняшнику було виготовлення соняшникової олії, свідченням чого є договір на переробку насіння соняшнику від 03.09.12 №0309-01, укладений між ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” та ПП “Ліга А”.

Відповідно до умов договору на переробку насіння соняшнику ПП “Ліга А” передавало, а ТОВ “ОСОБА_5 Водолага” зобов’язувалось в обумовлені строки прийняти соняшник у встановлених обсягах для переробки в соняшникову олію та макуху, провести розміщення сировини на переробку, передати виготовлену продукцію, надати послуги по відвантаженню продукції.

З приводу доводів відповідача про те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в них не зазначено певні пункти навантаження, колегія суддів зазначає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Колегія суддів зауважує, що за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Стосовно посилання відповідача на отриману податкову інформацію відносно контрагентів позивача, внаслідок чого відповідачем зроблено висновки про відсутність реального характеру здійснених господарських операцій, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків, на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Такі обставини, як відсутність у контрагентів платника податків основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, також не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки товару, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди повинно мати значну кількість працівників, наявність основних засобів, складські приміщення та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів, як на підставі цивільно-правових договорів.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з контрагентами, позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.08.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, №0001881411 є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 820/4010/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 24.04.2018.