Постанова № 73595851, 24.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/82/18

Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді – Запорожана Д.В.,

судді – Яковлєва О.В.,

судді – Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі за позовом приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, відділення нотаріальної палати України в Миколаївській області про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 02.01.2018 року №6/5.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року вищенаведену заяву задоволено. Забезпечено позов.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати вищенаведену ухвалу, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм процесуального права та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 02.01.2018 року №6/5 приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.

Звертаючись з клопотанням про забезпечення позову позивач посилалася на те, що заблокування доступу до Реєстру позбавляє її права здійснювати професійну нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом доходу.

Однак, на підтвердження своїх вимог, позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що саме блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позбавляє позивача можливості повноцінно здійснювати нотаріальну діяльність.

Суд вважає посилання позивача необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат», приватні нотаріуси вчиняють цілий ряд нотаріальних дій, вчинення яких можливо без доступу до Державного реєстру прав. Таким чином, приватний нотаріус має можливість займатися своєю професійною діяльністю та заробляти кошти.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, суд повинен у кожному з випадків, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками Даного судового Процесу.

Згідно з абзацем 2 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Судом має бути врахована правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Колегія суддів, також, враховує, що з аналізу ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що прийняття Міністерством юстиції України рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав пов'язано з виявленням істотних порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами. У зв'язку з цим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, не вбачається очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову та зазначає, що наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті, а відтак, задоволення заяви позивача про забезпечення позову означатиме фактично вирішення справи по суті позовних вимог, що є недоцільним.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову.

Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання, а тому його ухвала підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі за позовом приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, відділення нотаріальної палати України в Миколаївській області про скасування наказу – скасувати.

Судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень – повернути апелянту (Міністерство юстиції України).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий /ОСОБА_2/

Судді /ОСОБА_3 /

/ОСОБА_4/