Постанова № 73595816, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5735/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 24.01.2018, суддя Мельников Р.В., , повний текст складено 06.02.18 по справі № 820/5735/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 17.10.2017 №1090 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби;

- скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 31.10.2017 №670 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби згідно із Законом України "Про національну поліцію" за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);

- поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 01.11.2017 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2017 по дату винесення судового рішення.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 15.08.2009 по 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 - в Національній поліції в спеціальному званні старший лейтенант поліції" на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 31.10.2017 №670 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, підстава - наказ ГУНП в харківській області від 17.10.2017 №1090). Проте позивач вважає, що вищезазначені накази прийняті безпідставно, необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин справи та такими, що не ґрунтуються на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягають скасуванню. На підставі вищезазначеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та поновити ОСОБА_2 на посаді в лавах Національної поліції України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі № 820/5735/17 є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступних міркувань. Зазначає, що постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.08.2017 провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього ж Кодексу, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, тобто провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк накладення адміністративного стягнення. Тобто приписи статті 247 КУгіАП є імперативними і чітко вказують, що суд повинен лише закрити справу і не вирішувати при цьому жодних питань. Отже, після закриття провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у суду необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи. Поряд з цим не можуть бути в повному обсязі з'ясовані усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не є підставою для визнання особи винною чи невинною в скоєнні адміністративного правопорушення. Це не було враховано ні особами, які проводили відносно ОСОБА_2 службове розслідування, а також затверджували висновок за результатами його проведення, ні судом першої інстанції. Таким чином, позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому посилання працівників ГУНП в Харківській області та суду першої інстанції на винність позивача в скоєнні цього адміністративного правопорушення є безпідставними. Вважає, що дії позивача, які проявилися в порушенні ч. 2 сг. 122 і ст. 124 КУпАП, за своєю суттю не є такими, що підривають довіру та авторитет Національної поліції і її працівників в очах громадськості і не є несумісними із подальшим проходженням служби. Вважає, що за їх скоєння можливе застосування інших видів дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тим більше, що на момент їх скоєння ОСОБА_2 перебував поза службою, у цивільному одязі. Також зазначає, що під час проведення службового розслідування та при виборі виду дисциплінарного стягнення керівництвом ГУНП в Харківській області не враховано відсутність у позивача діючих дисциплінарних стягнень, характеристики з місць проходження служби, його особисте ставлення до скоєних вчинків та рівень їх суспільної небезпеки. Вважає, що Харківський окружний адміністративний суд неналежним чином оцінив та не надав об'єктивної оцінки доказам та свідченням, які були надані позивачем та його представником під час розгляду адміністративного позову. На підставі викладеного вище вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі № 820/5735/17 підлягає скасуванню, а адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Харківській області - задоволенню. На підставі викладеного просить скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 17.10.2017 № 1090 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 31.10.2017 № 670 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби згідно із Законом України "Про Національну поліцію" за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Частиною 2 ст. 18 встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1ст.19 Закону України Про національну поліцію поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Частиною 2 ст.19 Закону України Про національну поліцію встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Закону України Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

В силу ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Статтею 14 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Суд зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України Про Національну поліцію України, ст.1, ст.2 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами лише у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.

Поряд з цим, згідно з ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначають, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Крім цього, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктами 5.1. - 5.4 Інструкції №230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.09.2017 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області під час проведення моніторингу інформаційної підсистеми Інформаційного порталу Національної поліції України щодо скоєння працівниками ГУНП в Харківській області адміністративних правопорушень було виявлено факти складання адміністративних матеріалів про адміністративні правопорушення відносно оперуповноваженого СКП Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, а саме: 29.04.2017 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесення постанови про накладення адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП, а також 01.06.2017 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Наказом від 12.09.2017 року № 1277 призначено службове розслідування за фактом складення відносно оперуповноваженого СКП Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 протоколі про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування від 09.10.2017 року, 29.04.2017 о 01 год. 05 хв. по пр. Тракторобудівників, 2А/1, м. Харкова, працівниками УПП у м. Харків ДПП Національної поліції України за невиконання вимог 19.1 «а» Правил дорожнього руху України був зупинений aвтомобіль «Audi A6», д.н. КМ 6552, під керуванням оперуповноваженого СКП Харківського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, який у темну пору доби рухався з вимкненими фарами ближнього світла.

За порушення вимог п.19.1 «а» (користування зовнішніми світловим приладами) Правил дорожнього руху України відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у сумі 425 грн.

Під час накладення вказаного адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_2 працівниками патрульної поліції встановлено, що останній має ознаки алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою пристрою «Драгер», на що він погодився. За результатами огляду у крові ОСОБА_2 виявлено вміст алкоголю 1,49 проміле.

За порушення п.2.9 «а» (Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння) Правил дорожнього руху України відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що, в подальшому, згідно постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.08.2017 року у діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вина останнього доведена в повному обсязі, але на підставі ч.4ст.38, п.7 ст. 247 КУпАП вказане адміністративне провадження підлягає закриттю, у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем постанову по справі № оскаржено не було. При цьому, постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП ОСОБА_2 також не оскаржував, станом на час проведення службового розслідування штраф не сплатив.

Також службовим розслідуванням було встановлено, що 01.06.2017 року о 07 год. 45 хв. По вул. Льва Ландау, 48, м. Харків, старший лейтенант поліції ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі «Audi A6», д.н. КМ 6552, допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ «Forza». За порушення п.12.1 (Швидкість руху) Правил дорожнього руху України відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що, в подальшому, згідно постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.06.2017 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено штраф у сумі 340 грн., який позивачем було сплачено.

Також у висновку службового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_3 (якому було доручено проведення службового розслідування за фактом складення 29.04.2017 року та 01.06.2017 року адміністративних протоколів стосовно позивача) намагався відібрати від ОСОБА_2, пояснення з приводу вказаних обставин, однак поліцейський відмовився від надання пояснень як в усній, так і в письмовій формі, що було зафіксовано у висновку службового розслідування, а також у акті відмови від надання пояснень від 09.10.2017 року.

За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_2 своїми діями не виконав вимоги п.п.2.9, 12.1, 19.1 «а» Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, порушив вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, у частині дотримання законодавства, виявлення поваги до колег по службі та інших громадян, гідного і чесного поводження у позаслужбовий час, бити прикладом у дотриманні громадського порядку, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", у частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, присяги поліцейського.

За порушення службової дисципліни, що виразилось в недотриманні вимог п.п. 2.9, 12.1, 19.1 «а» Правил дорожнього руху України, учинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 122, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, у частині порушення законодавства, виявлення поваги до колег по службі та інших громадян, гідного і чесного поводження у позаслужбовий час, бити прикладом у дотриманні громадського порядку, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", у частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, присяги поліцейського наказом від 17.10.2017 року №1090 ГУНП у Харківській області накладення дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Як встановлено під час судового розгляду справи підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало встановлення обставин складення адміністративних протоколів щодо нього.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на вищезазначене постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/2054/17 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, а також постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/2484/17 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., які за даними Єдиного державного реєстру судових рішень не були оскаржені та набрали законної сили є обов’язковими для адміністративного суду у частині того, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/2054/17 вбачається висновок суду стосовно того, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП України, оскільки він не виконав вимоги Правил, його вина доведена у повному обсязі, що спростовує доводи представника позивача в частині не доведеності вини позивача у скоєнні даного адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що наказом ГУНП в Харківській області від 31.10.2017 року №670 о/с у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

При цьому колегія суддів зазначає, що порушення позивачем ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду, є достатньою підставою для звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України " Про національну поліцію".

Щодо посилань представника позивача в апеляційній скарзі на те, що на момент скоєння правопорушень передбачених ч. 2 сг. 122 і ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 перебував поза службою, у цивільному одязі, колегія суддів зазначає наступне.

Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, то беззаперечним є той факт, що на працівників поліції покладається підвищена відповідальність. Вступаючи на службу в поліцію, поліцейський урочисто складає текст Присяги на вірність Українському народові, «усвідомлюючи свою високу відповідальність» (ч. 1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поряд з цим, відповідно до п. 2 Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2016 року № 326, гідна поведінка працівника МВС передбачає недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Окрім того, пункт 3.17 Наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу» містить норму, згідно якої до працівників органів внутрішніх справ, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, слід приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують такі факти, понижувати в посаді.

Оскільки алкогольне сп'яніння впливає на психологічний стан та швидкість реакції, а також те, що перебування в стані алкогольного при перебуванні на службі в Національній поліції України може мати тяжкі негативні наслідки, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до особи, що перебуває у стані сп'яніння на службі, не є занадто суворим.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Так, у контексті розуміння ст. 12 Дисциплінарного статуту, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, а визначення терміну "службова невідповідність" ОСОБА_4 України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби, у тому числі і допущення дисциплінарного проступку.

Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у частині першій статті 64 Закону «Про Національну поліцію», та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов'язків.

Враховуючи наявність встановлених фактів порушення позивачем п.1 ч.1 ст., Дисциплінарного статуту, а також не дотримання позивачем службової дисципліни та присяги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказів від 17.10.2017 №1090 та від 31.10.2017 №670 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про поновлення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області з 01.11.2017 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2017 по дату винесення судового рішення, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними вимогами від первинних позовних вимог, а з огляду на висновок суду про відмову у скасуванні наказу ГУНП в Харківській області від 17.10.2017 №1090 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та наказу ГУНП в Харківській області від 31.10.2017 №670 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби згідно із Законом України "Про національну поліцію" за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), дані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо посилань представника позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, на те, що оскільки, як беззаперечно встановлено судом 1 інстанції, ОСОБА_2 було вчинено саме адміністративні правопорушення, у даному випадку необхідно було керуватися ч.2 ст.16 зазначеного закону у частині, яка встановлює перебіг строків накладення дисциплінарного стягнення саме за вчинення адміністративного правопорушення, за фактом вчинення якого проводилося провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проте зазначені норми судом 1 інстанції враховані не були, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Аналіз наведеної статті свідчить, що загальний строк притягнення до відповідальності один місяць від дати коли вони дізнались про скоєне правопорушення.

З цього випадку є виключення передбачені ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», а саме в разі коли проводиться кримінальне провадження, провадження у справі про адміністративне правопорушення, та інше цей строк фактично збільшується і рахується з моменту закриття службового розслідування, якщо це необхідно для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, але в будь якому випадку цей строк повинен рахуватися з моменту коли керівництво взнало про дане порушення.

При цьому діє лише одна умова яка не залежить від факту обізнаності керівництва щодо скоєння порушення, а саме перебіг шестимісячного строку.

В даному випадку колегією суддів встановлено, що відповідач дізнався про скоєння порушення лише 11 вересня 2017р. і саме з цієї дати може початися перебіг строків передбачений частиною ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в разі необхідності проведення службового розслідування передбаченого частиною другою цієї статті.

При цьому відповідач скористався своїм правом призначити розслідування.

Розслідування призначено 12.09.2017р. згідно наказу № 1277 , та проведення розслідування закінчено, згідно висновку 09.10.2017р.

Колегія суддів зазначає, що загальний строк притягнення до відповідальності визначений ч. 3 ст. 16 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» також не пропущено, оскільки перше правопорушення скоєне 11.09.2017 р., притягнено позивача до відповідальності 17.10.2017р.

При цьому позивач не заперечує, що він не повідомляв співробітників поліції про свою працю в органах внутрішніх справ.

Посилання позивача на те, що відповідач по справі про скоєння ним адміністративного правопорушення мав знати раніше, оскільки після вчинення позивачем правопорушення відповідач здійснював його переведення на іншу посаду і відповідні дані про притягнення його до адміністративної відповідальності мали міститись в базі даних, колегія суддів інстанції вважає не обґрунтованим оскільки як вбачається з довідки, наданої до суду апеляційної інстанції відповідач під час переведення позивача на іншу посаду дані питання не досліджував.

Приймаючи дану довідку, колегія суддів враховує, що доводи позивача на пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності надані лише в суді апеляційної інстанції

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ч. 6 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до примітки ст. 50 Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономноалійовича на посаді в лавах Національної поліції України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до примітки ст. 50 Закону України "Про запобігання корупції" позивач не відноситься до осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про віднесення даної справи до справ незначної складності у відповідності до п.1 ч.6 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 по справі № 820/5735/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 24.04.2018.