Постанова № 73595761, 19.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/2918/17

Категорія: 6 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 03 березня 2000 року №17/20,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 03 березня 2000 року №17/20 "Про увіковічення пам'яті Миколаївського міського голови ОСОБА_6О."

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване ним рішення було прийнято з порушенням законодавчо встановленої процедури, а саме, воно попередньо не розглядалось виконавчим комітетом, не обговорювалось в постійних комісіях та відповідачем не було враховано громадську думку, як це закріплено в Концепції зміни топоніміки м. Миколаєва, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.08.1996 року №427.

Посилаючись на положення ст.ст.1,19 Конституції України, позивач стверджував, що оскаржуване рішення порушує його право проживати у правовій державі, адже його прийнято у спосіб, не передбачений Конституцією та Законами України, до того ж він проживає на вказаній вулиці та змушений називати вулицю іменем людини, яка була ідеологом КПРС - партії, що застосувала до нього репресивні заходи, внаслідок який він став інвалідом.

Крім цього позивач зазначив, що оскільки оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, воно, за приписами ч.3 ст.264 КАС України, може бути оскаржено до адміністративного суду протягом всього строку його чинності, а відтак, ним не пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позов залишений без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі безпідставно дійшов висновку щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки про порушення міською радою порядку прийняття оскаржуваного рішення йому стало відомо лише у листопаді 2017 року, зі змісту апеляційної скарги в іншій судовій справі.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, оскільки оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом у розумінні положень п.18 ч.1 ст.4 КАС України, а відтак, для його оскарження застосовується загальний строк звернення до суду - шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

В свою чергу, після прийняття оскаржуваного рішення міська рада 21.12.2000 року прийняла рішення №26/1, яким, власне, й перейменовано вулицю Паркову у вулицю ОСОБА_6. Цим же рішенням відповідач розпорядився змінити таблички на будівлях з новою назвою вулиці, отже, принаймні з цього часу, позивач дізнався про прийняття міською радою рішень щодо зміни назви вулиці, а відтак, мав можливість ознайомитись з його змістом та з порядком його прийняття.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч.2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, за приписами ч.ч.1,3 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, недотримання, яких є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Поряд з цим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Судова колегія зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

ОСОБА_2 звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату, з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є рішення Миколаївської міської ради №17/20 від 03 березня 2000 року "Про увіковічення пам'яті Миколаївського міського голови ОСОБА_6О."

Вказаним рішенням доручено виконкому міської ради до 01.05.2000 року внести пропозиції щодо присвоєння однієї з вулиць Центрального району м. Миколаєва імені міського голови ОСОБА_6, вирішено встановити меморіальну дошку пам'яті ОСОБА_6 на будинку за адресою: вул. Лягіна,6, доручено виконкому міської ради підготувати клопотання до КМ України про присвоєння загальноосвітній школі №64 (мкр. "Північний") імені ОСОБА_6 (а.с.6).

Ретельно дослідивши зміст зазначеного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що воно не є нормативно-правовим актом у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства, оскільки ним не встановлено загальних правил регулювання однотипних відносин, які розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, фактично оскаржуваним рішенням відповідач здійснив підготовчі дії для подальшого прийняття рішення № 26/1 від 21.12.2000 року, яким внесено зміни до п.1 рішення № 17/20 від 03.03.2000 року, а саме, змінено редакцію цього пункту та визначено, що виконкому слід внести пропозиції щодо присвоєння одній з вулиць м. Миколаєва імені міського голови ОСОБА_6. Пунктом 2 рішення № 26/1 вирішено перейменувати вулицю Паркову у вулицю ОСОБА_6 (а.с.44).

Таким чином, для оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яке не є нормативно-правовим актом, слід застосовувати загальні строки звернення до суду з адміністративним позовом, і цей строк має обчислюватись з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і застереження, передбачені ч.3 ст.264 КАС України, в даному випадку не можуть бути застосовані.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску встановленого Кодексом адміністративного судочинства строку звернення до суду, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки з дня прийняття оскаржуваного рішення минуло більше сімнадцяти років і позивач, принаймні з моменту встановлення табличок на будівлях з новою назвою вулиці, мав можливість ознайомитись з його змістом і порядком прийняття, даний позов подано до суду з пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку, а причин, які б могли слугувати достатньою підставою вважати їх поважними, позивачем не наведено.

З приводу доводів апелянта, що про порушення міською радою порядку прийняття такого рішення йому стало відомо лише у листопаді 2017 року, судова колегія зазначає, що КАС України пов’язує початок перебігу строку звернення до суду не тільки із моментом, коли особа фактично дізналась про порушення своїх прав, а і з моментом, коли вона повинна була дізнатися про їх порушення.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію та не несе для позивача жодних негативних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду, не встановлено. Ухвала суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 312, 316,321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 03 березня 2000 року №17/20- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 24.04.2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3