Постанова № 73595740, 18.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 497/1484/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Кравцова А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Болград Одеської області, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати загальний стаж роботи, який враховується для нарахування пенсії таким, що дорівнює 30 років 7 місяців 29 днів, включивши до стажу його роботи за кордоном за періоди 12.09.1994 р. по 18.02.1997 р. та з 01.01.1999 р. по 18.07.2012 р.; визнати позивача непрацюючим пенсіонером; постановити рішення, яким визнати протиправними дії Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії із розрахунку загального стажу, що дорівнює 30 років 7 місяців 29 днів; зобов`язати Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області відшкодувати йому невиплачені 15% від суми пенсії як працюючому пенсіонеру; зобов`язати Ізмаїльське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок пенсії з вересня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він почав свою трудову діяльність після служби в лавах ОСОБА_2, усе життя працював, має стаж з врахуванням служби в армії біля 42-х років, тепер не працює, отримує пенсію, яку пенсійний Фонд виплачує в неправильному розмірі, оскільки зарахував до загального стажу лише 24 роки 8 місяців 3 дні, - фактично не врахувавши йому неправомірно майже 17 років стажу; крім цього, відповідач, вважаючи його, позивача, працюючим, робить відрахування з виплачуваних пенсійних виплат, сплачуючи лише 85% від нарахованої пенсії.

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що, Управлінням, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були уточнені відомості, які містяться в документах, наданих до заяви про призначення пенсії. Тому 24.03.2017 року зроблено перерахунок пенсії позивачу та вилучено з підрахунку стажу період його роботи з 01.01.1999 року по 18.07.2012 року оскільки неможливо перевірити і підтвердити факт роботи ОСОБА_1 в ТОВ «ГЕСАНА» (розрахунки та книги наказів на даному підприємстві за період з 01.01.1999 року по 18.07.2012 року не збереглися). Період роботи позивача з 12.09.1994 року по 18.02.1997 року також не враховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю посади особи, яка завірила запис на звільнення з роботи. Повідомленням № 1892/06 від 19.05.2017р. управлінням відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з не підтвердженням факту його роботи з 01.01.1999 року по 18.07.2012 року в ТОВ «ГЕСАНА».Після приведення у відповідність до норм чинного пенсійного законодавства страховий страж позивача дійсно складає 24 роки 8 місяців 3 дні. Довідка ТОВ «ГЕСАНА» та акт зустрічної перевірки від 20.02.2017 року про заробітне плату за період з 01.011999 року по 18.07.2012, видана на ОСОБА_1 не відповідає нормам вищевказаного Порядку і не дає підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу, оскільки не містить відповідних відомостей про те, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду, також відсутні документи, за якими можливо підтвердити відповідні записи трудової книжки. Листом від 21.02.2017 року № 02-401, управління ТКСС Тараклія повідомлено про відсутність особових рахунків, книг, наказів за період з 1999 року по 2016 рік ,у зв'язку з чим підтвердження страхового стажу є неможливим відповідно до ст. 70 КАС України. Встановлення статусу позивача як непрацюючої особи є також неможливим, з урахуванням того, що запис трудової книжки та довідка № 345 від 28.09.2016 року не дають підстав вважати, що особа звільнена з роботи, оскільки дані записи зроблені з порушенням вимог законодавства. Як вище зазначалось, в записі трудової книжки, наказом від 18.07.2012 року № 17-к про звільнення, не вказана посада особи, яка засвідчила цей запис. Визнати особу звільненою за іншими документами неможливо. Враховуючи вищевикладене є підстави вважати, що суд виніс рішення на підставі доказів, які не є достовірними і не підтверджують факту наявності у позивача стажу роботи за період з 01.01.1999 року по 18.07.2012 таз 12.09.1994 року по 18.02.1997 року. Отже, без підтвердження страхового стажу позивача відповідно вимогам чинного законодавства не можливо визнати загальний стаж роботи таким, що дорівнює 30 рокам 7 місяців 29 днів. Тому розпорядження від 05.09.2017 № 150812 є законним та обґрунтованим.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в Україні, є громадянином ОСОБА_3, що має посвідку ІН122249 на постійне проживання в Україні, видану органом 5101 16 серпня 2016 року (а.с.4), перебуває з 16.09.2016 року на обліку, та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідачем ці факти не заперечуються.

05.09.2017 року розпорядженням відповідача №150812, позивачу встановлена пенсія за новою формулою, згідно якої загальний стаж (повний), який відповідач визнав для нарахування позивачу пенсії, склав 24 роки 8 місяців 3 дні (а.с.12), з чим позивач не погоджується.

Згідно наданих суду матеріалів, вбачається, що з 1976 року до досягнення пенсійного віку відповідач постійно працював.

Так, згідно запису у трудовій книжці позивача БТ-І №1074064, заповнення якої датовано від 20.12.1976 року, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05.11.1974 року по 26.09.1976 року проходив строкову службу у лавах радянської армії в/ч3179987, далі, записом у трудовій книжці позивача під №1, що датований 14.12.1976року, значиться, що він був прийнятий на роботу водієм автонавантажувача до транспортного цеху Одеського виробничого об'єднання важкого кранобудівництва ім.Январського повстання згідно наказу 839/п від 25.12.1976р., працював до 03.03.1976 та звільнений за власним бажанням;

-з 01.04 1977року до 16.03.1978року працював монтажником зв'язку - кабельником спеціалізованого монтажного управління зв'язку №5;

- з 14.04.1978 року по 10.11.197 рік працював комбайнером в колгоспі « 8 Березня»;

- 23.11.1978 року він був прийнятий на роботу водієм 3-го класу до АТБ п/о«Югводстрой», де пропрацював до 26.06.1993року і був звільнений у зв'язку з переведенням до орендного загону №4 АТ«Волан», звідки він був звільнений 12.09.1994року у зв'язку з переведенням і того ж дня прийнятий на роботу водієм 2-го класу до ТОВ "Гарант", звідки був звільнений 18.02.1997року шляхом переведення до ТОВ«Гесан», де був прийнятий на роботу 19.02.1997 року директором - про це міститься запис у трудовій книжці під №20 (а.с.5-7).

З 19.02.1997 року в позивача ведеться інша трудова книжка – АА0714353 молдавською мовою(переклад якої міститься в матеріалах справи), заповнення якої почалося у м.Тараклія, ОСОБА_3; записом під №21від 19.07.2012 року на стор.10-11 про прийняття позивача ОСОБА_1 на роботу значиться «прийнятий на посаду керівника КТ «TRANS- CLARC" ТОВ, де працював до 09.09.2016року, і був звільнений на підставі ст.85п.1 ТК ОСОБА_3 (запис у трудовій під №22). Проте, на стор.12-13міститься не пронумерований запис про звільнення 18.07.2012р. працівника з ТОВ «Ghesana»на підставі ст.85п.1 ТК ОСОБА_3 (а.с.8-11).

З наданих суду матеріалів вбачається, що при призначенні пенсії позивачу, відповідачем вилучено з підрахунку стажу його роботи період з 01.01.1999 по 18.07.2012р.р. у зв'язку з тим, що неможна перевірити і підтвердити факт роботи позивача в ТОВ "Гесана", оскільки рахунки та книги наказів на даному підприємстві не збереглися, а також не враховано до стажу період з 12.09.1994 по 18.02.1997р.р. через те, що у записах трудової книжки не зазначено посаду особи, яка завірила запис на звільнення з роботи позивача.

Крім того, відповідач у письмових запереченнях на позов, посилаючись на довідку №345 від 28.09.2016р. та на той же запис у трудовій книжці позивача, стверджує, що у досудовому порядку неможливо встановити, що позивач звільнений, оскільки запис у трудовій книжці зроблено особою, посада якої не вказана.

Позивач у позові стверджує, що Республіка ОСОБА_3 підтвердила його стаж у ВАТ "Гесана" - який дорівнює 13 рокам 6 місяцям та 18-ти дням, а стаж роботи у ВАТ "Гарант" з 12.09.1994 по 18.02.1997р.р., що дорівнює 2-м рокам 5-ти місяцям та 6-ти дням взагалі без пояснень відповідачем не включений до загального стажу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за рішенням апеляційної палати Кагула від 26.11.2012року було розпочато процес неспроможності відносно комерційного товариства "Гесана" ВАТ з місцезнаходженням в АДРЕСА_1, ідент.номер 100366100002045, та керівником процесу неспроможності призначено Індивідуальне підприємство "Ніколає Бостан". Позивач надав пояснення, що знайшов керівника цього підприємства і він зробив відповідний запис про його звільнення з роботи у ВАТ "Гесана", але після запису про роботу у КТ "NRANS-CLARC", однак це не значить, що позивач, продовжує свою роботу у ВАТ "Гесана" і отримує заробітну плату, оскільки із запису вбачається, що звільнення відбулось 18.07.2012 року, перед тим, як він був прийнятий на посаду у КТ "NRANS-CLARC".

У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що йому для перерахунку пенсії підлягає включенню ще стаж, який дорівнює 15 років 11 місяців 24 дні, та виплачувати йому пенсію в розмірі 100% як непрацюючому пенсіонеру.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені позивачем в позовній заяві по суті, - про те, що він має право на призначення пенсії з розрахунку 30 років 7 місяців та 29 днів загального трудового стажу, а також, що він є непрацюючим пенсіонером, підтверджені наявними та дослідженими доказами, що містяться в матеріалах справи, та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому дійшов висновку, що вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню підлягає його клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки фактично цей строк позивачем не пропущений у зв'язку зі звернення ним до відповідного пенсійного фонду України з заявами (усними і письмовими) про правильне нарахування пенсії, - починаючи з 16.09.2016 року. Що ж стосується вимоги позову про визнання дій відповідача неправомірними, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що посадові особи відповідача, здійснюючи дії щодо призначення йому пенсії, діяли у порушення посадових інструкцій та законів України, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає як не доведена.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не

менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не

менше 20 років.

Згідно з ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших

кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота

в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

При збільшенні розміру пенсії за віком за кожний рік роботи (стаття 19) поряд з роботою враховуються також періоди, передбачені пунктами "а" - "ж" цієї статті і статтями 57-61 цього Закону.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 20 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом встановлено, що право позивача на врахування до його стажу, який вже враховано відповідачем, ще 15 років 11 місяців 24 днів, а також той факт, що він, позивач, наразі не працює, оскільки звільнений з роботи на момент звернення його до Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ Одеської області 16.09.2016р., підтверджується, окрім його вищевикладених пояснень, також вищезазначеними записами в його двох трудових книжках (що були заведені в Україні та ОСОБА_3) (а.с.5-11), а також випискою від 10.02.2017р. з національної каси соціального страхування ОСОБА_3 - щодо підтвердження періодів роботи позивача з 01.01.1999р. по 31.01.999р. (а.с.18,26), довідкою з Архівної служби Районної ради Тараклії, ОСОБА_3, від 10.02.2017р. - щодо початку роботи позивача у ВАТ "Гарант" з 29.12.1992р. до моменту ліквідації цього підприємства 20.04.1996р., підстава - ф.105 (а.с.28), а також рішенням ОСОБА_4 палати Кахул від 26.11.2012р. про порушення процесу неспроможності ВАТ "Гесана" (а.с.32-33), та довідкою ДП "Державна ОСОБА_5" Міністерства ОСОБА_6ОСОБА_3, Філії Кагул від 21.02.2017р., згідно з якою ОСОБА_1 відсторонений від роботи на підставі Рішення ОСОБА_4 від 26.11.2012р. (а.с.35).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів апелянта про те, що відповідний запис про звільнення позивача з роботи у ВАТ "Гесана" в його трудовій книжці зроблений після запису про роботу у КТ "NRANS-CLARC", не значить, що позивач продовжує свою роботу у ВАТ "Гесана" і отримує заробітну плату, оскільки це не підтверджується жодною довідкою.

Відповідно до положень абзацу першого частини першої ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менш 15 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.09.2016 року звернувся до відповідного пенсійного Фонду з заявою про нарахування та отримання ним пенсійних виплат - досягнувши 60-ти - річного віку.

Відповідно до записів у трудової книжці позивача, та наданих суду додаткових відомостей, підкріплених відповідними доказами, позивач має загальний стаж роботи лише 30 років 7 місяців та 29 днів, включаючи стаж роботи за кордоном з 12.09.1994 по 18.02.1997р.р. та з 01.01.1999 по 18.07.2012р.р.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З відомостей та доказів, наданих сторонами суду, не вбачається, що позивач наразі офіційно працевлаштований, а також, що він був офіційно працевлаштований на час звернення до відповідного пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Інших доказів відповідачем не надано.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання права позивача на призначення пенсії з розрахунку 30 років 7 місяців та 29 днів загального трудового стажу, а також, що він є непрацюючим пенсіонером; зобов'язання Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області провести перерахунок пенсії, врахувавши, що він має 30 років 7 місяців та 29 днів загального трудового стажу, а також, що він з моменту звернення з заявою про призначення пенсії і до теперішнього часу є непрацюючим пенсіонером; зобов'язання Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області нарахувати та виплатити недоплачені пенсійні виплати ОСОБА_1 в розмірі 15 % від нарахованої йому пенсії - з моменту звернення його за її призначенням - з вересня 2016 року.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду за захистом права на отримання пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки такі висновки суду є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує розпорядження органу владних повноважень від 05.09.2017 року (а.с. 12).

Відповідно до ч.2, ч.5 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду 04.10.2017 року, тобто в межах строку, встановленого ст.. 99 КАС України. В позовній заяві питання про поновлення строку позивачем не ставилось.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та поновив строк звернення до суду.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 скаргу Ізмаїльського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області – задовольнити частково.

Постанову Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року – скасувати в частині, щодо поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2018 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик