Постанова № 73595606, 18.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/22055/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук Т.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –ОСОБА_1,судді –ОСОБА_2,судді –ОСОБА_3при секретарі –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «ФАЛЬКО» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов та припису,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ПП «ФАЛЬКО» (надалі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі – відповідач, ДАБК), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати постанову ДАБК №124/17/504вих від 07.11.2017 року про накладання штрафу у сумі 60624,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову ДАБК №125/17/503вих від 07.11.2017 року про накладання штрафу у сумі 60624,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 24.10.2017 року.

Обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що як перевірка належного позивачу кафе, так і процедура притягнення позивача до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності здійснені з порушенням прав позивача на прийняття участі в таких процедурах. Також позивач вказує на відсутність в його діях порушень вимог містобудівного законодавства, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачу на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 18.09.2017 року, реєстр. №2808 належить на праві власності нежитлова будівля кафе-бару загальною площею 190,1 м.кв. за адресою: м. Одеса, Приморський район, площа ОСОБА_6, 1/1.

За результатами розгляду листа (звернення) Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією» за №440 від 05.09.2017 року про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, пл. Віри Холодної, 1/1 (а.с.120), відповідачем був виданий наказ №01-13/389ДАБК від 23.10.2017 року «Про проведення позапланової перевірки» та видані направлення №001139 від 23.10.2017 року про проведення позапланової перевірки реконструкції нежитлової будівлі кафе-бару за адресою: м. Одеса, Приморський р-н, пл. Віри Холодної, 1/1, яке належить приватному підприємства «ФАЛЬКО» (а.с.118-119).

За результатами перевірки складений акт №001139 від 24.10.2017 року (надалі – акт перевірки),в якому відображені наступні порушення:

- ч.1 ст.34 та абз.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 п.5 порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України за №466 від 13.04.2011 року, а саме - виконання будівельних робіт із реконструкції нежитлової будівлі кафе-бару шляхом добудови приміщень, чим збільшено загальну площу приміщень без отримання права на виконання даного виду будівельних робіт;

- ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМ України №461 від 13.04.2011 року, а саме - експлуатація самочинно реконструйованого об'єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства.

В якості обґрунтування таких порушень в акті перевірки зазначається, що вперше позивач став власником вищевказаної нежитлової будівлі кафе-бару площею 58,7 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності серії САА №639370 від 17.12.2008 року, і в подальшому позивачем проведені будівельні роботи з реконструкції вказаної будівлі зі збільшенням загальної площі приміщень до 190,1 кв.м., на яке Одеською обласною філією комунального підприємства «Центр державної реєстрації» на підставі технічного паспорту, виданого 12.06.2017 року ТОВ «МЕлікон Групп», зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на визначення термінів «будівництво» та «реконструкція» у пунктах 3.2 та 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», відповідач вважає, що позивачем виконані будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі кафе-бару шляхом добудови приміщень зі збільшенням загальної площі без проектної та дозвільної документації, що є порушенням ч.1 ст.34 та абз.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 п.5 порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України за №466 від 13.04.2011 року.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує на те, що після отримання права власності на самочинно реконструйований об’єкт загальною площею 190,1 кв.м., позивач передав цю нежитлову будівлю у власність ТОВ «Торговий дім «Все для АЗС» на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2017 року, а в подальшому ТОВ «Торговий дім «Все для АЗС» передало цю будівлю назад у власність позивача на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2017 року, що вказує на експлуатацію позивачем на даний час самочинно реконструйованого об'єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМ України №461 від 13.04.2011 року.

Крім акту перевірки, відповідачем 24.10.2017 року також був складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 24.10.2017 року, та два протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В приписі від 24.10.2017 року відповідач вимагає від позивача у термін до 24.12.2017 року набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт за даною адресою та ввести реконструйований об’єкт в експлуатацію або привести самочинно реконструйований об’єкт у відповідність до свідоцтва про право власності серії САС №639370 від 17.12.2008 року (а.с.141-144).

В протоколах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2017 року відповідач, посилаючись на зміст акту перевірки, вказує на наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі кафе-бару без проектної та дозвільної документації, а також абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за експлуатацію самочинно реконструйованого об'єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства (а.с.145-152).

Вказані протоколи також містять інформацію про час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться - 07.11.2017 року о 10.год. 30 хвил. у приміщенні Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

07.11.2017 року відповідачем за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності були винесені дві постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- №124/17/504вих, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2.ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 60624,00 грн.;

- №125/17/503вих якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 60624,00 грн..

Предметом оскарження у даній справі є припис від 24.10.2017 року та вищевказані постанови від 07.11.2017 року про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про проведення позивачем самочинної реконструкції вказаного об'єкту є помилковим, оскільки відповідно до довідки серія та номер 6-2740 від 12.06.2017 року виданої ТОВ «МЕЛІКОН ГРУПП» збільшення загальної площі приміщень нежитлової будівлі кафе-бару до 190,1 м.кв., які розташовані за адресою: м. Одеса, Приморський район, площа ОСОБА_6, 1/1 відбулося за рахунок виконання робіт які не є самочинними.

Також суд першої інстанції вказав на те, що дії Управління з проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на об'єкті за адресою: м. Одеса, Приморський район, площа ОСОБА_6, 1/1 є протиправними, що має наслідком протиправність оформлення результатів позапланової перевірки, а отже і протиправність винесених на її підставі припису та постанов про накладення штрафу на позивача.

З наведеними судом першої інстанції доводами в обґрунтування прийнятого рішення колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Оцінивши доводи позивача про порушення його прав в процедурі проведення перевірки та розгляду питання про притягнення до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними.

Так, відповідно до п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (надалі – Порядок №553), позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Згідно п.9 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

При цьому під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо суб'єктів містобудування (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) на об'єктах будівництва органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, пункту 3 статті 22 "Прикінцеві положення" Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (п.1 Порядку №553).

Як слідує з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист від 23.10.2017 року в якому, у відповідь на лист відповідача від 19.10.2017 року №01-8/63 ВХ, повідомляє, що у зв’язку із відрядженням керівника ПП «ФАЛЬКО» відсутня можливість прибути на об’єкт для проведення перевірки у вказаний час, а також вказує на можливість безперешкодного доступу посадової особи відповідача на вказаний об’єкт для перевірки (а.с.42).

Наявність цього листа підтверджує факт попередження позивача про проведення перевірки та дотримання відповідачем прав позивача на прийняття в ній участі.

Не реалізація позивачем свого права на прийняття участі у проведенні такої перевірки не позбавляла відповідача права на проведення такої перевірки та складання відповідних документів за її результатами, які передбачені пунктами 16 та 17 Порядку №533, як то: акту перевірки, протоколу, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припису про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Як слідує з письмових заперечень позивача на протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2017 року, які направлені на адресу відповідача за вих.№13/2 від 01.11.2017 року (а.с.156), позивач як мінімум станом на 01.11.2017 року був ознайомлений зі змістом вищевказаного протоколу,в якому також містилась інформація про те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 07.11.2017 року о 10год. 30хв. у приміщенні Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за адресою: м.Одеса, вул.Черняховського, 6.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнав факт того, що Позивачу було завчасно відомо як про проведення перевірки так и про розгляд справи про порушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, вказані обставини справи доводять факт завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду відносно нього справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за результатами якого були винесені спірні постанови, а тому не реалізація позивачем свого права на участі у розгляді такої справи не позбавляла відповідача можливості розглянути її без участі позивача та прийняті відповідні постанови.

Отже, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи позивача про порушення відповідачем його прав на прийняття участі при проведенні перевірки вищевказаного кафе та участі в розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 07.11.2017року.

Оцінюючи правомірністю спірних постанов та припису, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначено вище, спірними постановами позивача було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених п.2.та абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у розмірі 60624,00 грн. за кожне порушення.

Так, згідно п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

А згідно абз.2 п.4 ч.2 ст.2 вказаного закону передбачається відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» було прийнято ще 14.10.1994 року за №208/94-ВР, а положення статті 2 цього закону, за якими позивача притягнуто до відповідальності, діють з 10.06.2017 року у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017 року №1817-VIII.

Відповідно до ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Притягуючи позивача до відповідальності за порушення п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» у редакції Закону України від 17.01.2017 року №1817-VIII, відповідач не встановив час вчинення даного порушення.

Як зазначає сам відповідач в акті перевірки та у спірних постановах, реконструкція вищевказаного кафе відбулась після набуття позивачем права власності на цей об’єкт згідно свідоцтва про право власності серії від 17.12.2008 року і до моменту реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності позивача вже на реконструйований об’єкт.

Однак точного періоду проведення такої реконструкції відповідач в жодному спірному рішенні не зазначає.

Встановлення часу вчинення даного правопорушення має суттєве значення в питанні застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу, оскільки до 10.06.2017 року за аналогічне правопорушення була передбачена відповідальність у значно нижчому розмірі.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, застосування до позивача штрафу у розмірі, який передбачений п.2 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції, яка діє з 10.06.2017 року, може вважатися правомірним, якщо визначені цією статтею порушення були вчинені після 10.06.2017 року. Якщо ці порушення були допущені до 10.06.2017року, то санкції повинні бути застосовані у тих розмірах, які діяли на момент вчинення порушення.

Оскільки відповідачем не встановлено часу початку та закінчення позивачем будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, колегія суддів вважає, що притягнення позивача до відповідальності постановою ДАБК №124/17/504вих від 07.11.2017 року у вигляді штрафу у сумі 60624,00 грн. не можна вважати правомірним.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем були порушені вимоги законодавства в сфері містобудівної діяльності внаслідок проведення ним робіт з реконструкції вказаної будівлі зі збільшенням загальної площі приміщень до 190,1 кв.м..

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував проти того факту, що роботи, внаслідок яких площа кафе-бару була збільшена з 58,7 кв.м. до 190,1 кв.м., були проведені саме позивачем, та зазначив, що такі роботи були проведені приблизно в лютому 2015 року.

Однак, на думку представника позивача, такі роботи не можуть вважатися самочинним будівництвом, оскільки відповідно до ОСОБА_7 «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», від 24.05.2001 року №127, зареєстрованої в Мінюсті України 10.07.2001 року за №582/5773 для громадських та виробничих будівель (приміщень) не належать до самочинного будівництва: перепланування, пов'язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок; збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок; зведення на земельній ділянці тимчасових господарських будівель та споруд, навісів, альтанок, тамбурів, терас, веранд, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, воріт, хвірток, відкритих басейнів та із накриттям полегшеної конструкції, погребів, ганків тощо; зміна призначень невиробничих приміщень; улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів; влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних. Оскільки, як зазначає представник позивача, самі такі роботи і були проведені, то вони не вважаються самочинним будівництвом.

Колегія суддів з такими доводами позивача не погоджується, оскільки з наданих відповідачем документів вбачається, що збільшення загальної площі кафе-бару здійснено за рахунок влаштування підвалу площею 5,6 кв.м. (позиція 11 техпаспорту від 12.06.2017 року); прибудови приміщення площею 6,1 кв.м. (позиція 11 техпаспорту від 12.06.2017 року), зміною геометричних розмірві та конфігурацій приміщення (позиція 2 техпаспорту від 12.06.2017 року), прибудови приміщення площею 84,2 кв.м. (позиція 1 техпаспорту від 12.06.2017 року), що в свою чергу призвело до збільшення розміру фундаменту цієї будівлі та зміни конфігурації та матеріалу зовнішніх стін з металопластику на цеглу.

Відтак, добудовані приміщення кафе-бару не можна віднести до тимчасових, а тому роботи з їх улаштування не входять до переліку робіт, які не належать до самочинного будівництва згідно вказаної представником позивача ОСОБА_7 «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», від 24.05.2001 року №127.

В розумінні ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» роботи з улаштування таких додаткових приміщень відносяться до категорії «Реконструкція», яка передбачає перебудову введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірі та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників.

Частина 1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в діючий редакції передбачає, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ця норма у своїх попередніх редакціях, у тому числі і станом на лютий 2015 року, в якому, як вказує представник позивача, були проведені вказані роботи, також передбачала необхідність відповідного повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання таких робіт.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції станом на лютий 2015 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Аналогічні вимоги також містяться і в чинній на час розгляду даної справи редакції частини 1 статті 39 вказаного закону.

Оскільки позивачем не підтверджений факт наявності у нього документів, які б надавали йому право на виконання будівельних робіт з реконструкції кафе-бару та підтверджували факт прийняття його в експлуатацію, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про те, що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вигляді експлуатації або використання об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію.

А оскільки таке правопорушення за своїм змістом є триваючим, то відповідачем дотримано строки притягнення позивача до відповідальності за таке порушення у вигляді штрафу в тому розмірі, який передбачений діючою на даний час редакцією Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, наявність такого порушення згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обумовлює обов’язок відповідача направити порушнику припис по усуненню цього порушення, а також обов’язок порушника виконати вимоги припису.

Комплекс дій, направлених на усунення допущеного позивачем порушення абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», викладений відповідачем у спірному приписі від 24.10.2017 року, і з огляду на підтвердження факту такого порушення, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення порушника від обов’язку по виконанню цього припису шляхом його скасування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова ДАБК №125/17/503вих від 07.11.2017 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 24.10.2017 року не підлягають скасуванню, а заявлені відносно них позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, постанова Приморського районного суду від 14.12.2017 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду від 14 грудня 2017 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства «ФАЛЬКО» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №124/17/504вих від 07 листопада 2017 року про накладання штрафу у сумі 60624,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 19 квітня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3