Постанова № 73595481, 23.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/2707/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2018 року у справі № 165/2745/17 (суддя Василюк А.В., рішення оголошено о 09:53, м. Нововолинськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

01 грудня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1969/20500/17 від 26 липня 2017 року. Позов обгрунтовує тим, що начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 було винесено постанову в справі про порушення митних правил, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Вказує, що оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи, оскільки 06 лютого 2017 року він поїхав до ОСОБА_3 за продуктами харчування разом з випадковим знайомим. Прибувши на митний пункт пропуску «Угринів», останній повідомив, що на території ОСОБА_3 знаходиться раніше придбаний ним автомобіль марки «BMW525». Саме в цьому автомобілі, в якості пасажира він в'їхав на митний пункт пропуску України. Після чого, той же знайомий, взяв у нього необхідні документи для проходження митного контролю, при цьому він сам не виходив з автомобіля та не підписував жодних документів. Лише 09 червня 2017 року, вирушивши до ОСОБА_3, на території м/п «Устилуг» Волинської митниці ДФС, працівник митниці повідомив, що 06 лютого 2017 року він ніби то ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «BMW 525», кузов WBADG71080BW626, реєстраційний номер CTU6K74, країна реєстрації ОСОБА_3 в митному режимі «транзит». Термін вивезення вищевказаного транспортного засобу з митної території України закінчився 16 лютого 2017 року, а тому відносно нього було складено протокол про порушення митних правил. Тоді, на митниці, він намагався пояснити, що автомобіль був ввезений на територію України без його відома, більше того, виклав свої пояснення у письмовій формі. 12 липня 2017 року він прибув на розгляд справи до Волинської митниці ДФС в с. Римачі і після наданих пояснень, його було повідомлено про те, що розгляд справи відкладається для з'ясування усіх обставин справи. 30 серпня 2017 року він був змушений виїхати за межі України і по поверненню додому 22 листопада 2017 року отримав лист із виконавчої служби з повідомленням про те, що відкрито провадження про стягнення з нього штрафу у розмірі 8500 грн., у зв'язку з порушенням митних правил. Відтак, він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, хоча хотів бути присутнім та надати додаткові пояснення. Крім того, за вищезазначеним фактом було розпочате кримінальне провадження, досудове розслідування у якому ще триває. Вважає, що начальник управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_2 виніс оскаржувану постанову не з'ясувавши ступінь його вини, усіх обставин справи та за відсутності належних та допустимих доказів.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про те, що транспортний засіб ним на територію України ввезено внаслідок обману іншою особою, станом на день ухвалення рішення нічим та ніким не доведено, а навпаки спростовано матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у протоколі про порушення митних правил №1969/20500/17 від 09 червня 2016 року зазначено, що згідно інформації, яка міститься в базах даних АСМО «Інспектор» та в ПІК «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС ДФС, 06 лютого 2017 року громадянином України ОСОБА_1 по смузі руху «зелений коридор» було ввезено на митну територію України, через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки «BMW 525», кузов WBADG71080BW626, реєстраційний номер CTU6K74, країна реєстрації ОСОБА_3 та станом на 16 лютого 2017 року його не було вивезено і в інший митний режим не заявлено. У поясненнях до протоколу позивач підтвердив факт перетину кордону у вищевказаному автомобілі. Постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 №1969/20500/17 від 26 липня 2017 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Особистий підпис позивача про вручення йому постанови відсутній, однак у графі «Копію постанови надіслано громадянину ОСОБА_1І.» значиться дата 18 липня 2017 року. Вищевказана постанова була винесена за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил та інших матеріалів справи.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно даних диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 ввіз для особистого користування по смузі руху «зелений коридор» на митну територію України, через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки «BMW 525», кузов WBADG71080BW626, реєстраційний номер CTU6K74, країна реєстрації ОСОБА_3.

Згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, нафта, паливо, газ а також електроенергія, котрі переміщується лініями електропередач та трубопровідним транспортом.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі, відтак «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Відповідно до частини шостої ст. 379 МК України, строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 Кодексу) встановлюються відповідно до ст. 108 Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 Кодексу.

Частиною 1 та 2 ст. 95 МК України встановлено строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб). До зазначених строків не включається час дії виключних обставин непереборної сили, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

Частина 3 ст.470 МК України встановлює відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Таким чином, транспортні засоби особистого користування за змістом МК України віднесені до категорії товарів, а переміщення товарів громадянами з метою транзиту здійснюється з дотриманням строків передбачених статтею 95 МК України.

Долучений відповідачем договір про передачу у безоплатне користування автомобіля від 24 січня 2017 року підтверджує передачу громадянином ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1, документованого паспортом для поїздок за кордон номер ET743915 у безоплатне користування транспортного засобу марки «BMW 525», реєстраційний номер WBADG71080BW626, кузов CTU6K74 на необмежений час. Цей же документ, на підтвердження особи, був пред'явлений позивачем при перетині кордону України 09 червня 2017 року.

Крім того, як зазначається у постанові, при розгляді справи відповідачем було взято до уваги ряд інших доказів, зокрема витяги з баз даних "Інспектор-2006", "ЄАІС ДФСУ". Більше того, в.о. заступника начальника Волинської митниці з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи звернувся до посадової особи Львівської митниці ДФС з проханням здійснити опитування інспектора митниці про обставини, які зазначив позивач.

Твердження позивача про те, що у кількох документах, крім як постанови, невірно значиться його ім'я по батькові та невірно зазначено номер кузова автомобіля, дата складання протоколу, суд до уваги не бере і вважає їх механічними помилками, допущеними при оформленні документів.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої ним постанови суду першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об’єктивно оцінено обставини справи, а відтак прийнято обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст.242, 243, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 13 березня 2018 року у справі № 165/2745/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6