Постанова № 73595439, 19.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1500/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Осташ А.В., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року) у справі №819/1950/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання недійсними рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області враховуючи змінені позовні вимоги просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення №70358-13 та №70359-13 від 19.12.2017 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) від 19 грудня 2017 року №70358-13 та №70359-13. Стягнуто з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) в користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 640 грн сплачений згідно квитанції №58 від 10.11.2017.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за позивачем, як за власником рахуються нежитлові будівлі, а саме контора автопарку за адресою: АДРЕСА_2, за загальною площею 491,3 кв. м. та склад кисневої за адресою АДРЕСА_3, з загальною площею 191,4 кв.м.

Відповідно до рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області 6 скликання 1 пленарного засідання 45 сесії від 02.06.2015 р. №616 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для нежитлових приміщень становить 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

У зв'язку з несплатою позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Відповідачем застосовано ставку 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, як для інших будівель та винесено податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19.12.2017 р. №70359-13 на суму 483,54 грн., №70358-13 на суму 1241,19 грн.

Статтею 14.1.129 1 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, які не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Господарська споруда - будівля або споруда для здійснення функцій сільського господарства на присадибній ділянці та (або) обслуговування будинку (згідно з ДБН В.2.2- Х-20ХХ).

В даному випадку вираховуючи ставку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для нежитлових приміщень необхідно застосовувати ставку 0,2 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної в абз.4 пп.1.1 п.1 рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області 6 скликання 1 пленарного засідання 45 сесії від 02.06.2015 р. №616, як для інших будівель.

28 березня 2018 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому ОСОБА_2 зазначає, що ним набуто майно (частка учасника товариства) в селі Великі Бережні, що використовується мною в господарських цілях, зокрема, - контора автопарку (назва приміщення у попереднього власника) - для зберігання садово- городнього реманенту, будівельних матеріалів і т.п. та склад кисневої (назва приміщення у попереднього власника) - відповідно для зберігання палива (вугілля та дров) - причому будь які застереження щодо використання цих приміщень з цією метою відсутні. На момент перереєстрації права власності на будівлі, в результаті внесених змін у законодавство, позивачу було видано лише інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а Витяг про реєстрацію Права власності на нерухоме майно з зазначенням назви та адреси будівлі було передано від попереднього власника. Зазначені приміщення ОСОБА_2 не використовую з метою зберігання кисню та для перебування працівників автотранспорту - так як не веде комерційної діяльності.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за Позивачем, як за власником рахуються нежитлові будівлі, а саме:

- контора автопарку за адресою: АДРЕСА_2, з загальною площею 491,3 кв. м.;

- склад кисневої за адресою АДРЕСА_3, з загальною площею 191,4 кв.м. (аркуш справи 13-14).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України було винесено податкові повідомлення - рішення, якими визначено суми податкового зобов'язання позивачу за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" № 2079-03 від 15.06.2017 на суму 527,50 грн. (191,4 кв.м. х 2,7 грн.), № 2080-3 від 15.06.2017 на суму 1354,02 грн. (491,3 кв.м. х 2,7 грн.) (аркуш справи 18-19).

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України (підпункт 266.5.1. в редакції, який діяв на момент прийняття рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району від 02.06.2015 № 616) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішенням Великобережецької сільської ради № 616 встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та не житлової нерухомості що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об'єкта:

- для житлової нерухомості в розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 14.1.129 - 1 пункту 14.1. статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор прав містить інформацію про речові права на об'єкти нерухомого майна, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Раціональне використання майнових об'єктів неможливе без його первинної класифікації, зокрема віднесення до певного типу (виду) житлових/нежитлових приміщень.

Податок на майно складається з податку на майно, відмінне від земельної ділянки (далі - податок на нерухоме майно), транспортного податку та плати за землю.

Податкова декларація з податку на нерухоме майно, затверджена наказом Мінфіну України від 10.04.2015 р. №408 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" і передбачає кодифікування 9 типів об'єктів нерухомості.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Інструментом ідентифікації об'єктів нерухомості в частині їх приналежності до відповідних типів нерухомого майна є Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом № 507 Держстандарту України від 19.08.1997 року.

Будівлі класифікуються за їхнім функціональним призначенням.

Чітка класифікація об'єктів нерухомості для цілей оподаткування необхідна /для визначення об'єкта оподаткування.

Податковим кодексом передбачено надання податкових пільг і преференцій з податку на нерухоме майно. Однак підставою для застосування пільг у більшості випадків є правильна класифікація об'єктів нерухомого майна.

В рішенні №616 від 02 червня 2015 року Великобережецької сільської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизний податок на 2016 рік", яке застосовувалось ДФС для нарахування податку, визначено дуже спрощений перелік об'єктів нерухомості, а в пункті 1.1 зазначено "для інших будівель в розмірі 0.2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року".

Господарські (присадибні) будівлі - також передбачають в своєму переліку поняття "інші" та "тощо", а саме - це допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, комори, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, тощо (п.п.14.1 129 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), які використовуються у сфері господарювання (як у випадку позивача) - ставка податку для яких складає 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зазначені будівлі (контора автопарку та склад кисневої) набув з метою забезпечення ведення особистої господарської діяльності та для зберігання особистих товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, а саме: в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку згідно пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, конфлікт інтересів в спірних правовідносинах має бути вирішений на користь платника податків.

Також судом першої інстанції дослідивши в судовому засіданні письмовими доказами,

звертає увагу на те, що позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 №2079-03 та №2080-03 20.07.2017.

Відповідно до пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі №819/1950/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 23 квітня 2018 року.