Постанова № 73595371, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7427/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду в розмірі вкладу (включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом Банку з ринку) на суму 40354,09 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скаржник наголошує, що кошти перераховувались позивачем на виконання договору позички, що не є вкладом, або коштами прирівняні до вкладу, що кошти обліковуються на рахунку позивача внаслідок вчинення нікчемного правочину. При цьому ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав як повірений за умовами такого нікчемного правочину, а тому у відповідача відсутні підстави для включення рахунку позивача до переліку рахунків вкладників для відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 травня 2016р. між позивачем (Клієнт) і ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-024-000002743 (договір банківського рахунку), згідно з п. 1 якого Банк за ініціативою Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 (рахунок) в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Також, 06.05.2016 між позивачем (Сторона-1) і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (Сторона-2) укладено договір №980-024-000234890 «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів у кінці строку) (договір позики), згідно з п.п. 1.1-1.2 якого позивач передає у власність ТОВ «ІРЦ» грошові кошти в розмірі 40000 грн. на строк не більше 91 день по 05.08.2016, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_1. Днем надання суми коштів у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» вважається день зарахування коштів у розмірі 40000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору. Підпунктом 5.4.3 договору позики передбачено право ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з власної ініціативи достроково повернути кошти Стороні-1 у будь-який момент дії договору, в тому числі, але не виключно, у випадку, якщо Сторона-1 звернеться із вимогою про дострокове розірвання договору добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал».

Крім цього, 06.05.2016 позивачем (Страхувальник) укладено з ПАТ «СК «Форте» (Страховик), від імені якого діє як Повірений ПАТ «Банк Михайлівський», договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал» №К980-024-000234890, предметом якого визначено майнові інтереси позивача за договором від 06.05.2016 №980-024-000234890, боржником за яким виступає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», страхова сума рівна 40000 грн., визначено обов'язок Страховика прийняти рішення про здійснення виплати страхового відшкодування чи відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Згідно з наявною у справі копією квитанції від 06.05.2016 №1010028 позивачем внесено готівку в сумі 40000 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 в Банку.

Згідно з наявною у справі копією платіжного доручення від 06.05.2016 №1008921 кошти в сумі 40000 грн. відповідно до з рахунку позивача НОМЕР_1 в Банку перераховано на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» НОМЕР_2.

Згідно з наявною у справі копією довідки ПАТ «Банк Михайлівський» від 25.04.2017 №3Г1(К)/18544 про стан рахунку на виконання своїх зобов'язань за договором позики ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 здійснило перерахування на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 у Банку отримані від нього кошти в сумі 40000 грн. разом з нарахованими відсотками в сумі 354,09 грн.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №4/БТ «Про відне-сення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Миха-йлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівсь-кий» Ірклієнку Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням від 01.09.2016 №1702 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» з 05.09.2016, на Волкова О.Ю.

Рішенням від 24.01.2017 №265 виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повноваження ліквідатора Волкову О.Ю. з 25.01.2017 та призначила Уповноваженою особою Гриценка В.В. з 25.01.2017, делегувавши йому також окремі повноваження ліквідатора.

Як стверджується у позовній заяві та не було спростовано відповідачем, позивач неодноразово звертався до Фонду щодо включення його до реєстру кредиторів банку, однак відповіді на вказані звернення позивачем отримано не було.

15 травня 2017р. адвокатом ОСОБА_7 в інтересах позивача направлено на адресу Фонду адвокатський запит №15/05-01 щодо надання інформації про включення рахунку позивача НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» до переліку рахунків, вкладники яких мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, про включення позивача до реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 40354,09 грн., а також коли саме та у який спосіб позивач зможе отримати відшкодування коштів за вкладом.

Листом Фонду від 25.05.2017 за №27-10863/17 повідомлено позивачу, що згідно отриманої інформації від Уповноваженої особи Фонду позивач засобами поштового зв'язку подав до ПАТ «Банк Михайлівський» заяву (вх. від 05.12.2016 за №1325-ФКП) для перевірки наявності підстав для прирівняння внесених ним коштів до вкладу, а його - до вкладника відповідно до Закону №1736-VIII. Також зазначено про відсутність інформації щодо позивача у Переліку, складеному Уповноваженою особою Фонду.

Листом Уповноваженої особи від 19.05.2017 №3Г1(К)/19393 повідомлено позивачу, що оскільки договір від 06.05.2016 №980-024-000234890 укладено ним з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, вказаний договір за своїм суб'єктним складом не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг», з огляду на що відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду

Не погоджуючись із таким висновком відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що 40354,09 грн. на рахунку позивача № 26204532555301 є його вкладом, а позивач вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні чинного законодавства і відповідачами не доведено наявності правових підстав для не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі - Положення № 14).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), є наявність у нього права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на його рахунок.

Крім того, 19.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 р. № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Таким чином, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 р. набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень зазначеного Закону № 1736-VIII Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

При цьому, системний аналіз вищенаведених законодавчих положень, надає підстави стверджувати, що єдиною та необхідною умовою для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними і, відповідно, не включення осіб (клієнтів банку), що їх уклали до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність хоча б однієї правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, слід враховувати, що перелік правових підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, закріплений у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 826/23915/15.

Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що зарахування коштів на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

При цьому, доводи апелянта щодо нікчемності правочинів (транзакцій) з перерахування коштів на рахунки позивача від вказаного контрагента та їх фіктивності засновані на припущеннях і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.

Водночас, рішення суду, відповідно до змісту ст. 242 КАС України, повинно бути законним і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта про те, що законодавство покладає на нього обов'язок здійснити перевірку правочинів вкладників Банку, не спростовують факту допущення ним протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником Банку у розумінні Закону № 4452-VI, так як кошти на його рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі договору позики, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку правовідносини між позивачем і вказаним товариством з обмеженою відповідальністю не є предметом цього спору. При цьому, кошти від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли для позивача та були залучені Банком на його рахунок на умовах відповідних договорів, укладених безпосередньо між позивачем і Банком, що у відповідності до вимог Закону № 4452-VI із субсидіарним застосуванням положень Закону № 1736-VIII надає достатні та необхідні правові підстави для визнання таких коштів вкладом, а позивача - вкладником.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, як того вимагає ст. 308 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено «24» квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма