Постанова № 73595369, 23.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/17232/17 Суддя (судді) першої інстанції: Яровенко Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 12 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві Державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив обов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації зробити перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, встановлених ЗУ «Про державний бюджет на 2017 рік», виплатити різницю між перерахованою та виплаченою - 284 грн. 40 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 12 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, при цьому, позивач просив справу розглянути у його відсутність, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., інвалідом 2 групи, віднесеним до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровського району в м. Києві.

Позивач має ІІ групу інвалідності безстроково, у зв'язку з роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку з чим отримує пільгову пенсію.

Згідно поданої позивачем заяви від 01.11.2004 року йому призначено та виплачено одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ групи інвалідності у розмірі 284,40 грн.

05 травня 2017 року позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням призначити компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, особам які стали інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач листом №37/13-10211 від 13.05.2017 в цьому відмовив з посиланням на відсутність законних підстав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, з даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналогічні положення містяться в ст. 122 КАС України (в редакції від 15.12.2017).

Судом установлено та не є спірним, що ОСОБА_3 призначено та виплачено одноразову компенсацію у 2004 році.

При цьому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише у листопаді 2017 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання позовної заяви).

Вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, Віденською конвенцією «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року» з поправками внесеними Протоколом від 12.09.1997, не застосовуються.

Окрім того, Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21.03.1995 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 04.10.2017 у справі №150/520/15-а та ухвалі від 14.06.2017 у справі №431/1382/16-а.

При цьому доводи позивача про те, що він звернувся до суду в межах шестимісячного строку від дати отримання ним відповіді від Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, не заслуговують на увагу, оскільки отримавши вказану виплату ще у 2004 році позивач знав про неї та у разі незгоди з її розміром мав можливість звернутись до суду за захистом своїх прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 07.02.2018 справа №464/12247/14-а (2а/464/300/14).

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009 року, прийнятого за наслідком розгляду заяви №20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України (в редакції до 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15.12.2017), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 243, 250, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 12 січня 2018 року - скасувати, адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

О.В.Карпушова