Постанова № 73595364, 19.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1439/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» до Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA903040/2018/00001, №UA903040/2017/00054, №UA903040/2017/00049, №UA903040/2017/00040 та зобов'язати завершити митне оформлення (випуск) товарів згідно з поданими митними деклараціями: №UA903040/2018/000152 від 15.01.2018; №UA903040/2017/004620 від 15.11.2017; №UA903040/2017/004097 від 13.10.2017; №UA903040.2017.003513 від 15.09.2017.

У подальшому, 21 лютого 2018 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом: заборони відповідачу вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями № UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, № UA903040/2017/3749, № UA903040/2017/3773, № UA903040/2017/3906, № UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів: позивачу - ТОВ «Прикарпатзахідтранс»; декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії); гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262).

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що з відзиву на позовну заяву стало відомо, що на даний час у Відділі митного оформлення «Новоград-Волинський» митного поста «Західний» Енергетичної митниці ДФС знаходяться Акти про настання гарантійного випадку відповідно до ст. 311 МК України (останній абзац сторінки 5 відзиву).

З огляду на вище наведене, стає очевидним, що у випадку задоволення позовної заяви по суті, за умови невжиття заходів забезпечення позову права та інтереси позивача буде порушено, оскільки на підставі актів індивідуальної дії, скасованих судом, відповідачем буде прийнято інші, скасування яких вимагатиме від позивача ініціювання іншого судового процесу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено Енергетичній митниці Державної фіскальної служби України вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями №UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, №UA903040/2017/3749, №UA903040/2017/3773, №UA903040/2017/3906, №UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів: позивачу - ТОВ «Прикарпатзахідтранс»; декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії); гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262) до набрання законної сили судового рішення у справі №826/1439/18.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не направляв копію заяви про забезпечення позову, тому позбавив апелянта заперечити проти даного клопотання.

Крім того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення.

При цьому, протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення повинно бути встановлено в ході розгляду даної справи, розгляд якої було здійснено з порушеннями норм процесуального права.

Також судом вирішені питання щодо забезпечення позову, які взагалі не відносяться до кола правовідносин, щодо яких пред'явлено позов, при цьому КТ «Бізнес-Гарант» не було залучено до участі у справі.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» надає послуги з транспортування нафтопродуктів по території України. Відповідно до укладеного з Proton Energy Group S.A. (юридична особа, що створена та діє за законодавством Швейцарії) договору №1548-200032-0117026TA від 02 лютого 2017 року (а.с. 61-92 Том II).

Відповідно до договору доручення №1548-101089-0617077 від 30 червня 2017 року позивач надає Proton Energy Group S.A. послуги з документального оформлення майна (а.с. 1-7 Том II).

Реалізуючи свої зобов'язання за договором позивачем було складено та направлено до Енергетичної митниці ДФС шляхом електронного повідомлення митні декларації: № UA903040/2018/000152 від 15.01.2018, № UA903040/2017/004620 від 15.11.2017, № UA903040/2017/004097 від 13.10.2017 та № UA 903040.2017.003513 від 15.09.2017 (а.с. 91-92, 118-119, 161-162, 210-211 Том II).

Однак, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів позивачу, що підтверджується наступними картками відмови:

- Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903040/2018/00001, Митна декларація №UA903040/2018/000152 від 15.01.2018 (а.с. 39-40 Том II);

- Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903040/2017/00054, Митна декларація № UA903040/2017/004620 від 15.11.2017 (а.с. 115-117 Том II);

- Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903040/2017/00049, Митна декларація № UA903040/2017/004097 від 13.10.2017 (а.с. 158-160 Том II);

- Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903040/2017/00040, Митна декларація №UA903040.2017.003513 від 15.09.2017 (а.с. 208-209 Том II).

Вказані відмови були обґрунтовані тим, що «митне оформлення не може бути завершене, оскільки не надано повний пакет документів, відповідно до ст.335 Митного кодексу України та ст.232 МК України, наказу МФУ №629 від 30.05.2012, а саме акту прийому-передачі товарів, що підтверджують кількість товарів, вивезених за межі МТУ».

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів (Картки відмови) потягла за собою порушення строків доставки товарів в митницю призначення та настання гарантійного випадку. При цьому позивач, відповідно до укладених угод та законодавства України зобов'язаний відшкодувати митні платежі солідарно з Декларантом.

Оскільки заявником були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову, тому клопотання про забезпечення позову є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З наведеної правової норми слідує, що обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За правилами статті 151 КАС України пзов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову просить: заборонити відповідачу вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями №UA903040/2017/3213, №UA903040/2017/3482, №UA903040/2017/3749, №UA903040/2017/3773, №UA903040/2017/3906, № UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів: позивачу - ТОВ «Прикарпатзахідтранс»; декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії); гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262).

Відмовляючи у митному оформленні (випуску) товарів позивачу згідно карток відмови №UA903040/2018/00001, №UA903040/2017/00054, UA903040/2017/00049, №UA903040/2017/00040, відповідач виходив з того, що митне оформлення не може бути завершене, оскільки не надано повний пакет документів, відповідно до ст.335 Митного кодексу України та ст.232 МК України, наказу МФУ №629 від 30.05.2012, а саме акти прийому-передачі товарів, що підтверджують кількість товарів, вивезених за межі МТУ».

Згідно пункту 5 частини першої статті 335 Митного кодексу України при переміщенні трубопровідним транспортом надається наступний перелік документів: а) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; б) акт прийому-передачі товарів або довідка, що підтверджує кількість товарів; в) комерційні та супровідні документи (за наявності їх у власника трубопровідного транспорту, лінії електропередачі) на товари, що переміщуються через митний кордон України, а на момент митного оформлення - рахунок-фактуру; г) найменування та адреса відправника товарів; ґ) найменування та адреса отримувача товарів; д) документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.

Частиною третьою ст. 335 Митного кодексу України передбачено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

У відповідності до частини одинадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 передбачено, що у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідно до положення статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як зазначає позивач, у зв'язку з відмовою позивачу в оформлені митних декларацій та завершенні митного оформлення (випуск) товарів, позивач не зміг доставити товар у відповідності до вимог законодавства України в зазначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надаються послуги з транспортування нафтопродуктів по території України, відповідно до укладеного з Proton Energy Group S.A. (юридична особа, що створена та діє за законодавством Швейцарії, реєстраційний номер СНЕ-115.559.771, зареєстрований офіс якої: м. Женева, 1205, 4-6, площа Університету (Place de l'Universite), Швейцарія) договору №1548-200032-0117026ТА від 02 лютого 2017 року, та послуги з документального оформлення майна Proton Energy Group S.A. (надалі - Декларант), відповідно до укладеного договору доручення №1548-101089-0617077 від 30 червня 2017 року, товари, які транспортуються, зазначаються в доповненні до митних декларацій, а саме в Доповненні №1 Форма МД-6 Графа 40 (а.с. 1-7, 61-92 Том II).

Відтак, товар, який зазначений в митних деклараціях в Доповненні №1 Форма МД-6 Графа 40, по яким складені Картки відмови повинен був транспортований позивачем, як перевізником, та належним чином оформлений позивачем, як уповноваженою особою Декларанта, у встановлений законодавством строк.

Також, компанія Proton Energy Group S.A. (Принципал) уклала Договір про надання фінансових послуг з видачі фінансових гарантій №U 16-68 від 23.05.2016 з Командитним товариством «Бізнес Гарант» (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Писарєва, будинок 4, квартира 26; код ЕДРПОУ 36150262) (надалі - Гарант) (а.с. 9-17 Том II).

Відповідно до умов цього Договору Гарант, як фінансовий гарант, видало Proton Energy Group S.A. гарантійні документи, відповідно до яких Гарант прийняв на себе зобов'язання перед Державною фіскальною службою України в разі настання гарантійного випадку (не доставлення позивачем в законодавчо встановлений строк дизельного палива в митницю призначення) перерахувати суми митних платежів, що підлягають сплаті, на рахунок митного органу в 3-х денний строк з дня отримання вимоги митного органу, відповідно до виданих гарантій на зобов'язальну особу - Proton Energy Group S.A.

Листом від 25.01.2018 №14 гарант повідомив позивача про ситуацію, що склалась у зв'язку із відмовою відповідача у митному оформленні (випуску) товарів.

Так, згідно вказаного листа 18 січня 2018 року представник KT «Бізнес Гарант» Опанасюк C.B. у м. Новоград-Волинському був викликаний для участі у зустрічі із керівництвом ВМО «Новгород-Волинський» митного поста «Західний» Енергетичної митниці ДФС, під час якої представника повідомили про те, що дизельне паливо за митними деклараціями (№ UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, № UA903040/2017/3749, № UA903040/2017/3773, № UA903040/2017/3906, № UA903040/2017/3944), декларантом за яким виступає Proton Energy Group S.А., а уповноваженою особою декларанта - TOB «Прикарпатзахідтранс», не було доставлене в митницю призначення у визначений законодавством строк. Відповідно до чинного митного законодавства України в разі не доставлення перевізником товару, який знаходиться під митним контролем та переміщується по території України у відповідному митному режимі, у митницю призначення у встановлений законодавством строк, також порушення строку доставки визнається гарантійним випадком та тягне за собою відповідальність особи, зобов'язаної сплачувати митні платежі, в розмірі суми нарахованих митних платежів, розрахованих як під час випуску товарів для вільного обігу на території України. Враховуючи, що товар оформлений за МД № UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, № UA903040/2017/3749, № UA903040/2017/3773, № UA903040/2017/3906, № UA903040/2017/3944 не був доставлений в митницю призначення TOB «Прикарпатзахідсервіс», як перевізником, а також той факт що уповноваженою особою декларанта Proton Energy Group S.A, є TOB «Прикарпатзахідтранс», було проінформовано вас, що сума митних платежів, які будуть сплачені фінансовим гарантом має бути відшкодована TOB «Прикарпатзахідсервіс» солідарно з Proton Energy Group S.A.» (а.с. 18-20 Том II).

Зазначені у листі митні декларації оформлені на товар - дизельне паливо, які транспортувались позивачем та зазначені в Доповненні №1 Форма МД-6 Графа 40 митних декларацій, за якими були оформлені Картки відмови, а саме: митна декларація №UA903040/2017/3213 - Картка відмови №UA903040/2018/00001, МД №UA903040/2018/000152 від 15.01.2018; митна декларація №UA903040/2017/3482 - картка відмови №UA903040/2017/00049, МД №UA903040/2017/004097 від 13.10.2017, митна декларація №UA903040/2017/3749 - картка відмови №UA903040/2017/00054, МД №UA903040/2017/004620 від 15.11.2017, митна декларація №UA903040/2017/3773 - Картка відмови №UA903040/2017/00054, МД №UA903040/2017/004620 від 15.11.2017, митна декларація №UA903040/2017/3906 - картка відмови №UA903040/2017/00054, МД №UA903040/2017/004620 від 15.11.2017, митна декларація №UA903040/2017/3944 - картка відмови №UA903040/2018/00001, МД №UA903040/2018/000152 від 15.01.2018.

Таким чином, відмова відповідача у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів (Картки відмови) потягла за собою порушення строків доставки товарів в митницю призначення та настання гарантійного випадку.

При цьому, позивач звертає увагу, що з відзиву на позовну заяву стало відомо, що на даний час у Відділі митного оформлення «Новоград-Волинський» митного поста «Західний» Енергетичної митниці ДФС знаходяться Акти про настання гарантійного випадку відповідно до ст. 311 МК України (а.с. 32 Том II).

Колегія суддів зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачаються достатні дані, які б вказували на необхідність забезпечення позову та дані, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та необхідність докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Як вже зазначалась, згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З вказаної норми слідує, що метою забезпечення позову є ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак, у клопотанні позивач просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями № UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, № UA903040/2017/3749, № UA903040/2017/3773, № UA903040/2017/3906, № UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів не тільки позивачу, а й декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії) та гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262), які не є сторонами у справі.

Разом з тим, позивач не наділений процесуальними правами представляти вказані підприємства - Proton Energy Group S.A. та Командитне товариство «Бізнес Гарант», обмежувати чи визначати їх права, які повинні бути захищені в суді.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які довіреності на уповноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» звертатись до суду в інтересах інших осіб, а саме: Proton Energy Group S.A. та КТ «Бізнес Гарант».

Вказане свідчить про помилкове задоволення судом першої інстанції клопотання про забезпечення позову в частині направлення вимог про сплату сум митних платежів Proton Energy Group S.A. та КТ «Бізнес Гарант».

Доводи апелянта про те, що оскільки судом першої інстанції не направлялась заява про забезпечення позову, тому суд не міг розглядати таку заяву, та відповідач не мав змогу подати заперечення, що свідчить про порушення принципу змагальності, колегією суддів не приймається до уваги, з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно частини другої вказаної статті суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Таким чином, суд першої інстанції розглядає заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, є правом, а не обов'язком суду лише у разі необхідності надання пояснень або додаткових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Отже, суд лише у виняткових випадках може призначити розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк, у разі недостатньості доказів або пояснень заявника.

Оскільки у матеріалах справи наявні докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, тому суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без виклику сторін.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення клопотання про забезпечення позову, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року в частині заборони Енергетичній митниці Державної фіскальної служби України вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями №UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, №UA903040/2017/3749, №UA903040/2017/3773, №UA903040/2017/3906, №UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів: декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії) та гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - скасувати в частині заборони Енергетичній митниці Державної фіскальної служби України вчиняти дії щодо стягнення митних платежів за митними деклараціями №UA903040/2017/3213, № UA903040/2017/3482, №UA903040/2017/3749, №UA903040/2017/3773, №UA903040/2017/3906, №UA903040/2017/3944, зокрема, шляхом направлення вимоги про сплату сум митних платежів: декларанту - Proton Energy Group S.A. (юридична адреса, що створена та діє за законодавством Швейцарії) та гаранту - Командитне товариство «Бізнес Гарант» (21036, м. Вінниця, вул. Писарєва, 4, кв. 26, код ЄДРПОУ 36150262) та в цій частині відмовити в задоволенні клопотання позивача.

В решті - ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 24 квітня 2018 року.