Постанова № 73595204, 16.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/3330/18 Головуючий у І інстанції - Васильченко І.П.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування наказу № 15-Адм від 20.02.2018,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України про скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 №15-Адм «Про проведення перевірки».

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення даного позову, в якому вона просить, зупинити дію пункту 3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 №15-Адм «Про проведення перевірки».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018 заяву ОСОБА_2 задоволено, зупинено дію пункту 3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 № 15-Адм «Про проведення перевірки».

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не доведено, які саме її права порушено, не надано доказів реальної загрози її правам та інтересам, що є обов'язковою складовою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, зазначив про безпідставність та необґрунтованість запровадження заходів забезпечення адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та наведено спростування доводів викладених в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є ректором Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, призначена на підставі контракту № 791 від 16.06.2014, укладеного між Міністерством охорони здоров'я України в особі Міністра охорони здоров'я України Мусія Олега Степановича та позивачем. Відповідно до п. 7.1 Контракту цей контракт діє з 16.06.2014 до 16.06.2021.

20.02.2018 МОЗ України видано Наказ № 15-Адм «Про проведення перевірки».

Наказ виданий на доручення в.о. Міністра Уляни Супрун від 20.02.2018 № 15 у зв'язку із незабезпеченням проведення ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок.1 Стоматологія» в НМУ ім. О.О. Богомольця, а також недотримання умов контракту ректором НМУ ім.О.О.Богомольця ОСОБА_2 та директором Державної організації «Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при Міністерстві охорони здоров'я України ОСОБА_6

Відповідно до п.3 наказу ОСОБА_2 відсторонено від виконання повноважень за посадою ректора НМУ ім.О.О. Богомольця на час здійснення перевірки.

У зв'язку із відстороненням ректора НМУ ім.О.О. Богомольця ОСОБА_2 від виконання повноважень за посадою ректора НМУ ім.О.О. Богомольця виконання обов'язків останнього на час її відсторонення покладено на ОСОБА_7, професора кафедри хірургії № 1 НМУ ім. О.О. Богомольця.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення даного позову, в якому вона просить постановити ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 № 15-Адм «Про проведення перевірки».

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлено очевидною протиправністю оскаржуваного рішення, що полягає у тому, що відсторонення позивача від виконання повноважень за посадою ректора НМУ ім. О.О. Богомольця є безпідставним і необґрунтованим, оскільки не містить конкретних та достовірних фактів, а ґрунтується лише на припущеннях відповідача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правомірність винесеного рішення підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останнього призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, тому є підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 № 15-Адм «Про проведення перевірки». Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів зазначає, що покладення обов'язків ректора на іншу особу ускладнить захист прав позивача під час проведення перевірки. Відсторонення від виконання обов'язків, відсутність доступу до робочого місця та внутрішніх документів, пов'язаних із проведенням ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок.1 Стоматологія» може мати наслідки для створення позивачу перешкод у захисті власних прав та ускладнення подальшого виконання обов'язків на посаді.

Твердження апелянта, що дана справа не повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів не приймається, оскільки предметом спору в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу від 20.02.2018 №15-Адм «Про проведення перевірки», а не поновлення позивача на роботі, зазначений наказ прийнятій відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, тобто є рішенням індивідуальної дії.

При цьому в даному випадку розглядається питання про наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову, тому питання предметної юрисдикції наразі не вирішується.

Відповідачем в апеляційній скарзі не було спростовано доводів, зазначених в рішенні суду першої інстанції, та не було наведено обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем у даній справі позовних вимог, обставин та наданого обґрунтованого клопотання із відповідними доказами, в якому позивач просить забезпечити адміністративний позов і які дають можливість суду зробити висновок про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а невжиття таких заходів, у разі задоволення позову, призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у даній справі підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову, які запроваджують певні обмеження не є постійними, а мають тимчасовий характер, при цьому сторони не позбавлені права звертатися до суду з клопотання про зміну заходів забезпечення позову або їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку наявні передумови для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії пункту 3 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2018 № 15-Адм «Про проведення перевірки».

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна