Постанова № 73595086, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №805/1357/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (головуючий 1 інстанції - Бабаш Г.П.) у справі №805/1357/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці України у Чернівецькій області Газдюк Олени Петрівни, третя особа - Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання протиправним акту перевірки та припису,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними:

- акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-02-31/417;

- припис управління Держпраці у Чернівецькій області №24-02-31/417-233 в певних частинах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці України у Чернівецькій області про визнання протиправним акту перевірки та припису передано до Чернівецького окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.

Не погодившись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Обґрунтування апеляційної скарги.

З посиланням на нормативно-правові акти зазначає, що зареєстрованим місцем проживання є данні, визначені в паспорті громадянина, проте, як довідка ВПО засвідчує статус внутрішньо переміщеної особи, яка виїхала з зони проведення АТО. Підтвердив, що дійсно проживає та працює в м. Чернівці.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

За даними паспорту позивача він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (арк.с. 24)

Довідка від 21.10.2014 року №7726000101 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи свідчить, що фактичне місце проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_2. (а.с. 25)

В позові ОСОБА_1 зазначено обидві адреси (а.с.3)

Позивач не заперечує той факт, що фактично проживає у м. Чернівці.

Відповідач - головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці України у Чернівецькій області Газдюк О.П., третя особа - Управління освіти Чернівецької міської ради - зареєстровані у м. Чернівці. (а.с.38-75)

Суд першої інстанції, передаючи справу до Чернівецького окружного адміністративного суду, зазначив, що зареєстрованим у встановленому Законом №1706 порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є м. Чернівці. Відповідач та третя особа також знаходяться у м. Чернівці. Тому на підставі ст..ст.25,29 Кодексу адміністративного судочинства прийшов до висновку, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження <…> дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. <…>

Тобто, зазначеною процесуальною нормою за певною категорією спорів визначено право позивача вибирати адміністративний суд: або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Як визначено частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382 "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382) визначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Цією ж нормою Закону №1382 визначено, що довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Аналіз зазначених нормативно-правових норм дає підстави для висновку, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання підтверджується вичерпним переліком певних документів, зокрема, довідкою про реєстрацію місця проживання.

ОСОБА_1 фактично з 2014 року проживає за адресою: АДРЕСА_2, що він не заперечує.

Також позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.10.2014 року №7726000101.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706 (далі Закон №1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Тобто, адреса реєстрації позивача, зазначена в паспорті (м. Донецьк) є адресою покинутого місця його проживання.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

На підставі ч.1 ст.5 Закону №1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Оскільки ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з м. Донецька та фактично проживає у м. Чернівці з підстав, визначених ст.1 Закону №1706, до теперішнього часу обставини, визначені ст.1 Закону, тривають, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання ОСОБА_1 у м. Чернівці, що вважається зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача, відповідач знаходиться у м. Чернівці, тому суд приходить до висновку про відсутність процесуальних підстав для розгляду зазначеної справи Донецьким окружним адміністративним судом.

Суд зазначає на неприйнятність доводів апелянта, що довідка ВПО тільки засвідчує статус внутрішньо переміщеної особи, а зареєстрованим місцем проживання є данні, визначені в паспорті громадянина, оскільки ці доводи спростовуються приписами Закону №1706 та Закону №1382.

Згідно до вимог п. 4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на зазначені процесуальні норми та обставини справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про територіальну підсудність цієї справи Чернівецькому окружному адміністративному суду.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи в частині оскарження, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №805/1357/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі №805/1357/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 квітня 2018 року

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова