Постанова № 73595085, 24.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 року

справа № 808/2697/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 808/2697/17 (суддя Бойченко Ю.П.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо направлення повідомлення декларанту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: протокол обробки № 303443 від 11.08.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000062/1 від 14.08.2017 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 112080/2017/00332.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, у зв’язку з не наданням до завершення митного оформлення МД № UA 112080/2017/016683 від 10.08.2017 року витребуваних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000062/1 від 14.08.2017 року та картка відмови у прийнятті митної декларації є обґрунтованими і такими, що відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

22.03.2017 між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k (Варшава, Польща) був укладений контракт № 804/23-16/1720521/34 (далі – Контракт), предметом якого є поставка продукції - коксовий горішок фракції 10-25 мм (далі – Товар), відповідно до Додатків (Специфікацій) до Контракту.

30.06.2017 між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. був укладений додаток №4 до Контракту – Специфікація № 4, за умовами якої протягом липня-серпня 2017 року позивачу повинно бути поставлено 200 тон Товару (+/- 10%) за ціною 188,10 Євро за тону, на загальну суму 37620,00 Євро. Умови поставки DAP – Хрубешув/Изов (кордон України з Польщею) згідно Інкотермс-2010. Оплата за Товар повинна бути здійснена протягом 3-х банківських днів від дати отримання Товару.

20.07.2017 між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. була укладена додаткова угода № 2 до Контракту, якою внесені зміни до Контракту щодо визначення ціни Товару, валюти Контракту, дати поставки за додатками до договору (специфікаціями). Також були змінені відомості щодо найменувань юридичних адрес, банківських та відвантажувальних реквізитів сторін Контракту.

На підставі Контракту, додаткової угоди № 2 від 20.07.2017 та Додатку № 4 (специфікації № 4) від 30.06.2017 до контракту, в серпні 2017 року компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k було поставлено позивачу партію обумовленого специфікацією № 4 товару – коксовий горішок фракції 10-25 мм, в кількості 199450 кг на умовах DAP – Хрубешув/Изов (кордон України з Польщею) згідно Інкотермс-2010. Згідно умов специфікації № 4 вартість товару складає 188,10 Євро за 1 тону, з урахуванням чого загальна вартість поставленої партії товару становить 37516,55 Євро.

10.08.2017 позивач направив відповідачу засобами електронної пошти митну декларацію МД-2 та документи, що підтверджують митну вартість товару. Відповідачем зазначеній декларації був присвоєний № UA112080/2017/016683.

До митної декларації позивач долучив: сертифікат якості товару 09/LS/1784/17 (0003); фактура (рахунок) FA/6/08/2017/EXP від 02.08.2017 (0380); залізнична накладна від 02.08.2017 №28394 (0722); сертифікат EUR.1 №PL/MF/AL 0085612 від 02.08.2017 (0954); контракт №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 (4100); додаткова угода № 2 від 20.07.2017 до контракту (4103); додаток №4 (специфікація №4) від 30.06.2017 до контракту (4103); інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничної накладної (5504); лист продавця від 03.08.2017 щодо правильного найменування отримувача товару в залізничній накладній.

11.08.2017 позивачу від відповідача надійшов протокол обробки № 303443, який містив повідомлення декларанту № 303443. Згідно цього повідомлення: “Відповідно до ч. 3 ст. 53 за результатом аналізу документів, що зазначені у ч. 2 ст. 53, встановлено, що вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до додатку № 4 від 30.06.2017 оплата за товар здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки товару покупцю (відповідно до п. 7.1 контракту № 804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 датою поставки є дата відмітки станції призначення, в залізничній накладній відмітка датована 09.08.2017; кінцевий термін сплати за поставкою 11.08.2017). В свою чергу документи щодо оплати до митного оформлення декларантом не надані.

У зв’язку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, прейскуранти (прайс-лісти);

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

6) митну декларацію країни відправлення.

Додатково повідомляємо, що згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, в тому числі банківські платіжні документи, що стосуються товару”.

11.08.2017 декларант ознайомився із змістом повідомлення відповідача та надіслав йому відповідь про надання до митного оформлення всіх документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, необхідних для здійснення митного оформлення Товару за ціною договору. Зазначено, що продавцю було надано запит № 34/3720 від 11.08.2017 про надання додаткових документів, також додатково були надані: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару № ОИ-680 від 11.08.2017; виписку з бухгалтерської документації – прибутковий ордер № 342п від 04.08.2017; запит позивача № 343720 від 11.08.2017 та відмова продавця у наданні додаткових документів від 11.08.2017. Від надання додаткових документів відмовився через їх відсутність. Зазначив, що консультацію щодо визначення митної вартості проведено, але із визначенням митної вартості не за першим основним методом не згоден.

14.08.2017 відповідачем прийняте рішення № UA112080/2017/000062/1 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням методу – за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації та становить 202 Євро за тону, а загальна вартість партії товару, відповідно – 40288,90 Євро, що на 2772,35 Євро більше митної вартості, заявленої позивачем. Як зазначено в рішенні під час визначення митної вартості відповідач використав ЕМД № UA112080/2017/013766 від 03.07.2017.

З метою випущення товару у вільний обіг позивачем було подано відповідачу нову МД № UA112080/2017/016888 від 14.08.2017 та сплачено на 16762,19 грн. більше митних платежів.

Платіжним дорученням №55 від 14.08.2017 позивачем була здійснена оплата на користь Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. за Контрактом у сумі 37516,55 Євро.

22.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення фінансової гарантії, в якій просив винести рішення щодо визнання митної вартості товарів 37516,55 Євро, заявленої позивачем згідно електронної митної декларації № UA112080/2017/016683, та скасувати рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів № UA112080/2017/000062/1 від 14.08.2017, а також повернути позивачу сплачену суму фінансової гарантії в розмірі 16762,19 грн., що становить різницю між фактично сплаченою сумою митних платежів та сумою митних платежів, що мали бути сплачені у випадку розмитнення товарів за заявленою позивачем митною вартістю.

Листом від 01.09.2017 № 935/11/08-70-19-01 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2017/000062/1 від 14.08.2017.

Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару МД-2 № UA112080/2017/016683 були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач вважав, що подані документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, відповідачем зазначено, що відповідно до додатку № 4 від 30.06.2017 оплата за товар здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки товару покупцю (відповідно до п. 7.1 контракту №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 датою поставки є дата відмітки станції призначення, в залізничній накладній відмітка датована 09.08.2017; кінцевий термін сплати за поставкою 11.08.2017). В свою чергу документи щодо оплати до митного оформлення декларантом не надані.

Відповідно до п. 5.1 Контракту визначено, що умови оплати за Товар обумовлюються в додатках (специфікаціях) до цього Контракту.

Пунктом 2 додатку № 4 від 30.06.2017 до Контракту визначено, що оплата за Товар, який поставлений, здійснюється позивачем у зазначеній валюті Контракту на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання Товару.

Пунктом 7.1 Контракту визначено, що датою отримання Товару позивачем є дата позначки станції Запоріжжя-Ліве в залізничній накладній.

На залізничній накладній № 28394 від 02.08.2017 міститься відтиск штемпеля станції Запоріжжя-Ліве, датований 09.08.2017 (вантаж прибув о 15:45).

9 серпня 2017 року припало на середу, отже обумовлений п. 2 додатку №4 строк спливав у понеділок 14 серпня 2017 року. Відтак, відповідачем неправильно був визначений строк, до якого позивач повинен був сплатити продавцю вартість Товару.

Доводи апелянта про порушення позивачем приписів Наказу Мінстату України від 21.06.1996 № 193 в частині неправильного зазначення дати на прибутковому ордері підприємства є безпідставними, оскільки така дата не впливає на правильність обчислення митної вартості товару, що визнається самим відповідачем у оскарженому рішенні про коригування митної вартості, де зазначено, що цей ордер лише підтверджує облік матеріалів, що надходять на підприємство.

Стосовно необхідності надання банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару, суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 53 МК України такі документи надаються під час митного оформлення лише у разі, якщо рахунок сплачено.

За приписами ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Частиною 3 статті 335 МК України визначено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності – документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв’язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, при цьому зі змісту ч. 2 ст. 53, ч. 2 ст. 264 та ч. 3 ст. 335 МК України вбачається, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, додаються до митної декларації лише у разі їх наявності, а за їх відсутності, митна вартість повинна визначатися лише на підставі рахунка або іншого документа, що визначає вартість товару, тому посилання відповідача про недостатність поданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення є таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам часини 2 статті 58 МК України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів щодо визначеної декларантом митної вартості. При цьому суд зазначає, що подані декларантом документи не містили розбіжностей щодо визначення митної вартості, відповідач про це не зазначав під час консультацій із декларантом з приводу визначення митної вартості.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 Митного Кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 Митного Кодексу України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно наявної у митного органу інформації. Відповідачем використана інформація з ЕМД №UA112080/2017/013766 від 03.07.2017.

Частинами 4 та 5 статті 59 МК України визначено, що ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

З доданої до заперечень відповідача копії ЕМД №UA112080/2017/013766 від 03.07.2017 судом встановлено, що кількість Товару, що поставлена за цією декларацією (84300 кг) приблизно в 2,5 рази менша за кількість товару поставлену за митною декларацією № UA112080/2017/016683 (199450 кг), що не можна вважати поставкою ідентичного товару.

Зазначені розбіжності, всупереч вимогам ч. 5 ст. 59 МК України, не були враховані відповідачем під час коригування митної вартості.

Колегія суддів також вважає, що наявність в базі даних митниці факту ввезення аналогічного (подібного) товару чи близьких за кодом УКТ ЗЕД товарів за ціною вищою, ніж ввозиться позивачем не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не враховує особливості митного оформлення товару саме позивачем у відповідний період часу. Ведення підприємницької діяльності саме і полягає в тому, щоб придбати товар за найнижчою ціною з метою отримання прибутку в майбутньому в результаті використання цього товару в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим ввезення аналогічного товару різними товариствами за різними цінами і є ознакою ринкової економіки. Намагання митниці штучно вирівняти ціни на такі товари і зробити їх однаковими фактично є втручанням цього органу в економічну діяльність таких товариств, а також знищенням конкурентного середовища на ринку таких товарів. Вказані дії митного органу також призводять до штучного збільшення собівартості товару, що виробляється чи продається в подальшому, підвищенню цін на товари та зменшенню прибутку підприємств.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 808/2697/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: І.В. Юрко