Постанова № 73595010, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №227/4177/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №227/4177/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення їй виплат адресної допомоги як особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 13 жовтня 2017 року;

- зобов’язати відповідача відповідно до чинного законодавства призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 13 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на обліку у відповідача як переміщена особа.

З 2 листопада 2016 року по 1 березня 2017 року їй була призначена грошова допомога, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як працездатній непрацюючій особі.

З 1 жовтня 2017 року працювала в Добропільскій музичній школі № 1 на посаді викладача фортепіано, про що повідомила відповідача 13 жовтня 2017 року, звернувшись із заявою про призначенням грошової допомоги, однак відповідач протиправно відмовив у здійсненні такої виплати.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії УСЗН Добропільської міської ради щодо припинення виплат ОСОБА_1 адресної допомоги як особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 13 жовтня 2017 року.

Зобов’язано УСЗН Добропільської міської ради провести дії відповідно до вимог чинного законодавства та призначити і виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 13 жовтня 2017 року.

Відповідач не погодився з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Обгрунтування апеляційної скарги відповідача.

Позивач отримувала допомогу з 02.11.2016 року по 01.03.2017 року. Наступне звернення ОСОБА_1 за призначенням допомоги відбулося 13.10.2017 року, при цьому позивач працевлаштувалась з 01.10.2017 року.

Проте з 02.11.2016 року по 01.03.2017 року позивач не працевлаштувалась, тому відповідно до п.7 Порядку №505 їй правомірно відмовлено в призначенні допомоги.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Зареєстрованим місцем постійного проживання ОСОБА_1 є м. Донецьк вул., Р.Люксембург, буд. 97, що підтверджується відмітками у паспорті (а.с.7)

В зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач виїхала до м. Добропілля Донецької області та оселилась за адресою: м/р Сонячний АДРЕСА_1, за якою взята на облік в Управлінні соціального захисту населення Добропільської міської ради, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №0000013971 від 26 жовтня 2016 року (а.с.8)

02 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до установи уповноваженого банку АТ «Ощадбанк» з заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З 2 листопада 2016 року по 1 березня 2017 року позивач отримувала щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання у розмірі: листопад 2016 року 427,27 грн; грудень 2016 року 442,00 грн; січень 2017 року 228,13 грн; лютий 2017 року 221,00 грн; березень 2017 року 7,13 грн. загальна сума отриманої допомоги складає 1325,53 грн., що підтверджується довідкою №2754 від 19 грудня 2017 року. (а.с.10)

13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Добропільської міської ради з заявою про продовження щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з довідкою № 74 від 01 жовтня 2017 року із зазначенням факту працевлаштування з 01 жовтня 2017 року.

Проте в продовженні допомоги відмовлено листом №01-10/1903 від 02.11.2017 року з посиланням на п.7 Порядку №505, а саме не працевлаштування позивач в період отримання допомоги з 02.11.2016 року по 01.03.2017 року. (а.с.9)

Зазначені обставини визнаються сторонами і не ж спірними.

Спірним є питання правомірності дій відповідача щодо відмови продовжити виплату допомоги позивачу з 02.11.2016 року на підставі п.7 Порядку №505 з підстав не працевлаштування позивачем в період отримання допомоги з 02.11.2016 року по 01.03.2017 року.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон №1706 ) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є, зокрема, громадянин України, якого змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

На підставі ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - адресна допомога).

Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї у таких розмірах, зокрема: для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 Порядку № 505) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п.7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Враховуючи, що позивач з 01.10.2017 року працевлаштувалась, а 13.10.2017 року звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тому, виходячи з вищевикладеного аналізу норм Порядку № 505, суд підтримує висновок суду першої інстанції про безпідставність відмови відповідача в призначенні адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі, оскільки остання є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно вимог чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги, що обумовлює наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи в частині оскарження, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

На підставі ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Як визначено п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №227/4177/17 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №227/4177/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 квітня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_2