Постанова № 73594922, 18.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/7338/17 Суддя (судді) першої інстанції: Протасова О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника відповідача: Мостіпана Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у взятті на облік для забезпечення автомобілем та зобов'язати останнього взяти його на такий облік.

В обгрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.1996 року №999, він як інвалід, має право на забезпечення автомобілем, однак відповідач протиправно не бере його на облік для забезпечення таким.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду умотивовано тим, що позивач, обґрунтовуючи позов, стверджує, що він є інвалідом 2 групи у зв'язку із захворюванням щодо якого встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Однак, відповідно до посвідчення він має 2 групу інвалідності як інвалід війни. Доказів наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою чи висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем позивач суду не надав.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову місцевого суду.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим судом не ураховано вимоги п. 5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, а також того, що належний йому автомобіль було придбано за власні кошти та зареєстровано 20.09.2006 року, отже станом на дату звернення, а саме 07.12.2016 року, автомобіль перебував в експлуатації більше 10 років. Також протягом семи років перед взяттям на облік він не отримував автомобіль як благодійну допомогу та не придбавав і не реєстрував протягом цього часу автомобіль, строк експлуатації якого менше 5 років.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 07.12.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття його на облік для забезпечення спецавтотранспортом .

01.02.2017 року позивач дізнався, що його документи були повернуті , а у взятті на облік відмовлено, оскільки згідно даних довідки Територіального сервісного центру 3242 регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 18.01.2017 року №29 ним з 20.09.2006 року зареєстровано автомобіль ЗАЗ Daewoo, 2006 року виготовлення, а тому права на взяття на облік для забезпечення автотранспортом немає.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 13 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: позачергове безоплатне забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю I групи незалежно від наявності медичних показань та осіб з інвалідністю II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї. Особи з інвалідністю II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також особи з інвалідністю III групи за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року №999 (далі - Порядок), незалежно від медичних показань мають право на забезпечення автомобілями: інваліди I та II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1) (пункт 3 Порядку).

Відповідно до п. 5 Порядку на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку); протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п'ять років.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення позивача із заявою про взяття на облік - 07.12.2016 року автомобіль ЗАЗ Daewoo, 2006 року випуску, перебував в експлуатації більше 10 років.

Отже, позивач має право на взяття його на облік для забезпечення автомобілем.

Покликання відповідача на абзац 2 Порядку є помилковими, з огляду на те, що позивач не перебував на обліку для забезпечення його автомобілем, відтак положення абзацу 2 Порядку на нього не розповсюджуються.

При цьому, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через те, що відповідно до посвідчення позивач має 2 групу інвалідності як інвалід війни, а доказів наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою ним не надано.

Так, до позовної заяви позивачем додано копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) Серія НОМЕР_1, видане 12.12.2007 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1) особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що в матеріалах справи наявні докази причинного зв'язку інвалідності позивача з Чорнобильською катастрофою.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За ч. 3 ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вказаних вимог суд першої інстанції не виконав та не надав оцінки доказам, поданим позивачем, а також не витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що підставою відмови позивачу у взятті його на облік було виключно те, що за ним 20.09.2006 року зареєстровано автомобіль ЗАЗ Daewoo, 2006 року випуску. При цьому, будь-які покликання відповідача, як і у відмові взяти на облік (лист від 01.02.2017 року), так і в ході судового розгляду справи на те, що позивачем не було дотримано вимог п. 34 Порядку та не надано усіх необхідних документів, матеріали справи не містять.

Тобто, місцевим судом не надано будь-якої оцінки підставам заявленого позову та доводам позивача, викладеним в позовній заяві, натомість надано оцінку обставинам справи, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення відповідача.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації взяти на облік ОСОБА_3 для забезпечення автомобілем.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації взяти ОСОБА_3 на облік для забезпечення автомобілем.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 23 квітня 2018 року.)