Постанова № 73594885, 24.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року справа №805/4028/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 805/4028/17-а (головуючий І інстанції Мозгова Н.А., м. Слов’янськ, повний текст рішення складений 20.12.2017) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – ГУ ДФС у Донецькій області) від 12.07.2017 №Ф-762-23 про сплату боргу (недоїмки) на суму 12664,92 грн. (а.с. 4-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволений: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Донецькій області зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 12.07.2017 №Ф-762-23 в сумі 12664,92 грн. (а.с.48-50).

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів посилався на відсутність підстав звільнення позивача від сплати єдиного внеску, у зв’язку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесено зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, вилучено пп.8 п.4 ст. 11 Закону №1669. Таким чином, вважає, що з 01.01.2016 втратили чинність положення п.9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов’язків платників єдиного внеску, встановлених ст.6 Закону №2464, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с. 53-56).

Також в обґрунтування доводів посилався на відсутність підстав звільнення позивача від сплати єдиного внеску, у зв’язку з неподанням останнім заяви про звільнення від відповідальності та відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України (а.с. 53-56).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав доводи апеляційної скарги неспроможними, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та не узгоджуються з нормами законів, якими регулюються спірні відносини (а.с. 81-83).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги з відзивом на неї, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (а. с. 10).

Позивачем, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до податкового органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік (а.с. 28-29).

ГУ ДФС у Донецькій області відносно позивача сформовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 12.07.2017 № Ф-762-23 на суму 12664,92 грн. станом на 30.06.2017 (а.с. 15).

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги від 12.07.2017 №Ф-762-23 на суму 12664,92 грн. про сплату боргу (недоїмки) на суму 12664,92 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі – Закон № 2464) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон №1669 визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

Згідно паспорту ОСОБА_1 місцем проживання останнього є м.Маріуполь, та він знаходиться на обліку в Жовтневій ОДПІ м.Маріуполя (ГУ ДФС у Донецькій області) (а.с. 10, 17).

Місто Маріуполь, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ позивач звільняється від виконання зобов’язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

З матеріалів справи встановлено, що спірна вимога від 12.07.2017 №Ф-762-23 сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов’язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем спірної вимоги від 12.07.2017 №Ф-762-23 на момент її складання.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу від 12.07.2017 № Ф-762-23 в сумі 12664,92 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов’язковою умовою для звільнення від обов’язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464.

У цій справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТТП судом не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання обов’язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску колегія суддів залишає поза увагою, оскільки надання такої заяви відповідачу згідно з наведеними вище нормами Закону №2464 передбачено в разі невиконання обов’язку, визначеного частиною другою статті шостої Закону №2464 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати єдиного внеску, а не в разі звільнення платника єдиного внеску від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зазначеного обов’язку.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав звільнення позивача від своєчасної сплати єдиного внеску, у зв’язку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесено зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, вилучено пп.8 п.4 ст. 11 Закону №1669, внаслідок чого вважає, що з 01.01.2016 втратили чинність положення п.9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов’язків платників єдиного внеску, встановлених ст.6 Закону №2464, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) змістом щодо звільнення платників єдиного внеску, визначених статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, вилучено пп.8 п.4 ст. 11 Закону №1669. Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесені зміни до Закону №1669, а до Закону №2464 зміни зазначеним законом не внесені.

Таким чином, положення пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов’язків платників єдиного внеску, встановлених ст.6 Закону №2464 є чинними.

Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони не впливають на суть вирішення спору.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законів, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення скарги та скасування рішення суду відсутні.

В повному обсязі постанова складена 24 квітня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.250, ч.1 ст.308, п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.5 ст.328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 805/4028/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_2