Постанова № 73594684, 18.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа № 926/3837/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, за вих. № 12-13/47-513 від 08.02.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/650/18 від19.02.2018)

та апеляційну скаргу Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, б/н та б/д (вх. № ЛАГС 01-05/776/18 від 05.03.2018)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2018, суддя Бутирський А.А., повний текст складено 01.02.2018

у справі № 926/3837/17

за позовом: кредитної спілки “Буковина” (надалі КС “Буковина”), м. Чернівці

до відповідача-1: Новоселицького РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області, м. Новоселиця, Чернівецька область

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області (надалі ГУ ДКС України в Чернівецькій області), м. Чернівці

про стягнення 126918,14 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: не з’явився

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 КС “Буковина” звернулася з позовом до Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області м. Новоселиця та Головного управління державної казначейської служби України в Чернівецькій області про стягнення 126 918,14 грн. у рахунок відшкодування шкоди (збитків), які завдані незаконними діями, бездіяльністю органу державної влади – Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.01.2018 у справі № 926/3837/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області на користь КС “Буковина” 126 918,14 грн. в рахунок відшкодування шкоди (збитків), які завданні незаконними діями, бездіяльністю органу державної влади - Новоселицьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями відповідача-1, які полягають в його бездіяльності внаслідок якої заставне майно (транспортні засоби) не передано у встановлений законом строк для подальшої реалізації та погашення заборгованості боржника перед КС “Буковина” в сумі 126 918,14 грн. згідно виконавчого листа №725/68289/14-ц, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців 05.06.2015р. На момент вирішення спору виконати рішення Першотравнового районного суду м. Чернівці від 03.02.2015 р. у справі №725/6828/14-ц неможливо, оскільки відсутнє заставне майно. Зникнення майна відбулось у результаті неправомірних дій відповідача-1, що підтверджено ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14.04.2016 р. Відтак, на думку суду, наявність вини відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції у вказаних діях під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №725/68289/14-ц не спростовано, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України вина відповідача-1 презюмується.

Не погоджуючись з даним рішенням, Новоселицький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що виконавче провадження не закінчено, а розшук та арешт з майна не знімався. Відтак, апелянт вважає, що протиправна поведінка відповідача мала б бути направлена на невиконання рішення суду, порушення права позивача, встановленого (породженого) рішенням суду і знаходитись у причинно-наслідковому зв’язку з нанесеною майновою шкодою. Проте, у даному випадку позивачем не доведено факту виникнення шкоди на момент подачі позову до суду, коли виконавче провадження не закінчене, не спростовано, що саме неправомірна поведінка самого боржника не призвела до виникнення збитків та не була направлена на невиконання рішення суду, оскільки саме боржнику арештоване майно було передано на відповідальне зберігання.

Не погоджуючись з даним рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області також подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що в даному випадку, встановивши вину відповідача-1, відшкодовувати завдану шкоду повинно Новоселицьке РВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області, а не Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області. Відповідно апелянт вважає, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог за рахунок Державного бюджету України.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав заяву про розгляд даної справи без його участі (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/2481/18 від 16.04.2018). У відзиві на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/1866/18 від 16.03.18, вх№ 01-04/2148/18 від 28.03.2018) проти доводів скаржників заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Новоселицьке районне відділення державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03.02.2015 у справі №725/6828/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №001/2574 від 19.08.2013 станом на 24.11.2014 на загальну суму 126 918,14 грн. на користь КС “Буковина”.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 001/2574 від 19.08.2013 р. на загальну суму 126 918 гривень 14 копійок звернуто стягнення на предмет застави, а саме:

- автомобіль марки Renault Magnum 480, 2005 року випуску, тип - сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) VF617GSA000001017, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- напівпричіп н/пр. - бортовий - Е - марки SCHMITZ SFG 24,2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) WSMS6980000495046, реєстраційний номер СЕ 4877 XT.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1 269,18 грн. на користь кредитної спілки “Буковина” (в.с. 14-16).

05.06.2015 для виконання вказаного заочного рішення виданий виконавчий лист №725/6828/14-ц (а.с. 17).

16.06.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47865372 з виконання виконавчого листа №725/6828/14-ц від 05.06.2015 (а.с. 18).

У рамках виконавчого провадження ВП №47865372 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції винесено постанову від 13.07.2015 про розшук майна боржника, постанову від 13.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 19-20).

11.08.2015 державним виконавцем складений акт опису й арешту майна, а саме: автомобіль марки Renault Magnum 480. 2005 року випуску, тип сідловий тягач -Е , номер шассі (кузова рами) VF617GSA0000010017, реєстраційний номер НОМЕР_1., напівпричіп н/пр. бортовий - Е - марки SCHMITZ SFG 24, 2001 року випуску, номер шасі (кузова рами) WSMS6980000495046 реєстраційний номер СЕ 48777 XТ. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_2 (а.с. 21-22).

28.10.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Хотинського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №725/6828/14-ц від 03.02.2015, а матеріали справи надіслані до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції.

29.10.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49165965 з примусового виконання виконавчого листа №725/6828/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 126 918,14 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави (а.с. 23). Цього ж дня складений акт державного виконавця про те, що виїздом на місце, встановлено місцезнаходження транспортних засобів, що належать боржнику, знаходяться на АЗС “Владєв”. Ключі від транспортних засобів та технічний паспорт знаходяться в боржника. Вантажний автомобіль опечатано (а.с. 24).

13.11.2015 Новоселицьким районним управлінням юстиції отримано Звіт про оцінку транспортних засобів боржника, здійснений суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 В якому зазначено, що вартість вантажного автомобіля марки Renault Magnum 480. 2005 року випуску складає 311 995 грн., а напівпричепа бортового Е - марки SCHMITZ SFG 24, 2001 року випуску – 92 268 грн. (Вартість виконаної роботи оцінювачем в сумі 1200,00 грн. сплачено позивачем (а.с. 25-28).

25.12.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції ОСОБА_7 складено акт опису й арешту майна, яке передано на зберігання боржнику - ОСОБА_2 (а.с. 29-30).

05.01.2016 державним виконавцем Чорним Р.В. винесено постанову про розшук транспортного засобу, а 19.01.2016 прийнято постанову про припинення розшуку, мотивуючи знаходженням транспортних засобів на пункті пропуску “Порубне” (а.с. 31-32).

За скаргою позивача на бездіяльність державного виконавця Чорного Р.В., 28.01.2016 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції прийнято постанову, якою скасовано акт опису й арешту майна від 25.12.2015, зобов’язано державного виконавця Чорного Р.В. вжити всіх заходів щодо направлення арештованого та описаного майна на реалізацію (а.с. 33-34).

Проте, як вбачається зі змісту листа ДП “Сетам” від 09.02.2016, як організатора торгів, згадані вище транспортні засоби не передавалися державним виконавцем на зберігання ДП “Сетам” (а.с. 35).

Не погоджуючись з такими діями відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції, КС “Буковина” звернулась до Першотравневого районного суду м. Чернівців зі скаргою.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.04.2016 скаргу задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не передачі транспортних засобів організатору торгів. Зобов’язано державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції ОСОБА_7 вчинити дії по вилученню та по передачі на зберігання організатору торгів (аукціону) транспортні засоби. У задоволені решти вимог – відмовлено. При цьому Першотравневий районний суд м. Чернівці вказав, що законодавством передбачено випадки призначення саме боржника зберігачем майна, проте такі випадки стосуються виключно нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та іншого майна, яке не може бути передано на зберігання Організатору з об'єктивних причин без пошкодження його властивостей, конструкції, функціональності чи зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устаткування тощо). Разом з тим, як встановлено судом, заставне майно вантажний автомобіль Renault Magnum 480, 2005 року випуску, напівпричіп н/пр. бортовий Е марки SCHMITZ SFG 24, 2001 року випуску не відновиться до такого майна, а тому державний виконавець безпідставно залишив вказане майно на зберігання боржнику (а.с. 38-40).

Позивач вважаючи, що йому внаслідок неправомірних дій Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області під час здійснення виконавчого провадження ВП № 49165965 завдано шкоду у розмірі 405 463,00 грн., звернувся до господарського суду з позовом, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2016 у справі №926/2688/16 частково задоволено позов КС “Буковина” до Новоселицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області м. Новоселиця та Головного управління державної казначейської служби України в Чернівецькій області і стягнуто 128 118,14 грн. шкоди та судові витрати. В решті позову відмовлено (а.с. 42-45).

Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 вказане судове рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні стягнення 128 118,14 грн. шкоди відмовлено (а.с. 47-51). Зокрема, як стверджує позивач, в основу даного судового рішення було покладено те, що виконавче провадження не закрито та триває, а відтак виконавчою службою продовжуються вчинятися відповідні виконавчі дії по виконанню судового рішення.

22.06.2017 державним виконавцем державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки транспортний засіб, який є предметом застави, не виявлено протягом року з моменту оголошення його у розшук (а.с. 54).

Аналогічні постанови винесено у відношенні стягнення грошових коштів з гр. гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 77-85).

Відтак, оскільки виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 725/6828/14-ц від 05.06.2015завершене, будь-яких дій щодо його виконання не вчиняються, позивач вважає, що такою бездіяльністю органом державної виконавчої служби йому завдано збитків в розмірі 126 918,14 грн., що стало підставою звернення до суду.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 та п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України в редакції чинної станом на момент подання позову).

Законом не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (постанова Верховного суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14).

Отже, зважаючи на предмет позову – стягнення збитків на підставі ст. 1166 ЦК України, у предмет доказування входить наявність елементів складу правопорушення, однак насамперед слід з’ясувати сам факт завдання позивачу шкоди, завдання такої шкоди саме відповідачем та розмір збитків, надалі встановленню та співставленню підлягають інші елементи складу правопорушення як підстави для відшкодування збитків.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, особою, відповідальною за завдання збитків, у даному позові - позивач вважає Новоселицький районний відділ державної виконавчої служби ГТ УЮ в Чернівецькій області, зважаючи на те, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14.04.216 визнано незаконною бездіяльність державного виконавця щодо непередачі транспортних засобів організатору торгів (а.с. 38-40).

При цьому, судом було зобов’язано державного виконавця вчинити дії по вилученню та по передачі на зберігання організатору торгів (аукціону) транспортних засобів.

І як з’ясовано судом, 27.05.2016 державним виконавцем ВДВС Новоселицького районного управління юстиції було виконано ухвалу суду та винесено постанови про розшук та арешт майна боржника: боржник ОСОБА_2, стягувач КС “Буковина”, на виконання виконавчого листа №725/6828/14-ц, виданого 05.06.2015, з метою передачі майна на зберігання та подальшої реалізації ЧФ ДП “СЕТАМ” (дані згідно автоматизованої системи виконавчого провадження 49165965).

Зі змісту ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинної на момент винесення постанови про арешт майна боржника) у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції.

Приписами п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинної на момент винесення постанови про повернення виконавчого провадження стягувачу) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відтак на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 22.06.2017 було винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу (а.с. 54).

Позивач стверджує, що оскільки державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувану, то відповідно виконавче провадження є завершеним та більше не триває.

Натомість ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому ч.5 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто в даному випадку, повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Таким чином позивач помилково ототожнює повернення виконавчого документа стягувачу із закінченням виконавчого провадження.

У матеріалах справи відсутні докази припинення розшуку майна та про закриття виконавчого провадження, а відтак виконавчою службою продовжують вчинятися відповідні виконавчі дії по виконанню рішення суду, доказом чого є, зокрема довідка начальника ТСЦ 7343 РСЦ МВС в Чернівецькій області від 24.02.2018 згідно якої спірні транспортні засоби, власником яких є ОСОБА_2, значаться в арешті та розшуку з 13.07.2015, а також підтверджуються даними автоматизованої системи виконавчого провадження 49165965.

Тобто, виконавче провадження не закінчено, розшук та арешт з майна не знімався.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що арештовані транспортні засоби є знищеними чи перебувають за межами України. Також відсутні докази про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ст. 388 КК України (“Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації”).

Крім того, згідно ст. 121 ГПК України (в редакції чинної на момент звернення з позовом до суду) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

У матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача з заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення господарського суду у справі №725/6828/14-ц, зважаючи на те, що позивач вважає, що існують обставини, що ускладнюють виконання рішення суду.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органу державної влади (бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Суд першої інстанції вважає, що у даному випадку неправомірні дії державного виконавця полягають в його бездіяльності внаслідок якої заставне майно (вищезгадані транспортні засоби) не передано у встановлений законом строк для подальшої реалізації та погашення заборгованості боржника перед кредитною спілкою “Буковина” в сумі 126 918,14 грн., згідно виконавчого листа №725/68289/14-ц, виданого Першотравневим районним судом м.Чернівців 05.06.2015р.

У даному випадку, протиправна поведінка відповідача мала б бути направлена на невиконання рішення суду, порушення права позивача, встановленого (породженого) рішенням суду і знаходитись у причинно-наслідковому зв’язку з нанесеною майновою шкодою.

Проте, у даному випадку позивачем не доведено факту виникнення шкоди на момент подачі позову до суду, коли виконавче провадження не закінчене.

Відтак, на підставі оцінки всіх фактичних обставин справи, апеляційний суд зазначає, що при таких обставинах, правових підстав для покладення відповідальності за правилами ст.1166 ЦК України на відповідачів немає в зв’язку з відсутністю повного складу цивільного правопорушення, оскільки: позивачем не доведено виникнення у нього збитків на момент звернення до суду, а також завдання збитків саме відповідачем-1, відсутня така майнова шкода, яка була б у причинно-наслідковому зв’язку з діями відповідача.

Для застосування статті 1166 ЦК України необхідно повний склад цивільного правопорушення, чого в даному спорі не встановлено.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, позивачем всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а також не спростовано доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідача-1.

В свою чергу скаржником (відповідачем-1) доведено належними докази правомірність доводів, викладених в апеляційній сказі.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2, то суд зазначає, що враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Казначейство України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

При розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2015 у справі № 922/4906/13-г.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційні скарги задоволити.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись, ст.ст. 269, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційні скарги задоволити.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.01.2018 у справі № 926/3837/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді І.Б. Малех

ОСОБА_1