Постанова № 73594561, 23.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа№ 910/22495/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2018

за скаргою Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо стягнення виконавчого збору

у справі № 910/22495/15 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Інжинірінг»

до Державного підприємства Національний спортивний комплекс «Олімпійський»,

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів;

2) Державна казначейська служба України

про стягнення 56 842 790,18 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/22495/15 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (надалі - ДП «НСК «Олімпійський») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Інжиніринг» (надалі - ТОВ «АК Інжиніринг») 31 115 671,22 грн заборгованості, 2 452 596,89 грн 3% річних, 23 274 522,07 грн інфляційних, а також 73 080,00 грн судового збору.

13.04.2016 на виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили 31.03.2016, видано відповідний наказ.

13.02.2018 ДП «НСК «Олімпійський» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно з якою заявник просив суд визнати недійсним та скасувати пункт 3 постанови від 12.01.2018 ВП №55510878 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 5 691 587,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 скаргу ДП «НСК «Олімпійський» задоволено частково, визнано неправомірною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2018 у виконавчому провадженні № 55510878 в частині пункту 3 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5 691 587,01 грн, зобов'язано заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відновити порушене право ДП «НСК «Олімпійський» шляхом зазначення у постанові від 12.01.2018 у виконавчому провадженні № 55510878 інформації про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично буде стягнута за наказом Господарського суду м. Києва №910/22495/15 від 13.04.2016.

Задовольняючи частково скаргу ДП «НСК «Олімпійський», суд виходив з того, що стягнення виконавчого збору без фактичного примусового виконання рішення суду є неправомірним, оскільки виконавчий збір за приписами Закону України «Про виконавче провадження» підлягає стягненню лише пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми, проте докази виконання рішення суду у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, у матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на правомірність дій та рішень органу Державної виконавчої служби при винесенні постанови від 12.01.2018 ВП №55510878 в частині стягнення виконавчого збору, зазначаючи, що Законом України «Про виконавче провадження» прямо передбачено обов'язок державного виконавця вказувати у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору з боржника.

Крім того, скаржник посилався на те, що пунктом 2 оскаржуваної ухвали суд порушив вимоги законодавства, яким не передбачено внесення уточнень щодо моменту стягнення виконавчого збору, а встановлене цим пунктом зобов'язання є втручанням в дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №910/22495/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.04.2018, встановлено ТОВ «АК Інжинірінг», ДП «НСК «Олімпійський», Національному агентству з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів, Державній казначейській службі України строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

ДП «НСК «Олімпійський» скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, що виконавчий збір за приписами Закону України «Про виконавче провадження» підлягає стягненню лише пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про те, що стягнення виконавчого збору без фактичного виконання рішення суду є неправомірним; при відкритті виконавчого провадження фактичного стягнення за виконавчим документом не відбувається, а тому у постанові про відкриття виконавчого провадження повинна відображатися лише інформація про стягнення з боржника виконавчого збору у встановленому законом розмірі.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 № 09.1-08/1053/18, у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Агрикової О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу ДП «НСК «Олімпійський» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі №910/22495/15 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

У судове засідання 23.04.2018 представники позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач, третя особа-1 та третя особа-2 не повідомили суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні 23.04.2018 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ДП «НСК «Олімпійський» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

23.04.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 13.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2016, яке з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 у справі № 910/22495/15 набрало законної сили 31.03.2016, Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» на користь ТОВ «АК Інжиніринг» 31 115 671,22 грн заборгованості, 2 452 596,89 грн 3% річних, 23 274 522,07 грн інфляційних, а також 73 080,00 грн судового збору (а.с. 37, т. 5).

12.01.2018 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55510878 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі № 910/22495/15, згідно з пунктом 3 якої вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 5 691 587,01 грн (а.с. 38-39, т. 5).

Вказаний розмір виконавчого збору становить 10% від суми, що підлягає стягненню за вищевказаним наказом суду.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В обґрунтування поданої скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скаржник посилався на те, що постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2018 ВП № 55510878 в частині пункту 3 щодо стягнення виконавчого збору суперечить вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення державним виконавцем не було фактично стягнуто зі скаржника (боржника) на користь стягувача присуджених сум (ні повністю, ні частково) на виконання наказу суду.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги ДП «НСК «Олімпійський» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пунктом 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Наведена норма також кореспондується із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, якими передбачено, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Разом з тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, докази виконання рішення суду у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, відсутні.

Таким чином, стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» виконавчого збору без фактичного примусового виконання рішення суду є неправомірним, оскільки виконавчий збір за вищевказаними нормами підлягає стягненню лише пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що при відкритті виконавчого провадження фактичного стягнення за виконавчим документом не відбувається, а тому зважаючи на положення абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження повинна відображатися лише інформація про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10% від суми, що буде фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, що буде фактично передане стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «НСК «Олімпійський» за організаційно-правовою формою є державним підприємством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 вказаної статті перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що пункт 3 зазначеної вище постанови про відкриття виконавчого провадження №55510878 від 12.01.2018 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», дії державного виконавця щодо стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» виконавчого збору в розмірі 5 691 587,01 грн без фактичного виконання рішення суду є передчасними, а тому оспорювана постанова в цій частині (пункт 3) є неправомірною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що державним виконавцем було порушено порядок вчинення виконавчих дій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення скарги ДП «НСК «Олімпійський», визнання неправомірною постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.01.2018 у виконавчому провадженні №55510878 в частині пункту 3 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 5 691 587,01 грн.

Крім того, з огляду на приписи ч. 2 ст. 343 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно у п. 2 резолютивної частини оскаржуваної ухвали вирішив зобов'язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 відновити порушене право ДП «НСК «Олімпійський» шляхом зазначення у постанові від 12.01.2018 у виконавчому провадженні № 55510878 інформації про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що фактично буде стягнута за наказом Господарського суду м. Києва №910/22495/15 від 13.04.2016.

При цьому, посилання апелянта на те, що вказаний пункт резолютивної частини оскаржуваної ухвали порушує вимоги законодавства, яким не передбачено внесення уточнень щодо моменту стягнення виконавчого збору та є втручанням в дискреційні повноваження органу державної виконавчої служби, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки судом не було зобов'язано внести уточнення щодо моменту стягнення виконавчого збору, а зобов'язання органу виконавчої служби вчинити відповідні дії не є підміною його дискреційних повноважень, а є способом відновлення порушених прав та інтересів заявника.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/22495/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 у справі № 910/22495/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22495/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.04.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Жук