Постанова № 73594477, 18.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа№ 910/1757/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та ліквідатора арбітражного керуючого Левкович О.К. (посв. № 575 від 19.03.2013);

інші представники учасників провадження у даній справі: не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.11.2017

у справі № 910/1757/14

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" арбітражного керуючого Левкович О.К.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва 06.11.2017 у справі № 910/1757/14 та прийняти нове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" арбітражного керуючого Левкович О.К. задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14; задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14; поновлено Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14; встановлено сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.03.2018.

21.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнко В.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1757/14 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14 прийнято до свого провадження у новому складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 910/43/18 було відкладено розгляд справи на 18.04.2018.

У судовому засіданні 18.04.2018 ліквідатор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представники інших учасників провадження у даній справі не з'явились. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2014 порушено провадження у справі № 910/1757/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шкоду Андрія Сергійовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" було офіційно оприлюднено 05.03.2014 за № 1361.

Ухвалою попереднього засідання від 21.05.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" на загальну суму 205 417 537 грн. 60 коп.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левкович Олену Кононівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 575 від 19.03.2013).

Повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 24.06.2015 за № 32917.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило суд скасувати оскаржувану постанову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишено без задоволення, постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою господарського суду м. Києва від 22.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишено без задоволення, постанову господарського суду м. Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у даній справі - без змін.

05.09.2017 до господарського суду м. Києва надійшов на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

02.10.2017 до господарського суду м. Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд відмовив у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" арбітражного керуючого Левкович О.К.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Подана Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" скарга на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" арбітражного керуючого Левкович О.К. обґрунтована тим, що, за переконанням скаржника, арбітражним керуючим не вживаються заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, не здійснено заходи, передбачені чинним законодавством, щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників чи керівника боржника у доведенні останнього до банкрутства, не здійснено аналізу фінансового становища банкрута, не вчинено жодних дій щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості, а також не погашено вимоги кредиторів.

Зважаючи на викладені обставини, кредитор звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, в якій просив суд визнати неналежними дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор" арбітражного керуючого Левкович О.К. та припинити повноваження ліквідатора банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вжиття заходів щодо проведення аналізу фінансового становища боржника ліквідатором було направлено запит на адресу розпорядника майна ТОВ "Луксор" арбітражному керуючому Шкоді А.С., який виконував і обов'язки керівника та органів управління боржника згідно ухвали суду першої інстанції від 14.07.2014, про передачу майна, печаток, штампів, документів боржника. Арбітражний керуючий Шкода А.С. листом від 25.07.2016 № 02-09/14 повідомив про відсутність у нього документів, печаток, штампів, та майна ТОВ "Луксор" у зв'язку із невиявленням їх місцезнаходження протягом процедури розпорядження майном. В звіті розпорядник майна зазначає, що ним аналіз фінансово-господарської діяльності не проводився через відсутність об'єкта аналізу, оскільки боржник за даними Головного управління статистики, більше трьох років не веде господарської діяльності.

Судовою колегією було досліджено матеріали справи та встановлено, що Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.10.2016 у даній справі погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначив наступне: «докази наявності майна боржника відсутні, будь-яких потенційних інвесторів, які б виявили бажання взяти участь у відновленні платоспроможності боржника судом також не виявлено. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Луксор" не веде фінансово-господарську діяльність вже більше трьох років. Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення від 12.01.2015 № 01-06/01 про неможливість проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Луксор" відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням статистики у м. Києві, остання фінансова звітність до органів статистики боржником подавалась за січень-вересень 2011 року. Також розпорядником майна було встановлено, що боржник не знаходиться за своїм місцезнаходженням, листи надіслані керівнику боржника повертаються за закінченням встановленого терміну зберігання».

Так, судовою колегією встановлено, що на запити ліквідатора до Головного управління статистики було надано останню звітність боржника, яка була ним подана станом на 30.09.2011. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва надано останню податкову звітність боржника станом на 10.11.2011.

Отже, звітність за необхідний період (22.06.2013-22.06.2016) боржником не подавалась, тому аналіз фінансово-господарської діяльності ліквідатором не проводився і не міг бути проведений, враховуючи обставини даної справи.

Із звітності боржника за 2011 рік вбачається, що на кінець третього кварталу 2011 року вартість основних засобів (код рядка 030 балансу) складає 0,2 тис грн. З чого можна зробити висновок про відсутність майна. Дебіторська заборгованість у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємства (балансі за третій квартал 2011 року) за товари роботи послуги (код рядка 160 балансу) 135 855 тис. грн., за розрахунками з бюджетом (код рядка 170 балансу) 47,5 тис. грн.

Судом встановлено, що первинні документи щодо дебіторської заборгованості боржника у ліквідатора відсутні, отримати ці документи в даному випадку не вбачається можливим. Вказане унеможливлює подання відповідних позовів.

Таким чином, посилання скаржника на бездіяльність ліквідатора у зв'язку з не проведення аналізу фінансово-господарської діяльності у відповідності до Методичних рекомендацій є безпідставним, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Скаржник також зазначає, що ліквідатором під час здійснення своїх повноважень в порушення приписів ч. 5 ст. 41 Закону не було заявлено вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Дана стаття вказує, що відповідальність може бути в учасників або керівника боржника у разі їх вини у доведенні боржника до банкрутства.

Згідно з інформацією з ЄДРПОУ засновником ТОВ "Луксор" є компанія "Честермн Кепітал Корп.", адреса засновника: 3321, АДРЕСА_1. Отже, учасником товариства є юридична особа - нерезидент.

Будь-яких доказів того, що з вини керівника було доведено боржника до банкрутства апелянтом не подано, ліквідатором не встановлено за відсутності відповідних документів та неможливістю їх отримати.

Твердження апелянта стосовно наявності кількох кримінальних проваджень, які мають відношення до ТОВ "Луксор" не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, посилання скаржника на бездіяльність ліквідатора щодо незаявлення відповідних вимог до третіх осіб є також безпідставними.

В якості розшуку інформації щодо дебіторської заборгованості боржника ліквідатором було зроблено запити до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Національного банку України та проведено пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З відповіді Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.07.2016 № 102-13/22911-07 вбачається, що до ТОВ "Луксор" наказом Мінекономрозвитку України від 18.10.2011 № 142 було застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог про проведення розрахунків із компанією "CFSIT, INC" (США) на суму 154 570 дол. США. Оскільки санкції накладаються через неповернення валюти через 90 днів, то ліквідатор припускає, що заборгованість виникла в 2010 році, а отже строк позовної давності минув. Оригінали договору та платіжних доручень, які необхідні для звернення до суду у ліквідатора також відсутні, отримати їх не виявилось можливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що доводи, викладені апелянтом у скарзі щодо припинення повноважень ліквідатора боржника арбітражного керуючого Левкович О.К., спростовується наявними матеріалами справи, а дії ліквідатора при здійсненні покладених на неї обов'язків були такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора арбітражного керуючого Левкович О.К. та клопотання про припинення повноважень арбітражного керуючого Левкович О.К. у даній справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії (бездіяльність) ліквідатора арбітражного керуючого Левкович О.К. та клопотання про припинення повноважень арбітражного керуючого Левкович О.К. у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 06.11.2017 у даній справі. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 910/1757/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1757/14 направити до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 23.04.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець