Рішення № 73594374, 11.04.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р.Справа № 922/3408/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Калініченко Н.В.

судді:Чистякова І.О. Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Каюкову Ю.В.

за участю представників:

позивача - Максомовський С.О., довіреність № 08-11/3963/2-17 від 28.12.17 р.

1 третьої особи - ОСОБА_4, особисто; ОСОБА_5, довіреність № б/н від 02.02.18 р.

2 третьої особи - не з'явився

3 третьої особи - ОСОБА_6, довіреність № 32-20-0.14, 2-3/62-18 від 04.01.2017 р.

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_7, особисто; ОСОБА_8, довіреність № б/н від 27.02.18 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківська міська рада, м. Харків , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_9, м. Харків Головне управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до Циркунівської сільської ради , с. Циркуни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7, м. Харків про визнання недійсним та скасування рішення здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3408/15

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/3408/15 за позовом Харківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_9, Головне управління Держземагентства у Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області до Циркунівської сільської ради Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року № 744 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку"; визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності від 06 грудня 1996 року за № 1779, виданого ОСОБА_7 на земельну ділянку на території Циркунівської сільської ради по АДРЕСА_2. Рішенням господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі. 16 грудня 2015 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року у справі №922/3408/15 скасовано, прийнято нове рішення яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2016 року рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 року у справі № 922/3408/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Повертаючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати, що для встановлення обставин чи є земельна ділянка, яка була надана рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20.10.1994 гр. ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 тією ж самою земельною ділянкою, яка була надана гр. ОСОБА_9 рішенням Харківської міської ради № 1266/13 від 25.09.2013 за адресою АДРЕСА_3, необхідні спеціальні знання з урахуванням правил оцінки належності та допустимості доказів, та на норми статті 41 ГПК України та статті 1 Закону України "Про судову експертизу ".

Ухвалою господарського суду Харківської області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Ємельянова О.О., судді Калініченко Н.В. та Чистякова І.О., було прийнято справу № 922/3408/15 до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні. Ухвалою колегії суддів господарського суду Харківської області від 20 квітня 2016 року призначено у справі № 922/3408/15 судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено. 04 липня 2016 року, ухвалою господарського суду Харківської області провадження у справі поновлено, для розгляду клопотання Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (№ б/н від 27 травня 2016 року) про надання додаткових матеріалів. Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2016 року, відмовлено в задоволенні клопотання Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено. Розпорядженням начальника відділу управління персоналом господарського суду Харківської області від 23 лютого 2017 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи", в зв'язку з відсутністю повноважень судді Ємельянової О.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/3408/15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2017 року, для розгляду справи № 922/3408/15 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Калініченко Н.В., судді: Чистякова І.О. та Прохоров С.А. 01 березня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області прийнято справу до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Калініченко Н.В., судді: Чистякова І.О., Прохоров С.А. та поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20 березня 2017 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року призначено у справі додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А); на вирішення експертів судової земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання: чи входила земельна ділянка, передана рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20.10.1994 року гр. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, станом на час її виділення в 1994 рік до меж села Циркуни, Харківського району, Харківської області чи до меж міста Харкова; чи співпадають межі (координати) земельної ділянки, переданої рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20.10.1994 року гр. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, з земельною ділянкою, яка була надана рішенням Харківської міської ради № 1266/13 від 25.09.2013 року гр. ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта. 23 травня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, з метою розгляду клопотання (вх. № 298 від 03 травня 2017 року) Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса про: погодження строків проведення експертизи; надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 4722, поновлено провадження у справ, розгляд клопотання призначено на 23 травня 2017 року. 23 травня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, зобов'язано позивача надати до суду документи, а саме: координати земельної ділянки, межі якої були встановлені і винесені в натуру інститутом "Землеустройства" згідно "технического отчета" в 1996 р. (т.3 а.с. 152-154); координати меж м. Харкова з боку с. Циркуни, які нанесені на матеріали стереотопографічної зйомки М 1:5000, виконаною інститутом "УКРГИИГИС" у 1976 році (в паперовому вигляді, або електронному); матеріали по забудові житлового кварталу "Заречье" (т. 3 а.с. 155, 157) (схему розбивки кварталів і ділянок в межах цих кварталів, геодезичні дані виносу в натурі (на місцевість), рішення про затвердження генплану забудови). Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2017 року клопотання експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вх. № 298 від 03 травня 2017 року) про погодження строків проведення експертизи та надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи № 4722, задоволено частково; провадження у справі зупинено. До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертизи ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса супровідним листом (вх. № 839 від 27 червня 2017 року) надійшли матеріали справи № 922/3408/15 та повідомлення про неможливість надання висновку експертизи № 4722 по господарській справі № 922/3408/15. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2017 року провадження у справі № 922/3408/15 поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18 липня 2017 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2017 року проведення призначеної ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року земельно-технічної експертизи по справі № 922/3408/15 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено. Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2017 року поновлено провадження з метою розгляду клопотання судового експерта. 05 вересня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, частково задоволено клопотання експерта (вх. № 1401 від 22 серпня 2017 року); провадження у справі зупинено до проведення призначеної ухвалою суд від 20 березня 2017 року додаткової судової експертизи та отримання висновку експерта. До господарського суду Харківської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом (вх. № 31 від 15 січня 2018 року) надійшли матеріали справи № 922/3408/15 та повідомлення про неможливість надання висновку земельно-технічної експертизи від 22 грудня 2017 року № 15172/17-41. Водночас, 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 січня 2018 року провадження у справі № 922/3408/15 поновлено, призначено справу № 922/3408/15 в порядку загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3408/15 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 19 лютого 2018 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 лютого 2018 року, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_9 (вх. № 4394 від 15.02.2018 р.) про: виклик у судове засідання представника відповідача з визнанням його явки у судове засідання обов'язкової та зобов'язання надати суду за наявності пакет документів. Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 19 лютого 2018 року: задоволено клопотання третьої особи 1 (ОСОБА_9.) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, на підставі ст. ст. 169, 170, 232 ГПК України; відкладено підготовче засідання до 12 березня 2018 року, на підставі ст. 177, п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України. 12 березня 2018 року у справі № 922/3408/15 оголошено технічну перерву до 19 березня 2018 року внаслідок хвороби судді Чистякової І.О. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року продовжено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7, процесуальний строк на подання до суду доказів по справі до 19 березня 2018 року. Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20 березня 2018 року, на підставі ст. ст. 177, 182, п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України. Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 20 березня 2018 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи до 02 квітня 2018 року, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 та ст. 216 ГПК України. Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 квітня 2018 року, на підставі ст. 216 ГПК України.

В призначене судове засідання 11 квітня 2018 року з'явилися: представник позивача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_4 та її представник; представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 та її представник. Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та повністю узгоджується з приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті позивачем та третіми особами, без самостійних вимог, на стороні позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі; відповідач в засідання суду не з'явився, водночас в матеріалах справи наявний відзив останнього в якому (відзиві) відповідач позовні вимоги не визнає; третя особа на стороні відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі. Під час судового засідання 11 квітня 2018 року судом було оглянуто веб-сайти (сторінки), зазначені у клопотанні представника третьої особи на стороні відповідача (вх. № 17897 від 30 травня 2017 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, третіх осіб та їх представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року № 744 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку", громадянці ОСОБА_7 надано у приватну власність та передано земельну ділянку загальною площею 0,10 гектарів, яка розташована на території Циркунівської сільської ради в с. Циркуни по АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № 1979.

Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 759/12 від 22 червня 2012 року, громадянину ОСОБА_9 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору по АДРЕСА_3. Рішенням Харківської міської ради 6 скликання № 1266/13 від 25 вересня 2013 року, на підставі погодженого проекту землеустрою вказану земельну ділянку передано у приватну власність громадянину ОСОБА_9 На підставі вказаного рішення, за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач своїм рішенням № 744 від 20 жовтня 1994 року "Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку" грубо порушує інтереси територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, як власника вказаної земельної ділянки у м. Харкові, що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України - земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом, зокрема, безоплатної передачі земельної ділянки у приватну власність громадянам (стаття 122 Земельного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як зазначалося вище в даному рішенні суду, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2016 у справі № 922/3408/15, які є обов'язковими до виконання судом першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, в редакції чинній до 15 грудня 2017 року (попередня редакція, чинна на момент прийняття ВГСУ постанови та ухвал суду першої інстанції) та з метою встановлення обставин чи є земельна ділянка, яка була надана рішенням виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20 жовтня 1994 року гр. ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 тією ж самою земельною ділянкою, яка була надана гр. ОСОБА_9 рішенням Харківської міської ради № 1266/13 від 25.09.2013 року за адресою АДРЕСА_3, господарським судом Харківської області призначено у справі № 922/3408/15 судову земельно-технічну експертизу та додаткову судову земельно-технічну експертизу. Втім, судом було отримано висновки про неможливість надання висновку. Тобто, суд позбавлений можливості за допомогою спеціальних знань (експертизи) та з метою виконання вказівок Вищого господарського суду України ідентифікувати земельні ділянки, що передані третім особам на їх тотожність (чи є вони однією тією самою земельною ділянкою), чи відносилася спірна земельна ділянка до меж села Циркуни (станом на 1994 рік) чи до меж міста Харкова і, відповідно, встановити наявність (відсутність) порушення Циркунівською сільською радою вимоги законодавства при прийнятті рішення № 744 від 20 жовтня 1994 року.

Водночас, Законом України "Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" господарські суди у процесу здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватись нормами зазначених документів, ратифікованих законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Водночас, відповідно ч. 4 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". Відтак, право приватної власності на земельну ділянку є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та отримання акта на право приватної власності на землю гарантується ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать, зокрема, земельні ділянки (ч. 1 ст. 181 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України). Згідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В рішенням Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" зазначено "оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним та скасування рішення, згідно якого громадянин отримав майно (в даному випадку земельну ділянку) від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Із матеріалів справи вбачається, що підставою позову позивача, на його думку, є порушення, допущені Циркунівською сільською радою, тобто за відсутності порушень з боку набувача (власника) майна (земельної ділянки) - ОСОБА_7

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня2011 року (заява № 29979/04), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119) (п.70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Як встановлено судом, на підставі оспорюваного рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради № 744 від 20 жовтня 1994 року, гр. ОСОБА_7 отримана у приватну власність земельну ділянку, Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності від 06 грудня 1996 року за № 1779. Тобто, з 1996 року гр. ОСОБА_7 є власником спірної земельної ділянки.

З огляду на вище викладене, вбачається (навіть якщо припустити, що Циркунівською селищною радою при прийнятті рішення № 744 від 20 жовтня 1994 року "Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку" було допущено порушення законодавства), що гр. ОСОБА_7, як власник земельної ділянки з 1996 року, не повинна відповідати за помилки Циркунівської сільської ради, якщо вони були, та бути позбавленою своєї власності внаслідок недотримання Державним органом вимог законодавства.

Наведені обставини свідчать про правомірність набуття третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7 права власності спірною земельною ділянкою, а подача позову позивачем з метою позбавлення такого права може свідчити про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Посилання третьої особи ОСОБА_4 на рішення Харківської міської ради 6 скликання від 25 вересня 2013 року № 1266/13, яким спірну земельну ділянку надано у власність гр. ОСОБА_4 і він є власником спірної земельної ділянки, є хибним з огляду на те, що гр. ОСОБА_7 отримала у приватну власність спірну земельну ділянку ще в 1996 році, тобто на 17 років раніше ніж гр. ОСОБА_9 і саме в неї першої виникло право на справедливе очікування та реалізацію права власності на земельну ділянку, тобто вона є первісним власником.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року, згідно з яким гр. ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку, є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Даний правовий висновок повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 06.07.2016 р. у справі № 3-514гс16 та 19.10.2016 р. у справі № 3-806гс16.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Циркунівської сільської ради від 20 жовтня 1994 року № 744 "Про передачу у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для будівництва індивідуального житлового будинку"; визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності від 06 грудня 1996 року, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку на території Циркунівської сільської ради по АДРЕСА_2, і відповідно про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

Оскільки суд відмовив позивачу у задоволенні позову з підстав необґрунтованості, заява відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 36667 від 14 вересня 2015 року) відхилена судом.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідача, про відшкодування судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 923,20 грн. та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме транспортних витрати у розмірі 1 288,40 грн., зазначає наступне. Відповідно до приписів ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача та підлягають відшкодуванню третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в залежності від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (п. 2 ч. 4 та ч. 13 ст. 129 ГПК України). З огляду на наведене, суд задовольняє клопотання третьої особи в частині покладення на позивача судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 923,20 грн., а решті задоволення клопотання третьої особи суд відмовляє, як в необґрунтованому та безпідставному.

За ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 50, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 2 923, 20 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.04.2018 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Н.В. Калініченко І.О. Чистякова С.А. Прохоров

справа № 922/3408/15