Рішення № 73594237, 24.04.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2018 р.Справа № 924/94/18

Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Грамчук І.В, при секретарі судового засідання Мазій І.А. розглянувши матеріали:

за позовом Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка

до Приватного акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м. Шепетівка

про стягнення 9 979,14 грн., з яких 367,86 грн. пені, 994,20 грн. 3 % річних, 8617,08 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1- представник за довіреністю № 405 від 02.01.18 р.

відповідача: не з'явився

В засіданні суду 24 квітня 2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Позивач - Публічне акціонерне товариство енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м. Шепетівка про стягнення 9 979,14 грн. заборгованості, з яких: 367,86 грн. пені, 994,20 грн. 3 % річних, 8617,08 грн. інфляційних нарахувань

Представник позивача в засідання суду 03 квітня 2018р. підтримав позовні вимоги щодо стягнення із відповідача заборгованості в сумі 9 979,14 грн., вказав про відсутність оплати на дату розгляду справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся із направленням ухвал від 21.03.18 року та 03 квітня 2018 року .

Судом в даному випадку приймається до уваги положення ч.1. ст.202 ГПК України, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

20.04.2010р. між ВАТ ЕК „Хмельницькобленерго” в особі Шепетівського РЕМ (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „АТП-16807” (Споживач) було укладено договір №31 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності.

Згідно п.2.3. Статуту Приватне акціонерне товариство „Шепетівське автотранспортне підприємство 16807”є правонаступником щодо всіх прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства „Шепетівське автотранспортне підприємство 16807”.

Відповідно до умов договору №31 від 20.04.2010р. постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 401,50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами. (розд.1 договору).

Відповідно до п.п.2.3.3-2.3.4. даного договору споживач зобов’язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Відповідно до додатку №10 до договору „Порядок розрахунків”, розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:

- до 10 числа розрахункового періоду 50% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду;

- до 20 числа розрахункового періоду 50% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбаченими пунктами 2.3.3.-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначеним відповідним додатком, споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу , враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу Постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов’язується сплатити постачальнику суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочення суми.

Відповідач умов договору належно не виконав, своїх обов’язків по передоплаті за використану електроенергію своєчасно та в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього станом на момент звернення позивачем із позовом, виникла заборгованість перед позивачем на підставі п.4.2.1 договору в розмірі стягнення 9 979,14 грн., з яких 367,86 грн. пені, 994,20 грн. 3 % річних, 8617,08 грн. інфляційних нарахувань

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Із матеріалів справи слідує, що правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору №31 від 20.04.2010р. про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 договором про постачання електричної енергії є домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Пунктом 10.2. Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;

Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику” постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно із ст.ст.24-26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, що енергопостачальники зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зобов`язань щодо вчасної по оплаті згідно договору належним чином не виконав, розрахунків за передоплаті за використану електроенергію (згідно додатку №10 до договору) своєчасно та в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього станом на момент звернення позивачем із позовом, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі стягнення 9 979,14 грн., з яких 367,86 грн. пені, 994,20 грн. 3 % річних, 8617,08 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбаченими пунктами 2.3.3.-2.3.4 договору з порушенням термінів, визначеним відповідним додатком, споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу , враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу Постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов’язується сплатити постачальнику суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від прострочення суми.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений.

Перевіривши правильність нарахування пені згідно із розрахунку долученого до матеріалів справи позивачем, суд дійшов до висновку, що правомірною буде сума пені в розмірі 368,93 грн., оскільки позивачем заявлена менша сума пені, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем.

При перерахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що заявлена сума річних в розмірі 994,20 грн., заявлена правомірно та підлягає стягненню з відповідача.

При перерахунку інфляційних втрат, судом беруться до уваги положення ч.3. постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”

Відповідно до положень постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перерахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що правомірною є сума нарахувань в розмірі 9969,46 грн. (згідно із положеннями постанови), оскільки позивачем заявлено меншу суму нарахування, то задоволенню підлягає сума заявлена позивачем в розмірі 8617,08 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи належними доказами, заявлені відповідно до норм чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та приписи п. 3 ст. 13 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, п.2 ст.231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка до Приватного акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м. Шепетівка про стягнення 9 979,14 грн., з яких 367,86 грн. пені, 994,20 грн. 3 % річних, 8617,08 грн. інфляційних нарахувань задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" м. Шепетівка, вул.. Лермонтова 2, (код 426458) на користь публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка, вул..Пліщинська, 170 (код 22764844) 367,86 грн. (триста шістдесят сім гривень, вісімдесят шість копійок) пені, 994,20 грн. (дев’ятсот дев’яносто чотири гривні двадцять копійок) 3% річних, 8617,08 грн. (вісім тисяч шістсот сімнадцять гривень, вісім копійок) інфляційних нарахувань та судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2018 року

Суддя Грамчук І.В.

Віддруковано 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (30400, м. Шепетівка вул.Пліщинська,170),

3 - відповідачу (30400, м.Шепетівка, вул.Лєрмонтова,2),