Рішення № 73594236, 11.04.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 917/2123/17

м. Полтава

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", проспект Свободи, 150, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 74330,15 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ПАТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (далі - відповідач/ КП "Міськсвітло") 74330,15 грн., в тому числі 29425,13 грн. пені, 2612,15 грн. 3% річних та 39098,79 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату активної електроенергії, а також 1263,99 грн. пені, 92,02 грн. 3% річних та 1838,06 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії. В обґрунтування позову позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем спожитої ним активної та реактивної електричної енергії поставленої позивачем відповідно до договору про постачання електричної енергії № 199 від 01.08.2007.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.01.2018. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2018.

12.02.2018. суд за клопотанням відповідача відклав підготовче засідання на 12.03.2018.

12.03.2018. суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.04.2018.

В судове засідання 11.04.2018. представники сторін не з'явилися.

10.04.2018. від відповідача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку із відрядженням директора КП "Міськсвітло".

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового розгляду справи. Таким чином, неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті. В зв'язку з цим, а також, враховуючи закінчення встановлених Господарським процесуальним кодексом України строків розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що ним було вжито всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов'язань перед позивачем, а тому нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 199 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3702,93 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об'єктів і засобів комерційного обліку", а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.3., п. 2.3.4. договору).

Згідно п. 3 Додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків" за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня виписки рахунка.

Розрахунки за перетоки реактивної енергії, оформлені рахунками електропостачальної організації, здійснюються споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунків (п. 13 Додатку № 2).

Згідно п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми.

Позивач стверджує, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію та за перетікання реактивної енергії, у визначені договором строки та в зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача:

- 29425,13 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії, спожитої відповідачем у період з червня 2014 року по вересень 2015 року, яка нарахована за загальний період з 08.07.2014. по 15.10.2015.;

- 2612,15 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електроенергії, спожитої відповідачем у період з червня 2014 року по вересень 2015 року, які нараховані за загальний період з 08.07.2014. по 15.10.2015.;

- 39098,79 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату активної електроенергії, спожитої відповідачем в період червень - липень 2014 року, вересень 2014 року - лютий 2015 року, які нараховані за загальний період з липня 2014 року по квітень 2015 року;

- 1263,99 грн. пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії за зобов'язаннями в період червень 2014 року, вересень 2014 року - березень 2015 року, травень - червень 2015 року, яка нарахована за загальний період з 08.07.2014. по 15.07.2015.;

- 92,02 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії за зобов'язаннями в період червень 2014 року, вересень 2014 року - березень 2015 року, травень - червень 2015 року, які нараховані за загальний період з 08.07.2014. по 15.07.2015.;

- 1838,06 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії за грудень 2014 року, які нараховані за період з січня по квітень 2015 року.

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем активної електроенергії та обсягів реактивної електричної енергії позивачем надано копії відомостей КП "Міськсвітло" про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії, копії актів про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії; крім цього, позивачем надано копії рахунків за активну електричну енергію.

На підтвердження сум та дат здійснених відповідачем оплат активної та реактивної електроенергії позивачем надано копії платіжних доручень.

Також позивачем надано інформацію щодо проведених розрахунків за спожиту електричну енергію між КП "Міськсвітло" та ПАТ "Полтаваобленерго", в якій наведено здійснені позивачем коригування обсягів споживання відповідно до п. п. 6.21 та 6.25 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005. N 910) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996. за N 417/1442.

Відповідач у відзиві зазначає, що між ПАТ «Полтаваобленерго» та КП «Міськсвітло» укладалися договори про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 0199z-l від 11.02.2014. та від 11.03.2015. Предметом цих договорів є постачання ПАТ «Полтаваобленерго» електричної енергії КП «Міськсвітло» відповідно у 2014 та у 2015 роках. Зазначені договори укладалися за результатами процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» та на підставі виділення коштів з місцевого бюджету.

Відповідно до п. 4.1. вищезазначених договорів про закупівлю, розрахунки за електричну енергію проводяться шляхом оплати замовником (відповідачем) після пред'явлення учасником (позивачем) рахунку на оплату відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Відповідач стверджує, що він завчасно сформував та зареєстрував бюджетні фінансові зобов'язання для реєстрації в Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області (надалі - УДКСУ) на оплату передбачених договорами послуг та надав для оплати розпоряднику коштів - управлінню житлово-комунального господарства м. Кременчука (копії реєстрів бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів - в матеріалах справи).

Як зазначає відповідач, він не має змоги вплинути ні на здійснення своєчасного фінансування розпорядником коштів, ні на своєчасне проведення оплати УДКСУ м. Кременчука.

На думку відповідача, нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставним, оскільки КП «Міськсвітло», яке згідно свого Статуту створене з метою задоволення потреб територіальної громади міста Кременчука та інших споживачів послуг в сфері зовнішнього освітлення та використання світлофорних об'єктів, вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання. В зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Пунктом 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17).

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 12.04.17 у справі № 906/1072/15.

Заперечень щодо розміру та періодів нарахування пені, річних та інфляційних від відповідача не надходило.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692, ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п. 13 додатку № 2 до договору, розрахунки за перетоки реактивної енергії, оформлені рахунками електропостачальної організації, здійснюються споживачем самостійно протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунків.

В матеріалах справи відсутні рахунки, оформлені позивачем за перетоки реактивної енергії, чи їх копії, тобто, позивачем не доведено належними доказами, що відповідачем порушено строки оплати за перетоки реактивної енергії.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 1263,99 грн. пені, 92,02 грн. 3% річних та 1838,06 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, позов необґрунтований, а отже задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 29425,13 грн. пені, 2612,15 грн. 3% річних та 39098,79 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату активної електроенергії, суд зазначає наступне.

Пунктами 4.1. договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 0199z-l від 11.02.2014. та № 0199z-l від 11.03.2015., на які посилається відповідач у відзиві, дійсно передбачено, що розрахунки за електричну енергію проводяться шляхом оплати замовником (відповідачем) після пред'явлення учасником (позивачем) рахунку на оплату відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Отже, оплата здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Проте, позивач зазначає, що згідно п. 11.2. вказаних договорів про закупівлю, умови постачання електричної енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією та договором про постачання електричної енергії № 199 від 01.08.2007. з усіма додатками, та використовує п. 3 Додатку № 2 до договору № 199 від 01.08.2007.

Згідно п. 3 Додатку № 2 до договору № 199 від 01.08.2007. за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня виписки рахунка.

Враховуючи те, що рахунки на оплату електричної енергії вручалися відповідачу не в день виписки, а пізніше, про що в кожному рахунку зроблено відмітку, суд вважає, що обрахування строку, протягом якого відповідач повинен був оплатити рахунок, необхідно розпочинати з дня фактичного отримання рахунку представником відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що в рахунках на оплату, на які посилається відповідач в платіжних дорученнях, вказуються реквізити двох договорів (договору про постачання електричної енергії № 199 від 01.08.2007. та договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти).

Судом було перевірено надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасну оплату активної електроенергії, та встановлено, що позивач розпочинає нарахування пені, річних та інфляційних втрат через 5 операційних днів від дня виписки рахунку, хоча до дня отримання рахунку відповідач не має змоги сплатити вартість спожитої електроенергії, оплата здійснюється лише на підставі рахунку.

Також позивачем безпідставно нараховано пеню, річні та інфляційні за несвоєчасну оплату електроенергії, спожитої в січні та лютому 2015 року за період до 11.03.2015., оскільки договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 0199z-l, на підставі якого відповідач оплачував спожиту ним електроенергію, був укладений між сторонами лише 11.03.2015.

Крім цього, судом встановлено, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат не враховує вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вищевказаного, судом встановлено, що стягненню підлягають 24694,76 грн. пені, 2307,29 грн. 3% річних та 2133,77 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві, посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зазначає, що стягнення з нього штрафних санкцій в повному обсязі матиме наслідком перебої в зовнішньому освітленні та роботі світлофорних об'єктів м. Кременчука.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що причиною несвоєчасної оплати зобов'язань за договором стало несвоєчасне фінансове забезпечення відповідача з Державного бюджету, а також з врахуванням того, що основні зобов'язання за договором були погашені ще в 2014-2015 роках, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 50%.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 12347,38 грн. (24694,76 грн. - 50%). В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232 - 233, 237 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (проспект Свободи, 150, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 03338136) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 00131819) 12347 грн. 38 коп. пені, 2307 грн. 29 коп. 3% річних, 2133 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 627 грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.04.2018.

Суддя О.С. Семчук