Рішення № 73593833, 23.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018р. Справа №914/233/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Рима Т.Я., здійснивши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона", адреса: 79070, місто Львів, вулиця Хоткевича, 64/58;до відповідача:приватного акціонерного товариства "ІРОКС", адреса: 79034, місто Львів, вулиця Проф. Буйка, 17а;предмет позову: стягнення заборгованості в розмірі 52’ 485,90 грн.,ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" до приватного акціонерного товариства "ІРОКС" про стягнення заборгованості в розмірі 52’ 485,90 грн. Ухвалою від 09.02.2018 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. У зв'язку з усуненням позивачем виявлених недоліків ухвалою суду від 22.02.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.03.2018.

В судовому засіданні 21.03.2018 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати до суду відзив на позов. Поважність причин пропуску встановлених судом строків обґрунтував хворобою. Позивач не заперечив проти поданого клопотання. Суд ухвалою, яка відображена в протоколі судового засідання (а.с. 73-74), розгляд справи відклав, відповідачу встановив строк по 26.03.2018 для подання відзиву на позов.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. №11878/18 від 03.04.2018), яка за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог. Суд ухвалою від 04.04.2018, яка відображена в протоколі судового засідання від 04.04.2018, прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вирішив продовжувати подальший розгляд справи без проведення судового засідання, відповідачу встановлено строк у 3 календарних дні для подання пояснень стосовно уточнених (зменшених) позовних вимог. Сторони не заперечували проти розгляду справи без проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову від 05.04.2018 №242, які надіслано на адресу позивача 05.04.2018, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек. За допомогою ідентифікатора поштового відправлення №7901307955671 суд з'ясував, що зазначені заперечення отримано позивачем 11.04.2018. Позивач не скористався наданим йому правом та не подав до суду будь-яких інших доказів чи пояснень стосовно поданого ним позову. За таких обставин суд констатує, що обом сторонам у справі були створені всі можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог і заперечень. З урахуванням встановлених Господарським процесуальним кодексом України строків розгляду справи суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору про надання охоронних послуг №84-Ф від 16.12.2015 не сплатив вартості наданих послуг за серпень 2016 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13'412,00 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 638,26 грн. – 3% річних, 3'371,08 грн. інфляційних втрат, 5'919,04 грн. пені.

Заперечення відповідача.

Відповідач повністю заперечив проти вимог позову з підстав, викладених у відзиві від 23.03.2018 №227 на позов, та запереченнях від 05.04.2018 №242. При цьому звернув увагу на таке:

1. Вартість послуг за серпень 2016 року відповідно до умов Договору №84-Ф від 16.12.2015 становить 12'880,00 грн., а не 13'412,00 грн., як указує позивач.

2. Надані позивачем послуги в серпні 2016 року були неякісними, тому не підлягають оплаті. Зазначене зумовлено тим, що в цей період було скоєно крадіжку матеріальних цінностей на загальну суму 152'463,90 грн.

3. Позивачем не доведено належними доказами факту надання послуг у серпні 2016 року.

4. Позивачем проведено нарахування пені, хоч пунктом 8.1 укладеного договору передбачено можливість нарахування штрафу. Нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування пені понад такий строк є неправильним. Окрім того, до вимог позивача про стягнення пені відповідач просить застосувати позовну давність в 1 рік.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між сторонами у справі укладено договір про надання охоронних послуг №84-Ф від 16.12.2015 (надалі – Договір) (а.с. 16-21). Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору замовник (відповідач у справі) передає, а охорона (позивач у справі) приймає під охорону майно на будівельному майданчику за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, та/або їх відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у Дислокації (Додаток 1 до Договору) (надалі – Об'єкт охорони). Ціна (вартість) наданих послуг за цим Договором визначається на підставі Додатку №2 (розрахунок вартості), який є невід'ємною частиною Договору. Зокрема, відповідно до Калькуляції вартості послуг охорони, затвердженої Додатком №2 до Договору, вартість однієї години охорони становить 18,00 грн. (а.с. 22).

Сторонами погоджено Дислокацію об'єкта охорони (а.с. 23), яка є додатком 1 до Договору та якою передбачено обов'язок позивача здійснювати охорону такого об'єкта за допомогою розміщення двох постів в нічний час, а в неробочі дні – цілодобово.

Додатковою угодою до Договору від 01.06.2016 (а.с. 78) сторонами було зменшено вартість однієї години охорони до 14,00 грн. Додатком (а.с. 79) до додаткової угоди сторонами погоджено, що вартість охорони становить 12'880,00 грн. або 13'412,00 грн. за місяць в залежності від кількості вихідних днів та загальної кількості днів у місяці. Враховуючи ту обставину, що в серпні 2016 року було 9 вихідних та святкових днів (06.07.16, 07.07.16, 13.07.16, 14.07.16, 20.07.16, 21.07.16, 24.07.16, 27.07.16, 28.07.16), а серпень налічує 31 день, вартість охорони за цей місяць складав 13'412,00 грн.

Суду представлено акт від 31.08.2016 зняття з охорони Об'єкта охорони. Цим актом зафіксовано, що позивач припиняє охорону будівельного майданчика з 01.09.2016. Від імені відповідача акт підписано виконробом ОСОБА_1 Цей акт не було затверджено керівником відповідача та не скріплено печаткою.

Суду представлено копію наказу закритого акціонерного товариства "Ірокс" №192 від 12.10.2009, яким прийнято на посаду виконроба ОСОБА_1 з 12.10.2009 з матеріальною відповідальністю. При оцінці цього доказу суд враховує положення частин 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України. Цими нормами передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Звертає на себе увагу та обставина, що позивачем цей наказ долучено до позовних матеріалів, які всі були засвідчені належним чином. Враховуючи ту обставину, що цей доказ не було засвідчено належним чином, він не відповідає встановленим вимогам, суд не бере його до уваги.

Разом з тим, самим відповідачем представлено доповідні записки виконроба ОСОБА_1 від 10.08.2016, в яких він повідомляє про факт відсутності на робочому місці охоронців позивача, про викрадення інструментів та матеріалів. Крім того, відповідач у відзиві на позов не спростував наданого позивачем доказу (акт від 31.08.2016) про те, що позивач припинив надавати послуги з охорони з 01.09.2016, а також інших можливих дефектів цього акту. Відповідач не заперечував також обставини, що ОСОБА_1 працював станом на серпень 2016 року на посаді виконроба. З огляду на зазначені вище докази в сукупності суд робить висновок, що відповідачу передано Об'єкт охорони на підставі акту від 31.08.2016, а послуги з охорони позивач припинив надавати з 01.09.2016.

Суду представлено копію журналів прийому-передачі чергувань та контролю несення служби (а.с. 49), зошита здачі, прийому чергувань відповідача та позивача (а.с. 110-120), а також журналу прийому під охорону матеріальних цінностей (а.с. 56-63), в яких міститься інформація про те, що в період з 01.08.2016 по 31.08.2016 позивачем здійснювалася охорона об'єкта.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, послуги охорони надавалися позивачем у серпні 2016 року, проте такі були неякісними, що спричинило крадіжку певних матеріальних цінностей, які позивач зобов'язався охороняти. Отже, відповідач не заперечував факту надання таких послуг, однак стверджував про їхню неякісність. На підтвердження своїх доводів відповідачем надано довідку №855 від 15.08.2016 про перебування на балансі певних матеріальних цінностей (а.с. 85), які зникли з Об'єкта охорони.

З листа №853 від 15.08.2016 (а.с. 86), наданого відповідачем, убачається, що в серпні 2016 року зі складу, який знаходиться на будівельному майданчику, було скоєно крадіжку матеріальних цінностей на суму 152'463,90 грн., перелік яких наведено у довідці №855 від 15.08.2016. Факт надіслання цього листа підтверджено копією фіскального чеку (а.с. 88). Крім того, позивач не заперечив проти цієї обставини, хоч був ознайомлений в цим доказом, адже відзив та додані до нього документи були надіслані позивачу.

Наведені вище обставини стали причиною того, що в серпні 2016 року позивач не надавав рахунку на оплату наданих послуг, а сторонами за результатами цього місяця не було підписано акту наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спір зводиться до того, чи виник у відповідача обов'язок з оплати вартості наданих послуг з охорони за серпень 2016 року, з урахуванням тверджень відповідача про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у певній мірі суперечить собі. З однієї сторони відповідач стверджує, що надані в серпні 2016 року послуги були неякісними, адже сталася крадіжка матеріальних цінностей. З іншої сторони відповідач вважає, що надані позивачем докази (журнали прийому-передачі чергувань, зошит здачі прийому-передачі чергувань, пояснення працівників), не доводять факту надання послуг в серпні 2016 року.

Суд робить висновок про наявність підстав стверджувати, що послуги з охорони об'єкта надавалися в серпні 2016 року, враховуючи таке.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором про надання послуг в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз зазначеної вище норми закону дає підстави для висновку, що основний юридичних результат, на який спрямовані договори про надання послуг, проявляється у наданні послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто корисний ефект послуги полягає у самій дії (діяльності) і не знаходить втілення у певному матеріальному результаті. З огляду на зазначену суттєву особливість послуги, факт її надання не обов'язково повинен підтверджуватися відповідним актом, підписаним замовником. Таким чином, обставина відсутності рахунку на оплату наданої послуги в серпні 2016 року, а також акту наданих послуг за цей період не свідчить про те, що такі послуги не надавалися.

Необхідно звернути увагу, що відповідач не стверджує того, що послуг у серпні 2016 року позивачем не надавалося. Відповідач лише ставить під сумнів надані позивачем докази надання таких послуг, звертаючи увагу на недоліки оформлення таких доказів. Більше того, відповідачем представлено копії доповідних записок від 10.08.2016 виконроба ОСОБА_1, з яких убачається, що в цей час сталося викрадення певних матеріальних цінностей, а також те, що 10.08.2016 на робочому місці був відсутній охоронець товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона".

Глава 50 Цивільного кодексу України визначає підстави та умови припинення зобов'язань. Так, частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Конкретні випадки припинення зобов'язань визначені в подальших статтях Цивільного кодексу України (припинення зобов'язань виконанням, переданням відступного, зарахуванням, у разі заміни кредитора, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника у кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, ліквідацією юридичної особи). Проте матеріали справи не містять доказів, які би підтвердили факт припинення обов'язку виконавця (позивача у справі) надавати охоронні послуги в серпні 2016 року, рівно ж як і обов'язку замовника (відповідача у справі) оплатити вартість таких послуг.

Суд зазначає, що якби послуги з охорони об'єкта не надавалися взагалі, то відповідач очевидно діяв би іншим чином. Наприклад, намагався з'ясувати причини ненадання позивачем послуг, розірвати Договір чи організувати здійснення охорони з іншою юридичною особою. Однак матеріали справи на містять жодного з таких доказів чи навіть повідомлень про наявність таких обставин. Більше того, матеріали справи містять численні листа позивача, яким останній повідомляв про намір припинити надання послуг з охорони та розірвати укладений Договір: лист №52 від 12.08.2016 (а.с. 24), лист №54 від 16.08.2016 (а.с. 25), лист №60 від 26.08.2016 (а.с. 27). Проте відповідач жодним чином не реагував на такі листи.

Розділ 3 Договору визначає порядок приймання (здавання) під охорону будівель, окремих приміщень, будівельної техніки та іншого майна будівельного майданчика. Зокрема, пунктом 3.6 Договору передбачено, що приймання (здавання) об'єкта закріплюється підписами відповідальної особи замовника та працівника охорони в журналі приймання-здавання об'єкта. Позивачем представлено такий журнал (зошит) (а.с. 110-120). Суд відзначає, що в цьому журналі належним чином не фіксувався факт передачі замовником матеріальних цінностей під охорону. Наприклад, в лютому, березні, квітні, липні, серпні 2016 року наявні періоди, коли в журналі відсутні підписи відповідальної особи відповідача про передачу об'єкта під охорону. Проте відповідач не заперечував факту надання таких послуг в ці періоди.

Крім того, в ході судового провадження №914/1648/17 позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування збитків, стверджував про те, що, наприклад, 09.08.2016 замовник передав, а представник охорони прийняв склад матеріалів №12.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, з урахуванням усіх доказів у сукупності (журнали прийому-передачі матеріальних цінностей поста №1 та №2, журнали прийому-передачі чергувань та контролю несення служби поста №1 та №2, зошит здачі, прийому чергувань ПАТ "Ірокс" та ТОВ "ЗІТ-Охорона", пояснення охоронця ОСОБА_2, начальника охорони ОСОБА_3, директора з охоронної діяльності ОСОБА_4, доповідні записки виконроба ПАТ "Ірокс" ОСОБА_1, листування між сторонами у справі з приводу крадіжки матеріальних цінностей, листи позивача стосовно зняття з охорони об'єкта з 01.09.2016, акт зняття з охорони об'єкта від 31.08.2016), суд робить висновок про те, що позивачем надавалися послуги з охорони в серпні 2016 року.

Що стосується тверджень відповідача про завдання йому збитків неналежним виконанням обов'язків з охорони, то суд в цій частині відзначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Розділом 6 Договору передбачено процедуру виявлення, фіксування та відшкодування збитків, завданих замовнику неналежним виконанням обов'язків за Договором.

Таким чином, і нормами цивільного законодавства, і положеннями укладеного між сторонами Договору передбачено можливість захисту прав замовника шляхом відшкодування завданих йому збитків. При цьому необхідно звернути увагу і на те, що в силу частини 1 статті 622 Цивільного кодексу України боржник, який відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, навіть виплата позивачем відшкодування не звільняє його від обов'язку продовжувати виконувати умови Договору.

Відповідач реалізував надане йому право та звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування позивачем збитків, що виникли внаслідок крадіжки матеріальних цінностей на об'єкті, що охоронявся позивачем. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №914/1648/17 позовні вимоги задоволено частково. На цей час рішення переглядається у Львівському апеляційному господарському суді.

Таким чином, оскільки

- Договір був чинний упродовж серпня 2016 року,

- судовий спір стосовно відшкодування завданих збитків не впливає на чинність Договору та обов'язок позивача продовжувати надання послуг з охорони,

- відповідач не реалізував надане йому право на розірвання Договору після виявлених фактів крадіжок,

- відповідач не вчиняв дій, які би міг вчиняти у випадку ненадання позивачем послуг з охорони об'єкта,

суд робить висновок про те, що у відповідача виник обов'язок з оплати наданих у серпні 2016 року послуг з охорони об'єкта.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до положень пункту 2.1 Договору ціна (вартість) наданих послуг за цим Договором визначається на підставі Додатку №2 (розрахунок вартості), який є невід'ємною частиною Договору. Калькуляцією вартості послуг охорони, затвердженої Додатком №2 до Договору, передбачено вартість послуг охорони за кожен місяць (січня 2016 року по грудень 2016 року). Відповідно до пункту 2.4 Договору розрахунки за послуги здійснюються замовником в гривнях, щомісячно до п'ятого числа наступного місяця надання послуг на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок охорони, вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пункт 6.1.1 Договору встановлює, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за серпень 2016 року надав відповідачу послуги на загальну суму 13'412,00 грн. Кореспондуючий обов’язок з оплати відповідач не виконав. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення 13'412,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма передбачена частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Так, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частинами 2 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Натомість штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Таким чином, до основних відмінностей між пенею та штрафом належить період (періодичність) нарахування таких санкцій. Якщо штрафом є разовий платіж, то пеня нараховується кожен день упродовж певного періоду часу.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, оскільки сторони узгодили в Договорі можливість нарахування штрафу, не зазначили про його нарахування впродовж певного періоду часу, у суду відсутні підстави вважати, що сторони мали на увазі власне пеню. За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені в сумі 5'919,04 грн. не підлягають до задоволення.

Щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив наявність деяких помилок. Зокрема, позивач здійснює нарахування з 01.09.2016, проте обов'язок з оплати наданих послуг є порушеним з 05.09.2016.

Розрахунок 3 процентів річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів1341205.09.2016 - 02.04.20185753 %633.50Таким чином, до стягнення підлягає 633,50 грн. – 3% річних.

Що стосується інфляційних витрат, то помилка позивача в періоді нарахування не впливає на правильність розрахунку, адже інфляційні нараховуються за вересень 2016 року протягом більше 15 днів. Таким чином, до стягнення підлягають 3'371,08 грн. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

В силу частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Як убачається з позовної заяви та заяви про доповнення позовної заяви, позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс (судовий збір в сумі 1'762,00 грн.) та планує понести (витрати на правничу допомогу в сумі 3'400,00 грн.).

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача підлягає до стягнення 1'314,80 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд відзначає таке. Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги №04/09-17/Ю від 05.09.2017. Статус адвоката підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №000533 від 27.01.2017.

За умовами цього договору адвокат узяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі. Цей договір є загальним та спрямований на забезпечення охорони та захисту прав позивача, при чому не лише в суді. Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, наявність відповідних доказів потрібна для визначення не лише вартості послуг адвоката, а й для визначення складності справи, розмежування правничої допомоги на представленні інтересів у суді від іншої допомоги, пов'язаної зі справою (наприклад, для збору доказів), визначення обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, детальний опис наданих адвокатом послуг повинен відповідати даним, що містяться у відповідних первинних документах, які зафіксували обсяг, перелік та вартість наданих послуг. Однак суду не було представлено доказів укладення додаткової угоди, яка б конкретизувала умови, порядок, обсяг та вартість надання послуг з представництва інтересів чи інших юридичних послуг зі стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за Договором. За таких обставин у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.

ВИСНОВКИ.

Позивачем було надано послуги з охорони об'єкта в серпні 2016 року на суму 13'412,00 грн. на підставі укладеного Договору, який був чинним у цей час. Можливе притягнення позивача до відповідальності у формі відшкодування збитків за неналежне виконання обов'язків за Договором не припиняє зобов'язання, яке виникло з нього. Сторони в Договорі не погодили такого способу забезпечення виконання зобов'язань, як сплата пені. Адже, по-перше, пунктом 8.1 Договору передбачено стягнення штрафу. По-друге, погоджений спосіб забезпечення виконання зобов'язань не характеризується періодичністю нарахувань, що притаманно пені.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 13'412,00 грн. основного боргу, 633,50 грн. – 3% річних, 3'371,08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, судом ухвалено рішення на підставі аналізу обставин та доказів, на які сторони посилалися та представили в ході судового провадження.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ІРОКС" (адреса: 79034, місто Львів, вулиця Проф. Буйка, 17а; ідентифікаційний код 23958651) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" (адреса: 79070, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32808654) 13'412 (тринадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 633 (шістсот тридцять три) грн. 50 коп. – 3% річних, 3'371 (три тисячі триста сімдесят одна) грн. 08 коп. інфляційних втрат та 1'314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 80 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Рим Т.Я.