Рішення № 73593576, 23.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/1619/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЕРА»

про стягнення 15 536,78 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЕРА» (відповідач) про стягнення 15 536,78 грн. на підставі Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013, з яких: 14 438,41 грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 867,40 грн. - пеня, 230,97 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не оплатив виставлені позивачем рахунки за надані відповідачу телекомунікаційні послуги в період з квітня по липень 2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви; встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

27.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким до суду направлено позовну заяву з усуненими недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1619/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (виконавець, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЕРА» (замовник, відповідач) було укладено Договір № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 24.06.2014, виконавець надає замовнику наступні телекомунікаційні послуги:

1) Надання в платне користування каналів супутникових приймальних станцій (СПС) для прийому телевізійних каналів та передавачів телевізійного зображення для трансліції телевізійних програм по території України (п. 1.1.1 Договору).

2) Канали ТВ мовлення, організовані за допомогою технічних засобів РРЛ для перегонів ТВ передач (відео та звук), відповідно до разових заявок (п. 1.1.2 Договору).

3) Телекомунікаційні послуги з використання електронного комутатора, який здійснює телекомунікаційні переключення на мережі в м. Києві (Цех міжміського телебачення Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 1) для комутації телевізійних каналів (п. 1.1.3 Договору).

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані телекомунікаційні послуги згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість телекомунікаційних послуг за звітній період визначається на підставі Звіту про надані послуги, виходячи з фактично відпрацьованого часу та діючих тарифів на телекомунікаційні послуги (Додаток № 1 та № 2). Замовник має право протягом 5 робочих днів з моменту отримання Звіту про надані телекомунікаційні послуги у розрахунковому періоді опротестувати включені до нього дані. Враховуючи необхідність узгодження облікових пристроїв сторін Договору, послуга вважається наданою на дату узгодження сторонами її обсягів, що підтверджується підписанням Акту здавання-приймання наданих послуг.

Перелік технічних засобів виконавця, які планується задіяти для трансляції телепрограм замовника викладений у Додатку № 1 до Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013, з урахуванням Додаткових угод № 1/25 від 01.01.2014, № 2/38 від 01.02.2014, № 3 від 24.06.2014, № 4/1286 від 01.01.2015, № 5 від 01.01.2016, № 6/579/17 від 10.05.2017.

Тарифи та договірні ціни погоджені сторонами у Додатку № 2 до Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013, з урахуванням Додаткових угод № 1/25 від 01.01.2014, № 2/38 від 01.02.2014, № 3 від 24.06.2014, № 4/1286 від 01.01.2015, № 5 від 01.01.2016, № 6/579/17 від 10.05.2017

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що телекомунікаційні послуги оплачуються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Додатково до вартості наданих послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, згідно діючого законодавства.

Відповідно до п. 4.3 Договору, замовник зобов'язується підписати Акт здавання-приймання наданих послуг (за неоскарженими даними) та один примірник повернути на адресу виконавця протягом 10 календарних днів. Акт підтверджує обсяг наданих у звітному періоді послуг, за які виставлено виконавцем рахунок. Рахунок підлягає оплаті замовником протягом 20 календарних днів з дати його виставлення.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків оплати, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених телекомунікаційних послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримку.

Договір набуває чинності з моменту підписання, розповсюджується на правовідносини, що виникли з 01.01.2013 і діє до 31.12.2013 (п. 9.1 Договору). Після закінчення терміну дії Договору, у разі відсутності заперечень однієї зі сторін, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 9.2 Договору).

Пунктами 1, 2 Додаткової угоди № 7 від 21.07.2017 до Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013 сторони погодили припинити строк дії Договору з 01.08.2017 та зобов'язались провести взаєморозрахунки за Договором в порядку, передбаченому розділами 4 та 9 Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з квітня по липень 2017 року на виконання умов Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013 позивачем відповідачу надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 13 652,83 грн.

Надання телекомунікаційних послуг позивачем та їх отримання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами здавання-приймання наданих послуг від 30.04.2017 за квітень 2017 року на суму 4 345,97 грн, від 31.05.2017 за травень 2017 року на суму 3 895,45 грн., від 30.06.2017 за червень 2017 року на суму 5 219,41 грн., від 31.07.2017 за липень 2017 року на суму 192,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін.

Позивач зазначив, що згідно п. 4.3 Договору виставив відповідачу рахунки за телекомунікаційні послуги № 09-Т1250-113274 від 30.04.2017, № 09-Т1250-113556 від 31.05.2017, № 09-Т1250-113838 від 30.06.2017, № 09-Т1250-113869 від 31.07.2017, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013 надані йому у період з квітня по липень 2017 року позивачем телекомунікаційні послуги не оплатив. Крім того, як вказує позивач, відповідач жодних зауважень щодо повноти наданих послуг та точності відображення в актах та рахунках сум не висловив та підписав акти здавання-приймання наданих позивачем за спірні послуги.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати на підставі Договору, позивач листом нагадуванням-попередженням про необхідність сплати боргу від 01.08.2017 № 774-ВИХ-80D930-80D935-2017 звернувся до відповідача із повідомленням про наявність в останнього простроченої заборгованості та вимагав її сплати (копії листа та рекомендованого повідомлення про вручення 07.08.2017 зазначеного листа відповідачу наявні в матеріалах справи).

Крім того, позивач 18.10.2017 направив відповідачу претензію на суму 14 309,43 грн., відповідно до якої просив відповідача оплатити загальну суму боргу в розмірі 14 309,43 грн., з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Однак, будь-які дії або повідомлення з боку відповідача щодо погашення заборгованості станом на момент подання позову відсутні.

Враховуючи вищезазначене, позивач був змушений звернутись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 15 536,78 грн., з яких: 13 652,83 грн. - заборгованість за надані у період з квітні по липень 2017 року телекомунікаційні послуги згідно Договору № 888203-20 про надання телекомунікаційних послуг від 27.02.2013, 785,58 грн. - інфляційні втрати, 867,40 грн. - пеня, 230,97 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № № 888203-20 від 27.03.2013 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що в період з квітня по липень 2017 року позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв надані позивачем телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за телекомунікаційні послуги № 09-Т1250-113274 від 30.04.2017, № 09-Т1250-113556 від 31.05.2017, № 09-Т1250-113838 від 30.06.2017, № 09-Т1250-113869 від 31.07.2017 та актами здавання-приймання наданих послуг від 30.04.2017 за квітень 2017 року на суму 4 345,97 грн, від 31.05.2017 за травень 2017 року на суму 3 895,45 грн., від 30.06.2017 за червень 2017 року на суму 5 219,41 грн., від 31.07.2017 за липень 2017 року на суму 192,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін. Відповідно до наведених актів сторони також підтвердили відсутність взаємних претензій стосовно виконаних послуг.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Договору, сторони погодили, що відповідач повинен оплатити виставлений позивачем рахунок протягом 20 календарних днів з дати його виставлення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Проте, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих послуг за спірний період, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з квітня по липень 2017 року в загальній сумі 13 652,83 грн.

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі та за наведений спірний період.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 13 652,83 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з квітня по липень 2017 року в загальній сумі 13 652,83 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з квітня по липень 2017 року, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 867,40 грн. пені, відповідно до положень п. 5.1 Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених телекомунікаційних послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених телекомунікаційних послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримку.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 867,40 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з квітня по липень 2017 року, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 785,58 грн. інфляційних втрат та 230,97 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 785,58 грн. інфляційних втрати та 230,97 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою не подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія ЕРА» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 54; ідентифікаційний код 30019052) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) 13 652,83 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 83 коп.) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 867,40 грн. (вісімсот шістдесят сім гривень 40 коп.) пені, 230,97 грн. (двісті тридцять гривень 97 коп.) 3% річних, 785,58 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривень 58 коп.) інфляційних втрат, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2018.

Суддя Гумега О.В.