Рішення № 73593450, 18.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2018 Справа № 910/22918/17Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"

про стягнення 110 206,51 грн.

за участю представників:

від позивача: Бернацька О.В. - представник за довіреністю № 14-70 від 14.04.2017 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 110 206,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-225-Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22918/17 та призначено підготовче засідання на 31.01.2018, зобов'язано сторін надати певні документи.

31.01.2018 позивач через відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.2018 не з`явився; про причини неявки повноважного представника суд не повідомив; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача в судове засідання з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 у справі № 910/22918/17 підготовче засідання відкладено на 19.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2018.

21.03.2018 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 21.03.2018 оголошено перерву до 26.03.2018.

26.03.2018 до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 26.03.2018, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Оскільки, 03.04.2018 суддя Трофименко Т.Ю. вийшла з лікарняного, ухвалою від 03.04.2018р. розгляд справи було призначено на 18.04.2018.

У судовому засіданні 18.04.2108р. представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує посилаючись на те, що суму основного боргу сплатив позивачу 28.12.2017.

Відповідно до ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Судом встановлено, що 30.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №16-225-Б, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов2язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2016 газ в обсязі до 455, 000 тис. куб м. (п. 2.1 договору).

Ціна за 1000 куб. м газу становить 6 398, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, тарифів та транспортування та розподілу природного газу. До слати за 1000 куб. м. природного газу -6 398, 00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -7677, 80 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі акту приймання-передачі за розрахунковий місяць.

У подальшому сторони додатковими угодами до договору змінювали ціну газу, строк його поставки, умови оплати газу.

Так, додатковою угодою № 10 від 30.11.2016 р. у новій редакції був викладений п. 5.2 договору - ціна за 1000 куб. м газу з 01 грудня 2016 становить 7 148,00 грн. крім того ПДВ -20% - 1429,60 , всього з ПДВ -8 577,60 грн.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період січень 2016, жовтень - листопад 2016 поставив відповідачу газ на загальну суму 493 823,91грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором №16-225-Б від 30.12.2015 виконав неналежним чином, оплатив поставлений газ з порушенням строку, про що свідчать квитанції №1-10 від 28.12.2017, тобто після відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Враховуючи те, що відповідач перерахував суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи судом між сторонами відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 81 052, 22 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач неналежно виконав свої зобов'язання та допустив прострочення зобов'язання з оплати поставленого газу, позивач нарахував ТОВ "Газовик" інфляційні втрати на суму 7 335, 87 грн. та 3 % річних у сумі 2 487, 24 грн. за кожним актом приймання-передачі природного газу.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених норм діючого законодавства суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних є правомірними та обгрунтованими.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 19 331,18 грн.

Отже, з огляду на невиконання виконання відповідачем свої зобов»язань понадання послуг, підлягають застосуванню штрафні санкції, які передбачені умовами Договору -пеня.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов»язується сплатити продавцю пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

На підставі викладеного суд зауважує, що закон визначає не розмір пені як такий, а лише верхню межу цього розміру, в свою чергу конкретний розмір пені має визначатися за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, судом встановлено, що період нарахування правильний, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 19 331,18 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 7 335 грн. 87 коп. грн., 3 % річних у сумі 2 487 грн.24 коп. та 19 331 грн. 18 коп. пені, тобто позов задовольняється частково.

Оскільки спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, тому відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 202, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 110 206 грн. 51 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39, ідентифікаційний код 32736800) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційне збільшення боргу у сумі 7 335 грн. 87 коп. грн., 3 % річних у сумі 2 487 грн.24 коп. та 19 331 грн. 18 коп. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 21 653 грн. 10 коп.

У частині стягнення основного боргу в сумі 81 052 грн. 22 коп. провадження у справі закрити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 квітня 2018 року.

Суддя Трофименко Т.Ю.