Рішення № 73593297, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/20363/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«БНХ Україна»

до ОСОБА_1

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою

за участю представників сторін:

від позивача Яцюта Т.П. - представник (підписант згідно зі Статутом)

від відповідача ОСОБА_3 - адвокат (посвідчення КВ 2368 від 20.02.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (далі - ТОВ ІІ «БНХ Україна», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач - ОСОБА_1, зловживаючи своїм посадовим становищем виконуючого обов'язки генерального директора ТОВ ІІ «БНХ Україна», уклав з ТОВ «Ксібоне» додаткову угоду № 2 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції з оплати поставленого товару та отримання прибутку Товариством, чим завдав реальних збитків позивачу.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 666 900,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20363/17 та призначено судове засідання для її розгляду на 01.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2017 провадження у справі № 910/20363/17 зупинено у зв'язку зі зверненням господарського суду міста Києва з судовим дорученням про надання правової допомоги до Економічного суду Гродненської області для вручення судових документів на території Республіки Білорусь.

28.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду зареєстровані заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про повне виконання ТОВ «Ксібоне» попередньої додаткової угоди № 1 від 01.11.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 та часткове виконання вказаним товариством додаткової угоди № 2 до зазначеного генерального договору, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність тверджень позивача щодо відсутності мети здійснити реальну господарську операцію з оплати поставленого товару та отримати прибуток. Відповідач також вказав, що діяв у межах наданих йому повноважень не передбачав і не міг передбачити невиконання контрагентом - ТОВ «Ксібоне» його грошового зобов'язання за вказаною додатковою угодою № 2, вважав недоведеною свою вину.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 01.03.2018 поновлено провадження у справі № 910/20363/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду її по суті на 16.04.2018.

16.04.2018 у судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 16.04.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно з п. 11.1 статуту позивача - ТОВ ІІ «БНХ Україна» (тут і далі в редакції змін та доповнень, затверджених протоколом позачергових загальних зборів учасників № 5/9 від 28.10.2009, державна реєстрація яких була здійснена 13.12.2012 з номером запису 10741050021035086) одним з органів управління та контролю Товариства є дирекція на чолі з генеральним директором, яка є виконавчим органом Товариства.

Членами дирекції можуть бути особи, з числа учасників Товариства, а також особи, які не є учасниками товариства. Склад та кількість членів дирекції визначається Загальними зборами учасників Товариства. Дирекцію очолює генеральний директор, на якого покладається відповідальність за прийняті дирекцією рішення, і який має відповідні права (п. 11.3.1 статуту).

Пунктом 11.3.4 статуту визначено, що генеральний директор має право діяти від імені Товариства без окремого доручення у всіх установах, підприємствах і організаціях, із громадянами, як в Україні, так і за її кордонами.

Відповідно до п. 11.3.5 статуту генеральний директор має право першого підпису на фінансових документах, відкриває (закриває), керує і розпоряджається рахунками Товариства в банківських установах.

Згідно з п. 11.3.7 статуту генеральний директор укладає від імені Товариства угоди, у тому числі зовнішньоекономічні.

Генеральний директор у межах своєї компетенції, визначеної даним статутом і контрактом, укладає договори від імені Товариства (п. 11.3.8 статуту).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ ІІ «БНХ Україна», оформленого протоколом №1/12 від 30.04.2012, відповідача - ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора Товариства. На підставі наказу від 15.06.2012 відповідач прийняв на себе обов'язки генерального директора, а на підставі наказу (розпорядження) № 49-К від 07.06.2013 його трудовий договір (контракт) з ТОВ ІІ «БНХ Україна» був припинений за угодою сторін.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач перебував на посаді генерального директора ТОВ ІІ «БНХ Україна» протягом періоду з 15.06.2012 по 07.06.2013.

01.11.2012 між ТОВ ІІ «БНХ Україна» в особі генерального директора ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Ксібоне» в особі директора Новицького С.А. (покупець) укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 195/34/12 (далі - генеральний договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) згідно умов договору та відповідних додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 генерального договору, поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується найменування та асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, в т.ч. відвантаження товару, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару.

13.12.2012 сторонами була укладена додаткова угода № 2 до вищевказаного генерального договору (далі - додаткова угода № 2), відповідно до умов якої постачальник зобов'язався передати у власність покупця бензин автомобільний екологічно поліпшений АИ-92-10 у кількості 200 тонн загальною вартістю 2 776 000,80 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3 додаткової угоди № 2 визначено, що покупець зобов'язаний на умовах відстрочки 10 робочих днів загальної вартості товару перерахувати кошти в повному обсязі за цією додатковою угодою на поточний рахунок постачальника в термін до 30.12.2012 включно.

На виконання умов додаткової угоди № 2 постачальник передав, а покупець прийняв товар, обумовлений зазначеною додатковою угодою, у кількості 200 тонн, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 13.12.2012. Зі сторони постачальника вказаний акт підписаний відповідачем - ОСОБА_1

В подальшому, оскільки покупець - ТОВ «Ксібоне» порушив умови генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 та додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до нього та у встановлені строки не здійснив оплату поставленого позивачем товару, ТОВ з ІІ «БНХ Україна» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ «Ксібоне» про стягнення основного боргу, пені та 3% річних в сумі 5 362 856,54 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, позов ТОВ ІІ «БНХ Україна» задоволено, стягнуто з ТОВ «Ксібоне» 5 175 999,61 грн. основного боргу, 120 606,93 грн. пені, 66 250,00 грн. 3% річних, а також 73 080,00 грн. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Рівненської області був виданий відповідний наказ від 14.10.2014.

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу господарського суду Рівненської області від 14.10.2014 по справі № 918/1115/14.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 позивачу був повернутий вищевказаний наказ від 14.10.2014 по справі № 918/1115/14 у зв'язку з відсутністю майна, яке належало б боржнику на праві власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.

У зв'язку з поверненням наказу від 14.10.2014 по справі № 918/1115/14, позивач дійшов висновку про неможливість виконання рішення суду щодо стягнення з ТОВ «Ксібоне» боргу та наявності в діях генерального директора ТОВ з II «БНХ Україна» ОСОБА_1 правопорушення, яким позивачу завдано реальні збитки на суму 666 900,40 грн. (50% від 1 333 800,80 грн. - вартості поставленого за додатковою угодою № 2 та не оплаченого товару).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1, зловживаючи своїм посадовим становищем виконуючого обов'язки генерального директора Товариства, уклав з ТОВ «Ксібоне» Додаткову угоду № 2 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції з оплати поставленого товару та отримання прибутку Товариством, чим завдав реальних збитків позивачу.

Згідно з приписами ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Як встановлено судом, відповідно до статуту ТОВ ІІ «БНХ Україна», виконавчим органом Товариства є дирекція, яку очолює генеральний директор. У період з 15.06.2012 по 07.06.2013, тобто станом на момент укладення генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 та додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до нього, генеральним директором ТОВ з ІІ «БНХ Україна» був відповідач - ОСОБА_1

Частиною 2 ст. 89 Господарського кодексу України встановлено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.

Позивач стверджує, що укладення відповідачем від імені ТОВ з II «БНХ Україна» додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв'язку із чим позивачу було завдано збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Позивач, в обґрунтування протиправності поведінки відповідача, завдання йому збитків та розміру завданих збитків, посилається на рішення господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 про повернення наказу від 14.10.2014 по справі № 918/1115/14 та баланс ТОВ ІІ «БНХ Україна» за 2012 рік.

Проте, надані позивачем докази не підтверджують протиправної поведінки відповідача при укладенні додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту протиправності дій відповідача щодо укладення додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 позивачем не надано.

Відомості щодо оспорення позивачем договору у зв'язку з порушенням при його укладенні відповідачем норм законодавства чи статутних документів в матеріалах справи відсутні.

Позивачем також не доведено наявність причинного зв'язку між діями відповідача та невиконанням ТОВ «Ксібоне» умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012, а також рішення господарського суду рівненької області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено суду протиправності дій відповідача при укладенні Додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 та наявності причинно-правового зв'язку між діями відповідача та невиконанням ТОВ «Ксібоне» умов вказаного договору та рішення господарського суду Рівненької області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, суд дійшов висновку, що обставини справи у їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача збитків в розмірі 666 900,40 грн. відсутні. Тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості не застосовуючи положення законодавства щодо позовної давності.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача в повному обсязі та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.04.2018.

Суддя О.Г. Удалова