Ухвала суду № 73593268, 10.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд скарги на дії державного виконавця

м. Київ

10.04.2018Справа №910/21543/16

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.

розглянувши у відкритому судового засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національного банку України,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3,

про визнання договору недійсним, -

За участю представників:

від стягувача (скаржника): Фтоян В.Г.

від боржника: Кузьменко О.П.

від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.201, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», визнано недійсним, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» нікчемний договір про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014 та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014.

22.11.2017 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення від 11.01.2017 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вчинити дії, а саме повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014.

29.03.2018 Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» подано до суду скаргу на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької Валентини Сергіївни, в якій скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької Валентини Сергіївни в частині повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №55793340;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною;

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження №55793340 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014;

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16;

- винести окрему ухвалу щодо грубого порушення законодавства посадовими особами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В обґрунтування поданої скарги стягувач зазначає, що державним виконавцем не було дотримано встановленого законом порядку виконання судового рішення немайнового характеру та неправомірно повернуто виконавчий документ стягувачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 призначено розгляд скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на 10.04.2018.

06.04.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення державного виконавця по суті скарги, а також витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження №55793340.

Заперечуючи проти задоволення скарги, державний виконавець вказав, що наказ Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 про зобов'язання боржника передати документи був повернутий стягувачу у зв'язку з фактичною відсутністю спірних документів у боржника. При цьому, за твердженнями державного виконавця, така фактична відсутність була встановлена останнім на підставі наданого боржником акту приймання-передачі документів від 02.09.2014.

Представник скаржника (стягувача) у судове засідання з'явився, надав пояснення по суті скарги, просив суд її задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні проти задоволення скарги надав заперечення.

Державний виконавець до суду не з'явився, у поданих до суду письмових поясненнях просив суд розглянути скаргу по суті без його участі.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на неявку державного виконавця, приймаючи до уваги подання останнім до суду відповідних письмових пояснень, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі державного виконавця за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом, згідно з заявою вих.№02.2.3-42 від 26.01.2018 Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було пред'явлено до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві наказ Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької В.С. відкрито виконавче провадження №55793340 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів, переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014; надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати (14 892,00 грн. та витрати на проведення виконавчих дій (231,62 грн.).

Таким чином, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду немайнового характеру, яке не може бути виконане без участі боржника, а саме про зобов'язання боржника повернути стягувачу документи.

Порядок виконання рішень немайнового характеру передбачений у розділі VIII (статті 63-67) Закону України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме передбачено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження;

- разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність;

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником;

- у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом;

- у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що у строк, встановлений ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», боржником рішення суду виконано не було, спірні документи стягувачу не передано.

Одночасно з цим, 16.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було подано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву вих.№б/н від 16.02.2018, в якій боржник просив винести постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №55793340 стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна.

При цьому, на підтвердження відсутності у боржника спірних документів заявником було надано державному виконавцю копію договору №47/ФК-14 відступлення права вимоги від 02.08.2014, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс», а також копію акту приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги, від 02.09.2014.

02.03.2018 на підставі наведених вище документів державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою В.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак, дослідивши матеріали виконавчого провадження, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків державного виконавця про наявність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, виходячи з наступного.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що при її винесенні державний виконавець керувався пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Застосований державним виконавцем пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондується з нормою частини 1 статті 60 Закону України (на яку державний виконавець посилається і в письмових поясненнях по суті скарги), відповідно до якої під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Вказана норма, на яку посилається державний виконавець, міститься у розділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який називається «Порядок звернення стягнення на майно боржника».

Тобто, процесуальні норми Закону України «Про виконавче провадження» розрізняють порядок виконання рішень майнового характеру про передачу стягувачу майна (розділ VII Закону України «Про виконавче провадження»), які можуть бути виконані без участі боржника шляхом вчинення примусових виконавчих дій, та порядок виконання рішень немайнового характеру про зобов'язання боржника вчинити дії (розділі VIII Закону України «Про виконавче провадження»), які не можуть бути виконані без участі боржника.

У даній справі господарським судом було прийнято рішення та видано наказ про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме повернути спірні документи позивачу, що підлягає виконанню в порядку, встановленому статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» (а не про витребування чи вилучення майна у відповідача). У зв'язку з цим, посилання державного виконавця на положення частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно, пункт 6 частини 1 статті 37 вказаного Закону України є безпідставними.

До того ж, господарський суд критично ставиться до висновків державного виконавця про встановлення факту відсутності у боржника спірних документів. Так, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем було прийнято до уваги надані боржником договір відступлення права вимоги №47/ФК-14 від 02.08.2014 та акт приймання-передачі документів від 02.09.2014, за змістом яких спірні документи були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс».

Однак, судом прийнято до уваги, що судове провадження тривало з листопада 2016 року по жовтень 2017 року, справа розглядалась у господарських судах трьох інстанцій. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017, набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Як вбачається змісту рішення суду від 11.01.2017, судом було встановлено, що на виконання умов спірного договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було передано саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» оригінали кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальнику за кредитним договором, що підтверджується актом приймання - передачі прав вимоги від 02.09.2014.

Враховуючи наведені обставини, судом було задоволено позовну вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригіналів договорів та документів, переданих на виконання договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014, як похідну вимога від вимоги про визнання вказаного договору недійсним.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не повідомляв суду про існування акту приймання-передачі документів від 02.09.2014, згідно з яким документи, ніби-то, передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс». До того ж, боржник отримав спірні документи на виконання договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», а відтак не міг відступити відповідні права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс» за договором відступлення права вимоги №47/ФК-14 від 02.08.2014. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс» участі у розгляді справи не приймало. На питання суду, поставлене представнику боржника у судовому засіданні 10.04.2018, про причини неповідомлення суду обставин передачі спірних документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнескомсервіс» представник боржника змістовної відповіді не надав.

Враховуючи дату прийняття рішення суду (11.01.2017) та дати складення документів, наданих державному виконавцю (договір від 02.08.2014, акт від 02.09.2014), у державного виконавця були відсутні обґрунтовані підстави ставити від сумнів встановлені судом обставини та висновки суду, викладенні у рішенні. Висновки державного виконавця про фактичну відсутність документів у боржника та поважність причин невиконання останнім судового рішення є передчасними та необґрунтованими.

У даному випадку судом враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010 Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).

Відтак, у даному випадку внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу, останнього було позбавлено його законного права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на його користь. При цьому, приймаючи до уваги, що прийняте судом рішення немайнового характеру не може бути виконано без участі боржника, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» покладається основний обов'язок щодо його виконання. Участь державного виконавця у виконавчому провадженні обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій. Судом прийнято до уваги, що боржником не вчинено жодних дій на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 та не передано спірні документи стягувачу.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, з огляду на недотримання державним виконавцем порядку виконання рішення немайнового характеру, господарський суд дійшов висновку, що скарга в частині вимог про визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, вимоги скаржника про зобов'язання державного виконання відновити виконавче провадження №55793340 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів, переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014, також підлягають задоволенню як похідні на підставі ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Вимога про визнання незаконними дій посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької Валентини Сергіївни в частині повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №55793340 не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не конкретизовано дії яких саме посадових осіб необхідно визнати незаконними та саме з яких підстав.

Вимога про зобов'язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 не узгоджується зі способами захисту, передбаченими ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, та є передчасною.

Вимога скаржника про винесення судом окремої ухвали щодо грубого порушення законодавства посадовими особами Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишається судом без задоволення, оскільки винесення окремої ухвали є правом суду, яке реалізується у встановленому законом порядку. Підстав для постановлення окремої ухвали, які передбачені статтею 246 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.

За таких обставин, скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2018, винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецькою Валентиною Сергіївною у виконавчому провадженні №55793340.

3. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві усунути порушення прав Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом відновлення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/21543/16 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014.

4. У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 12.04.2018.

Суддя В.В. Князьков