Рішення № 73593261, 21.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2018Справа № 910/20792/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство

«ТЕМП -3000»

про стягнення 67 932,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи :

від позивача: Ковальчук І.В. довіреність №220/4/д від 09.01.2018р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (далі - відповідач) про стягнення 67 932,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань в частині терміну поставки товару. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2017 було порушено провадження у справі № 910/20792/17, її розгляд призначено на 13.12.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 24.01.2018.

Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2018 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/20792/17 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2018.

Представник відповідача в підготовче засідання 20.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Під час підготовчого засідання 20.02.2018 судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України та з'ясовано думку представників учасників справи щодо початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018, на підставі ст.ст. 120, 121, 177, 181, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, було закрито підготовче провадження та призначено справу №910/20792/17 до судового розгляду по суті на 21.03.2018.

В судовому засіданні 21.03.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.03.2018 не зявився, своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 21.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2016 між Міністерством оборони України (надалі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ТЕМП -3000» (надалі відповідач, постачальник) відповідно до рішення тендерного комітету замовника протокол від 26.08.2016 №75/318/10 було укладено Договір №286/3/16/106 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету країни) (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовнику вироби текстильні готові, інші (чохли) (лот. 2. Чохол шолома балістичного) (далі товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Відповідно до Специфікації (п. 1.2. Договору) загальна кількість Товару для постачання - 10 000 штук, ціна Товару з ПДВ - 399 600,00 грн, строки (терміни) постачання до 31.10.2016 (включно).

Згідно п. 6.1. Договору продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 згідно з положенням Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Приймання Товару відповідно до п. 3.7. Договору оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений замовником. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком - фактурою.

Датою поставки товару згідно п. 6.3. Договору вважається датав вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Як вказує позивач, послги з постачання товару були виконані з порушенням терміну, про що свідчить Акт приймального контролю (якості) №1 від 20.12.2016 товар в кількості 10 000 шт. на суму 399 600,00 грн., з якого вбачається, що товар завзено на в/склад (в/чА1361) 21.12.2016, тобто з запізненням на 50 діб.

Пунктом 8.3.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у ромірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Враховуючи наведене, керуючись положеннями Договору позивачем, за порушення строків постачання товару відповідачем нараховано штрафні санкці у вигляді пені в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару, за кожну добу затримки (50 діб), що складає 39 960,00 грн та штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору, що становить 27 972,00 грн.

Загальна сума штрафних санкцій становить 67 932,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію від 03.01.2017 №286/11/9, проте остання залишена без реагування.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором сталось не з його вини, а в наслідок бездіяльності позивача, який не направив для здійснення приймального контролю власних фахівців на адресу підприємства, тодій як про готовність товару для передачі відповідач неодноразово повідомляв позивача.

Крім того, відповідач вказує, що нарахована позивачем пеня перевищує рівень встановлений нормами чинного законодавства України. Така правова позиція, на думку відповідача, повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003 цс 15.

Також, відповідач зазначив, що відповідно до п. 12.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим Договором поставки (включаючи й сплату штрафних санкці, сплата яких є одним з зобов'язань за цим Договором) у розмірі 19 980 грн. перерахувавши цю сумму на користь позивача в якості забезпечення виконання договору (платіжне доручення №10525 від 05.09.2016 копія наявна в матеріалах справи).

Дана сума внаслідок прострочення поставки відповідачу повернута не була.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст.61 Конституції України, а відтак посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу є необґрунтованими.

Пунктом 8.3.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено виконання договірних зобов'язань, а саме здійснено поставку товару з порушенням строку, що підтверджується Актом приймального контролю (якості) №1 від 20.12.2016.

З огляду на викладені обставини суд вважає нарахування позивачем штрафних санкцій, розмір яких встановлено Договором, правомірними та обґрунтованими.

Судом перевірено розрахунок пені, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 39 960,00 грн, оскільки як встановлено судом прострочення має місце на 50 діб.

Судом перевірено розрахунок штрафу в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 972,00 грн - штрафу, оскільки наявне прострочення понад 10 днів.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності вини останнього та належного виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару у визначений Договором строк.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (код ЄДРПОУ 31778043) про стягнення 67 932,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45; код ЄДРПОУ 31778043) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотьский, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 39 960,00 грн (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) - пені, 27 972,00 грн (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві грн.), 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова