Рішення № 73593229, 17.04.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/210/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

представники сторін не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053)

представник позивача: ОСОБА_1 (вул. Кошиця, 7-А, оф.8, м. Київ, 02068)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4548,55 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" обґрунтувало тим, що 27.06.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль CHEVROLET Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було виплачено страхове відшкодування в сумі 4548,55 грн., таким чином, до ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у порядку зворотньої вимоги перейшло право на отримання від відповідача ОСОБА_2 "Страхова компанія "Галицька" компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП. Оскільки відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування, яке підлягало сплаті в зв'язку з ДТП, виникла заборгованість в розмірі 4548,55 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 17.04.2018.

26.03.2018 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№4804/18), в якій останній просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та представника позивача, а також зазначає про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 17.04.2018 представник позивача не з'явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, хоча судом його було належним чином повідомлено, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу - 26.03.2018 та представнику позивача - 26.03.2018.

17.04.2018 представник відповідача також в судове засідання не прибув, причини свого неприбуття суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Слід зазначити, що з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 "Страхова компанія "Галицька" 28.03.2018 вручено ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, при цьому, судом враховано наступне:

згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

18.08.2015 між ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 було укладено Договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозяться серії RZ.003136 від 18.08.2015 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля CHEVROLET Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

27.06.2016 по вул. Адміральський проспект в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю: автомобіля CHEVROLET Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4 (власник автомобіля - ОСОБА_3А.) та автомобіля, яким керував ОСОБА_5, яким керував водій автомобілем DAF CF 85/430, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль CHEVROLET Aveo (д.р.н. ВН6125АТ), що був застрахований у ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Згідно постанови Малиновського районного суду міста ОСОБА_4 від 18.08.2016 вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5, який керуючи автомобілем DAF CF 85/430 (д.р.н. ВН1908СТ) не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем CHEVROLET Aveo (д.р.н. ВН6125АТ), яким керував ОСОБА_4, а тому в зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на ОСОБА_5 Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до страхового акту № UA2016062900013/L01/04 від 03.11.2016 розрахунку суми страхового відшкодування розмір страхового відшкодування склав 11466,94 грн., виплата якого була здійснена ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Факт здійснення такої виплати підтверджується платіжним дорученням №47479 від 03.11.2016. Копію вказаного платіжного доручення долучено до матеріалів справи. З тексту позовної заяви вбачається, що вказана вище виплата страхового відшкодування відбулася на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від 04.07.2016 та страхового акту № UA2016062900013/L01/04 від 03.11.2016.

Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Приписами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З тексту позовної заяви випливає, що станом на дату звернення з позовом страхове відшкодування сплачено відповідачем не було, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі в розмірі 4548,55 грн.

Як вбачається в матеріалах справи відсутні докази підтвердження оплати відповідачем страхового відшкодування на вищевказану суму.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем DAF CF 85/430 (д.р.н. ВН1908СТ), встановлена у судовому порядку постановою Малиновського районного суду міста ОСОБА_4 від 18.08.2016, яка набрала законної сили.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна позиція передбачена статтею 993 Цивільного кодексу України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 № 3-1304гс16.

За таких обставин, до ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна" перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику (ОСОБА_3А.) автомобіля CHEVROLET Aveo (д.р.н.ВН6125АТ), яким керував водій ОСОБА_4, внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи випливає, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи - ОСОБА_5, який керував автомобілем DAF CF 85/430 (д.р.н. ВН1908СТ), була застрахована у ОСОБА_2 "Страхова компанія "Галицька" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 2639586.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ОСОБА_2 "Страхова компанія "ПЗУ Україна") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Приписами статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Таким чином, до позивача у порядку зворотної вимоги перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок зазначеної вище ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 20 ГПК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. ОСОБА_2 та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, до яких зокрема належить і відшкодування збитків.

На підставі наведеного, беручи до уваги матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 42,123, 129, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018, код 22186790) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053, код 20782312) страхове відшкодування в розмірі 4548,55 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім гривень п'ятдесят п'ять копійок) та судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грица Ю.І.

Повне судове рішення складено 24.04.2018.