Рішення № 73593120, 12.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.2018 Справа № 905/3062/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», Київська область, м. Васильків

до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Донецька область, м. Покровськ

про стягнення 7 283 065,75грн,

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 – за дов.

відповідача: ОСОБА_2 – за дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 7 283 065,75грн., у тому числі:

· 2 820 175,38грн. - заборгованість за договором підряду № 2-222/3 від 30.11.2012р.;

· 513 271,92грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 09.07.2013 року по 06.01.2014 року;

· 3 574 341,96грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період: липень 2013р - листопад 2017р.

· 375 276,49грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 09.07.2013 року по 13.12.2017р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №2-222/3 від 30.11.2012р., а саме – не оплату в строк до 09.07.2013р. виконаних у грудні 2012 року - травні 2013 року робіт з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700 в порушення умов р.4 договору.

Відповідач спочатку позов не визнав з посиланням на те, що:

- акт приймання виконаних робіт підписано сторонами 10.06.2013, з огляду на що, строк пред’явлення вимог про оплату розпочався 09.07.2013, тобто, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом;

- 10.07.2016 року сплинув строк позовної давності до всіх заявлених позовних вимог (основної суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат), оскільки строк для пред’явлення вимоги про оплату настав 09.07.2013 року;

- позивач обґрунтовує правомірність своїх вимог та переривання перебігу позовної давності актами звіряння розрахунків, проте акти звіряння не можуть бути доказом наявності або відсутності заборгованості;

- відповідно до довідки №01-24/1003 від 01.12.2017 року наказом №74-ВК ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 10.06.2015 року ОСОБА_3 звільнена з посади головного бухгалтера з переведенням на посаду заступника головного бухгалтера і так як в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 08.06.2015 не стоїть дата його підписання, то неможливо встановити, чи мала ОСОБА_3 необхідні повноваження для його підписання;

- акт звіряння взаємних розрахунків №464 від 01.11.2016 підписаний особою (заступником головного бухгалтера ДП «Донецький облавтодор» ОСОБА_4М.), яка не була уповноважена його підписувати і до того ж він підписаний вже після спливу строку позовної давності;

- акт виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в і довідка про вартість виконаних робіт підписані не уповноваженою на те особою, оскільки ОСОБА_5 на час підписання зазначених первинних документів перебував на посаді заступника директора і за своїми посадовими обов’язками не мав права ставити свій підпис на формі КБ-2в від імені підприємства і до того ж директор цим правом його не наділяв шляхом видання довіреності чи будь-яких інших розпорядчих документів;

- всупереч вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сторонами не було належним чином оформлені первинні документи (акти виконаних робіт), що є підставою для відмови в позовних вимогах у зв’язку з сумнівністю.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 05.02.2018, відповідач частково змінив свою позицію і заявив, що позивачем при поданні цього позову був пропущений строк позовної давності, у зв’язку з чим просив застосувати позовну давність до всіх заявлених позивачем вимог, про що ним була зроблена відповідна заява у відзиву від 05.01.2018 року.

Позивач з твердженням відповідача не погодився та зазначив, що 08.06.2015 сторонами був підписаний акт звіряння, яким була погоджена сума заборгованості, що згідно ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України є перериванням строку позовної давності. Також зазначив, що згідно п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідач не погодився з доводами позивача і заявив, що:

- позивачем не доведено, що акт звірки розрахунків підписано уповноваженою на те стороною. Так, акт підписано головним бухгалтером підприємства, але обов’язки на підписання цього акту відсутні в її посадовій інструкції;

- в акті відсутня дата його підписання;

- цей акт не є підставою для переривання строку позовної давності.

Позивач на це твердження відповідача заявив, що:

- датою підписання акту є 08.06.2015;

- акт скріплений печаткою підприємства, а тому, є підставою для переривання строку позовної давності;

- посадовою інструкцією головного бухгалтера ані прямо ані опосередковано не забороняється підписувати акти звіряння.

За ініціативою суду ухвалою від 05.02.2018 строк підготовчого провадження подовжено на 30 днів, до 21.03.2018 включно.

У підготовчому засіданні 05.02.2018 була оголошена перерва до 22.02.2018.

Позивач через канцелярію суду 21.02.2018 надав пояснення щодо повноважень головного бухгалтера на підписання акту звірки, в яких зокрема зазначив наступне:

- відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- за приписами ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;

- пунктами 2.1 Посадової інструкції заступника головного бухгалтера ДП «Донецькій облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» визначено, що заступник головного бухгалтера самостійно складає та приймає до виконання від відповідальних працівників у повному обсязі оформлені первинні документи; правильно вносить одержану в первинних документах інформацію до відповідних бухгалтерських регістрів і звітності; здійснює синтетичний та аналітичний облік за рахунками, зокрема, 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»; веде облік розрахунків з постачальниками, підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги; своєчасно списує прострочену кредиторську заборгованість;

- відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Донецькій облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», головний бухгалтер забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операцій, подання оперативної інформації про фінансовий стан установи, складання у встановлені терміни звітності; відповідно до Розділу III зазначеної інструкції, головний бухгалтер, зокрема, визначає, формулює, здійснює і координує організацію та ведення бухгалтерського обліку;

- згідно з ч.8 п. 13 Постанови КМУ № 59 від 26.01.2011 року «Про затвердження Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи» головний бухгалтер - підписує звітність та документи, які є підставою для: перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів); проведення розрахунків відповідно до укладених договорів, приймання і видачі грошових коштів; оприбуткування та списання рухомого і нерухомого майна; проведення інших господарських операцій;

- зі змісту вказаних законодавчих положень та наданих відповідачем посадових інструкцій заступника головного бухгалтера та головного бухгалтера вбачається наявність повноважень у заступника головного бухгалтера та головного бухгалтера на підписання актів звірки взаєморозрахунків;

- викладена правова позиція підтримана також Вищим господарським судом України, зокрема в постанові від 23 березня 2016 року по справі № 922/5747/15;

- підписи головного бухгалтера та заступника головного бухгалтера на актах звірки взаємних розрахунків засвідчено печаткою відповідача, якою також скріплено договір, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі.

Також, на думку позивача, він з об’єктивних причин не міг звернутись до суду з даним позов раніш листопада 2017 року, оскільки:

- з червня 2014 року, з початком бойових дій у місті Донецьку, компанія вимушена була переїхати у м. Васильків (юридична адреса);

- під час переїзду велика частина документів компанії, у тому числі первинні документи за спірним договором, залишилась в архіві підприємства у м. Донецьку;

- з червня 2014 року по теперішній час будівля компанії у м. Донецьку перебуває під контролем озброєних осіб, у зв’язку з чим доступ співробітників до архіву до листопада 2017 року був не можливий;

- всі оригінали документів, необхідні для звернення до суду за захистом своїх прав, були вивезені з будівлі компанії лише у листопаді 2017 року, що підтверджено відповідною довідкою.

Позивач наголошує на тому, що звернутися з зазначеним позовом до суду за захистом своїх порушених прав компанія отримала можливість тільки у грудні 2017 року, до цього моменту, у зв’язку з бойовими діями у місті Донецьку, була відсутня можливість доступу до документів, а тому вважає поважними причини пропуску строку позовної давності.

Також, позивачем з посиланням на можливість мирного врегулювання спору з відповідачем в підготовчому засіданні заявлене клопотання про оголошення перерви. Клопотання судом задоволене.

У підготовчому засіданні 22.02.2018 була оголошена перерва до 12.03.2018.

Позивач 12.03.2018 через канцелярію суду надав пояснення щодо пропуску строку позовної давності, у яких зазначив, що 14.01.2014 року відповідач на адресу компанії направив лист про відстрочення сплати боргу за договором субпідряду № 2-222/3 від 30 листопада 2012 року на суму 2 820 175,38 грн. до 31.12.2014 року. В свою чергу компанія листом від 30.01.2014 року погодилася з відстроченням заборгованості до 31.12.2014 року.

Відповідно до положень п.4.4.1. постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати письмове прохання відстрочити сплату боргу.

Таким чином, лист відповідача про відстрочення сплати боргу до 31.12.2014 року, яким встановлено розмір заборгованості ДП «Донецький облавтодор» перед ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» у розмірі 2 820 175,38 грн., є саме діями, що свідчать про визнання боргу згідно положень п. 4.4.1. постанови Пленуму, а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається та починається заново.

Відповідач, наполягаючи на тому, що головний бухгалтер не мала повноважень для підписання акту звіряння взаємних розрахунків з позивачем, надав копію статуту Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, який діяв протягом усього 2015 року.

Щодо надісланих на електронну адресу суду відповіді на відзив позивача від 02.02.2018 і заяви відповідача від 21.02.2018 про залучення доказів, які не скріплені електронним цифровим підписом, суд констатує наступне:

· відповідно до ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний

примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”;

· ч.2 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

· ч.3 ст.1 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

· ч.2 ст.4 Закону України “Про електронний цифровий підпис” передбачено, що електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі;

· відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” і ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України усі документи, які подаються до суду в електронній формі, повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом учасника справи (його представника);

· електронні документи, надіслані сторонами по справі на електронну адресу суду, а саме відповідь на відзив позивача від 02.02.2018 і заява відповідача від 21.02.2018 про залучення доказів, не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, Закону України “Про електронний цифровий підпис”, постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», а тому не підлягають оцінюванню судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

Ухвалою від 12.03.2018 підготовче провадження у справі було закрите і призначений судовий розгляд справи по суті на 19.03.2018 року о 13:00 год.

В судовому засіданні 19.03.2018 року:

- відповідач зазначив про неможливість підтвердити справжність листа про відстрочення сплати боргу, оскільки відповідно до його облікових даних зазначений лист не значиться;

- позивач підтвердив існування листів про відстрочення сплати боргу та заявив усне клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку з необхідністю надати оригінал листа відповідача.

Клопотання позивача було задоволене і розгляд справи відкладено на 05.04.2018 року о 12:40 год.

У судовому засіданні 05.04.2018 року була оголошена перерва до 12.04.2018р.

У судовому засіданні 12.04.2018 року позивач надав для огляду оригінал листа відповідача від 14.01.2014 про відстрочення сплати боргу за договором субпідряду № 2-222/3 від 30 листопада 2012 року на суму 2 820 175,38 грн. до 31.12.2014 року і оригінал свого листа-відповіді від 30.01.2014 року, яким компанія погодилася з відстроченням заборгованості до 31.12.2014 року.

Також сторони підтвердили свої позиції, висловлені у підготовчому провадженні. Зокрема, представник позивач наполягав на задоволенні позову з посиланням як на лист відповідача про відстрочення сплати боргу 2 820 175,38 грн, до 31.12.2014 року, так і на свій лист від 30.01.2014 року, яким компанія погодилася з відстроченням сплати заборгованості до 31.12.2014 року. На думку позивача лист відповідача про відстрочення сплати боргу до 31.12.2014 року, яким встановлено розмір заборгованості у сумі 2 820 175,38 грн., є саме діями, що свідчать про визнання боргу останнім, а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається та починається заново. Представник відповідача факт наявності заборгованості визнав, але позов не визнав з посиланням на те, що позивачем при поданні цього позову був пропущений строк позовної давності, у зв’язку з чим просив застосувати позовну давність.

Факт наявності листування між сторонами у січні 2014 року щодо відстрочення сплати заборгованості, а саме – існування свого листа від 14.01.2014 про відстрочення сплати боргу 2 820 175,38 грн. до 31.12.2014 року і листа-відповіді від 30.01.2014 року, яким компанія погодилася з відстроченням сплати заборгованості до 31.12.2014 року, відповідач не підтвердив і не спростував.

Позивач не подавав ніяких письмових заяв щодо зміни предмету або підстав позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

30.11.2012р. між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (субпідрядник) був укладений договір субпідряду №2-222/3. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Строк дії договору та виконання зобов’язань щодо виконання послуг можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п.10.1 договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2012р.).

Укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх

Відповідно до ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У відповідності до п.1.1 договору, субпідрядник зобов’язується протягом 2012 року виконати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна договору становить 2 848 662,00грн., у тому числі ПДВ – 474 777,00грн. (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника – Служби автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок генпідрядника.

Як встановлено п.4.2 договору субпідрядник компенсує генпідряднику витрати, пов’язані з забезпеченням технічною документацією, організацією, коригуванням, прийманням виконаних робіт та ін. у розмірі 1% від вартості наданих послуг.

Строк надання послуг – до 31.12.2012р. (п.5.1 договору).

Відповідно до п.п.6.1.1, 6.1.2 договору генпідрядник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги, при умові надходження від замовника - Служби автомобільних доріг в Донецькій області, на рахунок генпідрядника коштів за надані послуги та приймати надані послуги згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при наданні послуг, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення від вартості ненаданих послуг за кожний наступний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати субпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає генпідряднику кошти з урахуванням індексу інфляції (п.7.2 договору).

За необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення (п.7.3 договору).

Згідно ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов договору, позивачем були виконані обумовлені договором роботи з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2013 року на суму 2 848 662,00грн. з ПДВ і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за червень 2013 року на таку ж суму. Довідка і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 10.06.2013 року без будь-яких зауважень.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, роботи з поточного ремонту автомобільної дороги були виконані в червні 2013 року, а позивач в позовній заяві просить стягнути заборгованість за роботи, виконані у грудні 2012 року - травні 2013 року.

Також сторонами на виконання п.4.2 договору, у якості заліку зустрічної однорідної вимоги на суму 28 486,62грн., підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт №40 від 10.06.2013р. з ПДВ.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Заявою б/н від 10.06.2013р. позивач в порядку ст.601 Цивільного кодексу України повідомив відповідача про припинення зобов’язання в розмірі 28 486,62грн. заліком однорідної вимоги.

Як встановлено ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 2 820 175,38 грн. Оскільки акт приймання виконаних робіт сторонами підписано 10.06.2013 року, оплата мала бути здійснена не пізніше 09.07.2013 року (з урахуванням святкових та вихідних днів).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем в обумовлений п.4.1 договору строк, а саме, протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2), оплата виконаних в червні 2013 року робіт з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700 здійснена не була.

Вищезазначені обставини були визнані обома сторонами під час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У січні 2014 року відповідач на адресу позивача направив лист б/н від 14.01.2014 про відстрочення сплати боргу за 5-ма укладеними між сторонами договорами, у тому числі за договором субпідряду № 2-222/3 від 30 листопада 2012 року на суму 2 820 175,38 грн. до 31.12.2014 року. В свою чергу компанія листом від 30.01.2014 року погодилася з відстроченням оплати заборгованості до 31.12.2014 року.

Таким чином сторонами були погоджені нові (змінені) строки оплати виконаних в червні 2013 року робіт з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, а саме – відповідач мав здійснити оплату (погасити заборгованість) не пізніше 31.12.2014 року. Позивачем в позовній заяві ця обставина (зміна строків оплати) зазначена не була і заява щодо зміни підстав позову в порядку, визначеному ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), суду не подавалась.

За таких обставин, а саме:

- роботи з поточного ремонту автомобільної дороги були виконані в червні 2013 року, а позивач в позовній заяві просить стягнути заборгованість за роботи, виконані у грудні 2012 року - травні 2013 року;

- згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, роботи були виконані в червні 2013 року і позивач ніяких документів на підтвердження того, що роботи були виконані у грудні 2012 року - травні 2013 року не надав;

- у січні 2014 року сторони обмінялись листами, якими змінили строки оплати виконаних в червні 2013 року робіт і відповідач мав здійснити оплату (погасити заборгованість) не пізніше 31.12.2014 року, у той час як позивач у позовній заяві зазначив, що оплата мала бути здійснена згідно умов договору «не пізніше 20 банківських днів з моменту прийняття робіт за актами встановленої форми», а в доданому до позову розрахунку позовних вимог вказав строк настання зобов’язання - 09.07.2013 року

і зважаючи на те, що в порядку, визначеному ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач не подавав ніяких письмових заяв щодо зміни предмету спору чи підстав позову (обґрунтування вимог), згідно ч.1 ст.162 Господарського процесуального кодексу України «у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України передбачене право позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви і цим правом позивач не скористався, господарський суд вважає позов щодо заявленого позивачем предмету позову (не оплата виконаних у грудні 2012 року - травні 2013 року робіт) і саме за таких підстав (оплата мала бути здійснена в строк до 09.07.2013р.) безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Наслідком незадоволення позову щодо основної заборгованості є незадоволення вимог і у частині щодо здійснених позивачем нарахувань - пені, інфляційних втрат і 3% річних.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Суддя В.І. Матюхін

Надруковано примірників:

1 до справи;

1 позивачу;

1 відповідачу.