Рішення № 73592847, 16.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2018 року 10:52 № 826/7085/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Бурлаченко Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс»до 1. Державної фіскальної служби України 2. Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» (далі-позивач/ ТОВ «Фастімпекс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі- відповідач-1/ ДФС ), Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі- відповідач-2/ Одеська митниця ДФС), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до митної декларації від 02.12.2015 №500060702/2015/008222;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.12.2015 №500060702/2015/000007/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом оскаржуваними рішеннями протиправно відкориговано митну вартість за методом №2.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вказавши, що Державною фіскальною службою України розглянуто скаргу позивача та надано відповідь без порушення порядку в строку, визначених Законом України «Про звернення громадян».

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, з огляду на встановлення в поданих позивачем документах розбіжностей та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію від 02.12.2015 №500060702/2015/008222 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме: вироби з чорних металів (засоби кріплення).

Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Вказані товари ввезено ТОВ «Фастімпекс» на підставі контракту від 11.08.2015 №REN/F/0815, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фастімпекс» та компанією Shanghai Renzhao Standart Parts Co. Ltd, КНР (продавець).

На етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, у зв'язку із виникненням сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, митним органом була висунута вимога щодо надання останнім для підтвердження заявленої митної вартості впродовж 10 календарних днів додаткових документів згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1). виписку з бухгалтерської документації;

2). каталоги, специфікації виробника товару;

3). висновки про якісні та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

У відповідь декларант позивача повідомив митницю про відсутність можливості надати витребувані документи протягом 10 календарних днів.

Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 0.12.2015 №500060702/2015/000007/2, згідно якого митна вартість товарів була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Керуючись частиною 8 статті 55 Митного кодексу України позивачем 04.02.2016 були подані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що задекларовані згідно митної декларації №500060702/2015/008305:

1). Виписку з бухгалтерської документації:

- реєстр документів по формуванню собівартості придбаних товарів;

- відомість вибуття за період;

- оборотна відомість по рахунках за період;

- інвойс від 12.10.2015 №LY15083 з перекладом;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 30.11.2015 №35519 про оплату інфойсу від 12.10.2015 №LY15083;

- рахунок-фактура від 16.12.2015 №АПР143;

- акт від 19.12.2015 №АПР144;

- банківська виписка з поточного рахунку від 25.12.2015 про оплат рахунку-фактури від 16.12.2015 №АПР143;

- рахунок-фактура від 21.12.2015 №АПР144;

- акт від 19.12.2015 №143;

- банківська виписка з поточного рахунку від 25.12.2015 про оплату рахунку-фактури від 21.12.2015 №АПР144;

2). Лист компанії Shanghai Renzhao Standart Parts Co. Ltd про відсутність каталогів з продукції (з перекладом);

3). Висновок про якісні характеристики товару від 22.01.2016 №22/01-2016;

4). Висновок про вартісні характеристики товару від 26.01.2016 №20-49/01-2016.

Листом від 17.02.2016 №502/10/15-70-61 Одеська митниця ДФС повідомила позивача, що після розгляду поданих додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості прийнято рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості товарів та відповідно рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2015 №50060702/2015/000007/2 не скасовується.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Фастімпекс» подано скаргу від 09.03.2016 №0903-14/008305 на рішення посадових осіб Одеської митниці ДФС до Державної фіскальної служби України.

Листом від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 Державною фіскальною службою України відмовлено позивачу у задоволенні скарги.

Вважаючи дії Одеської митниці ДФС та рішення про коригування митної вартості, а також рішення про розгляд скарги протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, ТОВ «Фастімпекс» звернулось з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 названого Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

У відповідності до норм частини 1 - 3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами частини 1 і 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини 5 цієї статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм частини 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 № 3018-VI.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, стаття 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно частиною 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно із частиною 4 та 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому, частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/800/6619/15).

Відповідно до положень пунктів 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із заперечень Одеської митниці ДФС, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, відповідач-2 посилався на те, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а також надані документи позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, контролюючий орган зазначає, в банківському платіжному документі від 09.11.2015 №35519 відсутнє посилання на інвойс, а було лише посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.08.2015 №REN/F/0815, що унеможливлювало віднесення даної попередньої оплати до даної поставки товарів; у прайс-листі від 12.10.2015 б/н відсутнє посилання на контракт або на інвойс , що унеможливлює його ідентифікацію з конкретною поставкою

Між тим, відповідно до частини 3 статті 53 МК України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Окрім того, названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.07.2015 у справі №808/2091/14.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Також суд погоджується з твердженнями позивача про те, що поставка товару на умовах FOB Шанхай (Інкотермс 2010) не покладає на покупця обов'язку здійснювати страхування товару.

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

З наведеного визначення не вбачається покладення на покупця обов'язку здійснити страхування товару, а лише закріплено, що у разі здійснення такого страхування, витрати по ньому покладаються на покупця.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про надання позивачем достатніх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості згідно затвердженого частиною 2 статті 53 МК України переліку, та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 по справі №21-91а12, від 11.09.2012 по справі № 21-262а12, яка сформована у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин (в тому числі обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів), не встановлено.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до органу доходів і зборів, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів та коригування за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення від 03.12.2015 №500060702/2015/000007/2.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-2 з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 02.12.2015 №500060702/2015/008222, оскільки вони фактично дублюють позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, а скасування вказаного рішення є достатнім способом захисту прав позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 щодо відмови у задоволенні скарг, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочиснтва України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Однак, в даному випадку оскаржуване рішення ДФС України не містить приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністратвиного України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ДФС України від 04.04.2016 №7375/6/99-99-25-01-04-15 відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №500060702/2015/000007/2 від 03.12.2015р.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 24.04.2018.

Суддя С.К. Каракашьян