Рішення № 73592504, 23.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 823/760/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання неправомірними дій та відшкодування щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради, в якому з урахуванням уточнень від 28.02.2017, просить:

- визнати дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомогу на оздоровлення, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, особі з інвалідністю ІІІ групи, за 2012-2017 роки з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними;

- зобов’язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2012-2017 роки з вирахуванням раніше виплачених сум та виплатити кошти в сумі, що становить 36396 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, вона перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради як особа, яка має інвалідність ІІІ групи, захворювання пов’язаного з іонізуючим випромінюванням внаслідок аварії на ЧАЕС та отримує щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. За 2012-2017 рік управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради їй нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн. З метою перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення звернулась до відповідача з відповідною заявою, проте останній відмовив у перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення.

У встановлений судом строк відзив на позов відповідач не подав.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 22.03.2018 про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позивача, викладені ним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно копії посвідчення серії А №113206 с, виданого 16.01.2007, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії ОПК №139284 від 26.11.2008 позивачу присвоєно безтерміново ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

01 грудня 2017 року позивач на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2012-2017 роки, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, передбаченої ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інваліду ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Листом від 11.12.2017 №3051/07 відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, повідомив позивача, що виплата таких пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Перерахунок та виплата перерахованої пенсії буде проведена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з останнім позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що існувала після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України» від 28.12.2007 №107-VI, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії осіб складала 4 мінімальних заробітних плат.

Мінімальна заробітна плата встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Проте, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав законної сили 01.01.2015, внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21.04.2016 №1339-VIII, який набрав чинності 22.05.2016, та Законом України «Про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.2017 №2082-VIII, який набрав чинності 28.06.2017, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції.

Відповідно до частин 2 та 3 вказаної статті, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 №562, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

Згідно довідки управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області №1189 від 18.12.2017 відповідачем позивачу нараховувалась та виплачувалась одноразова щорічна допомога на оздоровлення, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІІ групи в наступних розмірах: за 2012 рік – 90 грн.; за 2013 рік – 90 грн.; за 2014 рік – 90 грн.; за 2015 рік – 90 грн.; за 2016 рік – 90 грн.; за 2017 рік – 90 грн.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Приймаючи вищезазначені постанови КМУ порушив Конституцію України, звузив зміст існуючих прав і свобод громадянина. Суд, виходячи з того, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу над урядовим нормативно-правовим актом, вважає, що позивачу неправомірно не виплатили в повному обсязі щорічну допомогу на оздоровлення як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з заявлених позовних вимог, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача за 2012-2015 роки обґрунтовані і доведенні, а тому слід визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради та зобов'язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради провести нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на здоровлення згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2012-2015 роки, з урахуванням проведених виплат.

Відмовляючи в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на те, що він позбавлений можливості здійснити перерахунок з огляду на відсутність відповідного бюджетного фінансування, та такий перерахунок буде здійснено після виділення відповідних коштів із Державного бюджету.

Однак, суд вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та відмови у її виплаті, а також жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на перерахунок, що фактично є предметом спору у даній справі. Наведене закріплене практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», «Бурмич та інші проти України», яку суд враховує відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» як джерело права.

Проте, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки у вищевказаному розмірі є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити, оскільки за вказаний період даної норми не існувало та постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 затверджено «Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян».

Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі 90 грн., як інваліду ІІІ групи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради (код ЄДРПОУ 25660476) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2012-2015 роки згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради (код ЄДРПОУ 25660476) провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (19000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2012-2015 роки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко