Постанова № 73592279, 19.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.04.2018 р. справа №643/16354/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про1) визнання протиправним та скасування рішення у формі протоколу №164593/112 від 02.10.2017р., 2) зобов'язати зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах Державної податкової служби України з 21.12.1992р. по 02.06.2014р., 3) зобов'язати перевести з 25.09.2017р. на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.2015р. №889-ХІІ з урахуванням Довідки Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №150/Б/20-40-05-02-10 від 22.09.2017р. як особу, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявила вимоги про 1) визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова у формі протоколу №164593/112 від 02.10.2017р., 2) зобов'язання УПФУ в Московському районі м. Харкова зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах Державної податкової служби України з 21.12.1992р. по 02.06.2014р., 3) зобов'язати УПФУ в Московському районі м. Харкова перевести з 25.09.2017р. на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.2015р. №889-ХІІ з урахуванням Довідки Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №150/Б/20-40-05-02-10 від 22.09.2017р. як особу, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Аргументуючи заявлені вимоги, послалась на те, що служба в органах Державної податкової служби України та її правонаступників у статусі державного службовця, з прийняттям присяги державного службовця, обов’язком додержання обмежень тощо є державною службою у розумінні Закону України «Про державну службу» в усіх редакціях. Наполягав, що на державних службовців ДПС України та її правонаступників поширюється дія п.10 і п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.

Відповідач, УПФУ в Московському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що під час служби в органах ДПС України громадянин не був віднесений до відповідних категорій посад державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу». Відтак, цей період роботи не може бути визнаний стажем державної служби у цілях застосування п.10 та п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач письмовою заявою від 25.09.2017р. звернувся до тероргану ПФУ з приводу переведення з пенсії за віком у порядку Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у порядку Закону України «Про державну службу».

Рішенням владного суб’єкта у формі протоколу від 02.10.2017р. №164593/112 у заяві громадянина було відмовлено.

Як з’ясовано судом, одночасно юридичною та фактичною підставою для цього послугувало судження владного суб’єкта про те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах із персональними чи спеціальними званнями не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, вимогам ч.3 ст.2 КАС України (у редакції до 15.12.2017р. та ч.2 ст.2 КАС України (у редакції з 15.12.2017р.), спірного рішення владного суб’єкта суд відмічає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян у формі пенсійного забезпечення унормовані приписами як загальних норм права, до яких належать ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних норм права, до яких у даному випадку відносяться положення Закону України "Про державну службу".

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, безперервно з 21.12.1992р. по 02.06.2014р. працювала в органах ДПС України та її правонаступників, приймала присягу державного службовця, мала спеціальне звання посадової особи податкової служби.

Таким чином, безперервний стаж роботи в органах ДПС України та її правонаступників перевищує 20 років.

Робота громадян України за посадою у штаті органів Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України із присвоєнням спеціальних звань у силу приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (04.12.1990р. – 31.12.2010р.) та ст.ст.341-342 Податкового кодексу України відноситься до державної служби у розумінні Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ, Закону України «Про державну службу» від 17.11.2011р. №4050-VI, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.

З набранням чинності останнім з перелічених актів права - Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ утратив чинність, крім ст.37 у частині осіб, згаданих у п.10 і п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII, а Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011р. №4050-VI утратив чинність у цілому.

Суд відзначає, що за правилом п.8. розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згадані порядок та умови відносно державних службовців - працівників органів Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України були встановлені п.344.1 ст.344 Податкового кодексу України, де зазначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічне за змістом правило було прямо включено законодавцем і до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.

Відповідно до п.10 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_1 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_1 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_1 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної ОСОБА_1 України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Постановами КМУ від 25.07.2012р. №680 «Питання присвоєння рангів державним службовцям та визначення співвідношень між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» та від 20.04.2016р. №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» спеціальні звання державних службовців – працівників органів Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України були прирівняні до категорій посад державних службовців за Законом України «Про державну службу».

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має достатній стаж державної служби на відповідних посадах для застосування правила п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.

Разом із тим, розглядаючи справу, суд бере до уваги, що тлумачення змісту п.10 і п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII було надано Верховним Судом у рішенні від 04.04.2018р. по справі №822/524/18 (провадження №Пз/9901/23/18).

Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування даних норм матеріального права полягає у тому, що після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу”) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723 “Про державну службу” лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу”, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723 “Про державну службу” вік і страховий стаж. При цьому для жінок зазначений вік визначається ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та становить шістдесят років.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Оскільки інших доводів, окрім недостатності стажу державної служби, владний суб’єкт в основу оскарженого рішення не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Водночас з цим, з огляду на зміст абз.1 ч.4 ст.245 КАС України та абз.2 ч.4 ст.245 КАС України суд не знаходить підстав для обтяження владного суб’єкта імперативним обов’язком призначити пенсію за віком у порядку Закону України «Про державну службу», позаяк УПФУ району у даному конкретному випадку не досліджувало, не оцінювало та не викладало у спірному письмовому рішенні власних суджень з приводу інших цензів, відповідність яким є обов’язковою для призначення пенсії у порядку згаданого акту законодавства.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, надана судом юридична оцінка обставинам достатності стажу державної служби у спірних правовідносинах для призначення пенсії за віком у порядку Закону України «Про державну службу» є обов’язковою для відповідача як владного суб’єкта.

Тому, суд обтяжує владного суб’єкта обов’язком вирішити питання за зверненням громадянина з приводу переведення з пенсії за віком у порядку Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком у порядку Закону України «Про державну службу».

Суд звертає увагу владного суб’єкта, що відсутність у чинному національному законодавстві України визначення процедури переведення з одного виду пенсії на іншу не може бути визнано законною підставою для рішення про відмову у задоволенні такого наміру громадянина, адже це прагнення підлягає реалізації у спосіб прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати оформлене протоколом №164593/112 від 02.10.2017р. рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (місцезнаходження - 61170, Харківська область, місто Харків, вул. Валентинівська, буд.№22Б; ідентифікаційний код - 22682655) про відмову у призначенні ОСОБА_1 (місцезнаходження - 61112, Харківська область, місто Харків, пр-т Тракторобудівників, буд.№92, кв.№20; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 25.09.2017р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова (місцезнаходження - 61170, Харківська область, місто Харків, вул. Валентинівська, буд.№22Б; ідентифікаційний код - 22682655) у порядку абз.2 ч.4 ст.245 КАС України вирішити питання про призначення (шляхом переведення) ОСОБА_1 (місцезнаходження - 61112, Харківська область, місто Харків, пр-т Тракторобудівників, буд.№92, кв.№20; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі заяви від 25.09.2017р. У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Роз’яснити, що судове рішення у повному обсязі складено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 23 квітня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.