Рішення № 73591932, 19.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/754/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2018 року ОСОБА_4 (надалі – ОСОБА_4, позивач) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі – МО України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (надалі – ОСОБА_1 ОВК, третя особа), в якій просить:

- визнати пункт 10 протоколу №21 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.02.2018 в частині відмови в призначені ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 "Про затвердження порядку "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" протиправним;

- зобов'язати МО України прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013, як інваліду з 25.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до п "б" статті 16-2 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та вжити заходи до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в період з листопада 1986 року по липень 1987 року проходив військову службу в республіці Афганістан, де у 1987 році під час виконання службових обов'язків отримав порання та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 15.06.2016, оформленим протоколом № 2673 наявні в нього поранення, захворювання та контузія є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з вказаними обставинами рішенням ОСОБА_1 обласної МСЕК (довідка № АВ 0554503) йому вперше була призначена ІІ група інвалідності з 25.08.2016. А тому пункт 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум (далі за текстом - Комісія) від 23.02.2018 №21 щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 (далі за текстом - Порядок № 975), вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відкрито провадження у справі №816/754/18 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали (16.03.2018) для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 29.03.2018 представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.58-59).

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача, відкладено розгляд справи на 19.04.2018.

У судове засідання 19.04.2018 представник відповідача знову не з'явився, в електронній формі надав клопотання про відкладення розгляду справи на інший час, у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання через обмежене фінансування витрат на відрядження та службову завантаженість (а.с.71-72).

Розглянувши вказане клопотання представника відповідача на предмет його обґрунтованості та узгодженості з нормами процесуального права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки. Крім того, вказаною статтею визначено, що у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого клопотання, а відтак суд відмовив у його задоволені.

У судовому засіданні 19.04.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач правом на надання відзиву на позов не скористався.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволені.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.24-28).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №2673 від 15.06.2016) вогнепальні осколкові поранення голови, ступені правої нижньої кінцівки (контузія 1987) колишнього військовослужбовця ОСОБА_5 є наслідком яких стали рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного обстеження №29 від 03.06.2016 Зіньківського відділення ОСОБА_1 обласного бюро СМЕ, та які у подальшому призвели до розвитку: "Залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ. Посттравматичної гіпертонічної енцефалопатії ІІІ ст., лівобічного геміпарезу. Гіпертонічної хвороби ІІ ст. 2 ст., ризик ІІІ. Гіпертонічного кризу. СН І", що підтверджується записами у медичних документах; поранення (контузія) і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.19).

Відповідно довідки МСЕК від 05.10.2016 серії 10 АВ №0554503 ОСОБА_4 встановлено 2 група інвалідності з 25.08.2016 у зв'язку з пораненням, контузією, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.15).

02.11.2017 позивач звернувся до ОСОБА_1 ОВК з заявою, у якій просив оформити та подати документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.

Листом від 03.11.2017 №10/2234 відповідач повідомив позивача, що ненадання ним документу, що свідчить про причини та обставини травми є перешкодою для подання на розгляд розпорядникові бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України матеріалів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

Позивач не погодився з відмовою ОСОБА_1 ОВК та оскаржив її до суду.

Так. постановою Київського районного суду м.Полтави від 29.11.2017 у справі №552/7164/17 позов ОСОБА_4 задоволено; визнати протиправною відмову ОСОБА_1 ОВК у складанні висновку щодо наявності ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи; зобов'язано ОСОБА_1 ОВК подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги та документи ОСОБА_4 згідно його заяви від 27 жовтня 2017 року про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми та її наслідків, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.30-31).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 постанову Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2017 у справі № 552/7164/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ОВК про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити дії задоволено; визнано відмову ОСОБА_1 ОВК № 10/2234 від 03.11.2017 року у складанні висновку про наявність у ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, протиправною; зобов'язано ОСОБА_1 ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст. 16,16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 25.08.2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України (а.с.32-38).

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 552/7164/17 ОСОБА_1 ОВК подав висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, який з 25.08.2016 визнаний інвалідом ІІ груни (а.с.45).

ОСОБА_1 ОВК від 28.02.2018 №12/429 ОСОБА_4 повідомлено, що пунктом 10 протоколу №21 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.02.2018, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстави неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги (а.с.54).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

Так, відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 162 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку №975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги положення статті 16 Закону №2011-ХІІ і Порядку №975, обов'язок щодо прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги покладений саме на Міністерство оборони України.

Як встановлено судом, серед документів ОСОБА_4, які ОСОБА_1 ОВК направляв МО України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, були: витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 15.06.2016 №2673; акт судово-медичного обстеження №29 від 03.06.2016.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

- "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

- "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно з пунктом 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії ОСОБА_3 про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (пункт 21.8 Положення №402).

Суд зазначає, що в акті судово-медичного обстеження №29 від 29.03.2016 судово-медичним експертом надано висновок, відповідно до якого: старі рубці на верхній губі, в тім'яній області зліва на правій струні, які утворились в результаті загоєння ран, могли бути зпричинені тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо із загостреним краєм, якими могли бути осколки від вибухових предметів, можливо в строк та при обставина, на які вказує освідуваний (при виконанні службових обов'язків в ДРА).

Водночас, документи, якими зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження в матеріалах справи відсутні.

Таких доказів не надали суду ані відповідач, ані третя особа.

Суд також вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

За викладених обставин, на переконання суду, зазначення у протоколі №21 від 23.02.2018 (пункт 10) в якості підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги того, що заявником не подано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку №975, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі 2-а-1626/12/1370.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

А відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача, у строк, визначений в ухвалі суду від 12.03.2018, не надав.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, а відповідна поведінка відповідача розцінюється судом як визнання позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 23.02.2018 №21 в частині пункту 10 щодо відмови в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, слід зазначити, що відповідно до п.п. 12, 13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п. 14 Порядку № 975).

Згідно з пп. 27 п. 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що лише відповідач приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому останній не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №816/978/16 (№К/9901/11637/18) (ЄДРСР № 72449557).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необхідність зобов’язання МО України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, стосовно ОСОБА_4 у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 25.08.2016, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 (с.Малі Будища, Зіньківський район, Полтавська область, 38163) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул.Шевченка, 78-а, м.Полтава), про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу №21 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 23.02.2018 щодо відмови ОСОБА_4 в призначені одноразової грошової допомоги.

Зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, стосовно ОСОБА_4 у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 25.08.2016, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6