Рішення № 73591922, 23.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/115/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307,–

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307, посилаючись на те, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” сплачено до Державного бюджету військовий збір, про що свідчать відповідні платіжні доручення, та реєстри платіжних роручень. Крім того, положеннями Податкового кодексу України не вимагається сплачувати податки та збори на конкретні рахунки, а лише вказано на необхідність перерахування коштів до бюджету. Також, позивач стверджує, що кошти відшкодовані за проїзд до місця роботи не вважаються додатковим благом працівників, оскільки роботодавець повинен забезпечити доставку працівника до робочого місця. Окрім того, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” вважає, що Підприємство позивача не повинно бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки власником державного майна є уповноважений орган управління – Міністерство інфраструктури України, тобто власником є держава, а ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” – балансоутримувач. Позивач також зазначає, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, з урахуванням законодавчо визначених строків, має право подати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до узгодженої суми податкового зобов’язання, та саме таким правом скористалося ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 06.02.2018р. вхід.№3414/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307, оскільки у перевіряємому періоді ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» за рахунок коштів підприємства працівникам компенсувались витрати на проїзд до місця роботи, що не пов’язані з відрядженням (на підприємстві відсутні накази на відрядження для даних компенсаційних виплат). Відшкодування грошових коштів працівникам проводилось на підставі авансових звітів за наявністю транспортних квитків. Таким чином, суми грошового відшкодування витрат працівників на проїзд до місця роботи по суті є доходами громадян, отриманими ними у грошовій формі. Податок на доходи фізичних осіб підприємством не утримувався, та до бюджету не перераховувався, що призвело до порушення вимог п.163.1 ст.163, п.п.«г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Також, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відшкодовувались грошові кошти працівникам згідно авансових звітів, до яких не надано платіжних документів, що підтверджують факт витрачання готівкових коштів, та котрі не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податок на доходи фізичних осіб підприємством не утримувався, та до бюджету не перераховувався, внаслідок чого порушено приписи п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Крім того, перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум утриманого податку на доходи фізичних осіб, встановлено неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, у зв’язку з чим порушено вимоги п.п.168.1.2 п.168.1, п.п.168.4.1 п.168.4 ст.168, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” порушено вимоги пункту 16-1підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання, та несплати військового збору на загальну суму 2197,04грн. Окрім того, перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету військового збору встановлено неперерахування до бюджету військового збору. Станом на 31.03.2017р. заборгованість перед бюджетом з військового збору склала 15810,01грн. Також, згідно з поданою Підприємством позивача податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (реєстраційний №9066954714 від 28.04.2016р.) на 2016рік, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” задекларовано суму податкового зобов’язання у розмірі 104972,60грн., у зв’язку з чим в інтегрованій картці платника податків проведено нарахування самостійно узгодженого податкового зобов'язання на вказану суму, з граничним терміном сплати відповідно до п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України (щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом). Однак, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” податкові зобов’язання в установлені терміни протягом 2016року не сплачено, в результаті чого в інтегрованій картці платника податків облікований податковий борг, а саме: станом на 29.10.2016р. – 104972,60грн. Граничний термін сплати податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно за об’єкти нежитлової нерухомості за III квартал 2016року - 29.10.2016р. Фактично кошти в сумі 104972,60грн. сплачено 18.01.2017р. (платіжне доручення від 18.01.2017 №3302), тобто з затримкою на 81 календарний день.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/115/18 за позовом Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307.

Ухвалою суду від 09.02.2018р. закрито підготовче провадження, та призначено справу №815/115/18 до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 19.04.2018р. не з»явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 24.07.2017р. по 18.08.2017р. фахівцями контролюючого органу на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 3 квартал 2017року, на підставі Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 12.07.2017р. №2778, проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р.

За наслідками вказаної перевірки ОСОБА_1 управлінням ДФС в Одеській області складено ОСОБА_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р.» від 28.08.2017р. №1125/15-32-14-01/01125689, у якому, серед іншого, зазначено, що ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» за рахунок коштів працівникам підприємства компенсувались витрати на проїзд до місця роботи, що не пов’язані з відрядженням (на підприємстві відсутні накази на відрядження для даних компенсаційних виплат). Відшкодування грошових коштів працівникам проводилось на підставі авансових звітів за наявністю транспортних квитків. Таким чином, суми грошового відшкодування витрат працівників на проїзд до місця роботи по суті є доходами громадян, отриманими ними у грошовій формі. Податок на доходи фізичних осіб підприємством не утримувався, та до бюджету не перераховувався, що призвело до порушення вимог п.163.1 ст.163, п.п.«г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Також, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” відшкодовувались грошові кошти працівникам згідно авансових звітів, до яких не надано платіжних документів, що підтверджують факт витрачання готівкових коштів, та котрі не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податок на доходи фізичних осіб підприємством не утримувався, та до бюджету не перераховувався, внаслідок чого порушено приписи п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Крім того, перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум утриманого податку на доходи фізичних осіб, встановлено неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, у зв’язку з чим порушено вимоги п.п.168.1.2 п.168.1, п.п.168.4.1 п.168.4 ст.168, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” порушено вимоги пункту 16-1підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання, та несплати військового збору на загальну суму 2197,04грн. Окрім того, перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету військового збору встановлено неперерахування до бюджету військового збору. Станом на 31.03.2017р. заборгованість перед бюджетом з військового збору склала 15810,01грн. Також, згідно з поданою Підприємством позивача податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (реєстраційний №9066954714 від 28.04.2016р.) на 2016рік, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” задекларовано суму податкового зобов’язання у розмірі 104972,60грн., у зв’язку з чим в інтегрованій картці платника податків проведено нарахування самостійно узгодженого податкового зобов'язання на вказану суму, з граничним терміном сплати відповідно до п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України (щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом). Однак, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” податкові зобов’язання в установлені терміни протягом 2016року не сплачено, в результаті чого в інтегрованій картці платника податків облікований податковий борг, а саме: станом на 29.10.2016р. – 104972,60грн. Граничний термін сплати податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно за об’єкти нежитлової нерухомості за III квартал 2016року - 29.10.2016р. Фактично кошти в сумі 104972,60грн. сплачено 18.01.2017р. (платіжне доручення від 18.01.2017 №3302), тобто з затримкою на 81 календарний день.

На підставі складеного ОСОБА_1 перевірки від 28.08.2017р. №1125/15-32-14-01/01125689, ОСОБА_1 управлінням ДФС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307, позивач – ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено у ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р.» від 28.08.2017р. №1125/15-32-14-01/01125689 за перевіряємий період за рахунок коштів підприємства працівникам, на підставі авансових звітів за наявності транспортних квитків, компенсовувались витрати на проїзд до місця роботи, що не пов’язаний з відрядженнями (на підприємстві відсутні накази на відрядження для даних компенсаційних витрат), що на думку контролючого органу, є порушенням вимог п.163.1 ст.163, п.п.«г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Водночас, суд не погоджується із вказаною позицією ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області, з урахуванням наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, на підставі авансових звітів, за наявності транспортних квитків, компенсовувались витрати на проїзд до місця роботи наступним працівникам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61

Судом з’ясовано, що вищеозначені працівники на ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” працюють вахтовим методом, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Наказів ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, а саме: №356 від 11.10.2016р. «Про встановлення режиму праці членам екіпажу «ПК-VІ-62», №364 від 18.10.2016р. «Про внесення змін до наказу №347 від 06.10.2016р.», №806 від 28.11.2012р. «Про постановку «ПС-334» у заводський ремонт», №392 від 14.11.2016р. «Про встановлення режиму праці членам екіпажу МБ «Тіра», №347 від 06.10.2016р. «Про виконання буксиром МБ «Є. Пугачев» морського буксирування».

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.«а,г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Положеннями Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971року №322-VIII передбачено випадки, за яких юридична особа зобов’язана компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд, а саме: у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст.5 прим.1 КЗпП); у зв’язку з службовим відрядженням ( ст. 121 КЗпП).

Основним документом, котрий регламентує порядок організації роботи за вахтовим методом, є спільна Постанова Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров’я СРСР «Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт» від 31 грудня 1987р. №794/33-82, можливість застосування на території України якої врегульована Постановою Верховної ОСОБА_22 України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991р. №1545-ХІІ, відповідно до якої вахтовий метод роботи застосовується, коли підприємство внаслідок специфіки господарської діяльності організовує свої виробничі об’єкти (ділянки) у значному віддаленні від місця перебування підприємства об’єднання чи організації або при недоцільності виконання робіт звичайними методами.

Згідно зі спільною Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров’я СРСР «Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт» від 31 грудня 1987р. №794/33-82, вахтовий метод роботи — особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їхнього постійного проживання, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання або якщо працівники витрачають понад три години на день для того, щоб дістатися на роботу і з роботи.

Відповідно до п.2.5 спільної Постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях, Секретаріату ВЦРПС і Міністерства охорони здоров’я СРСР «Про затвердження Основних положень про вахтовий метод організації робіт» від 31 грудня 1987р. №794/33-82 доставка працівників на вахту здійснюється організовано від місця знаходження підприємства або від пункту збору до місця роботи і назад економічно доцільними видами транспорту на основі довгострокових договорів, що укладаються підприємствами з організаціями і підприємствами транспортних міністерств. Для доставки працівників може використовуватися транспорт, що належить підприємствам, які застосовують вахтовий метод.

Отже, з урахуванням наведених положень чинного законодавства, судом встановлено, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому відшкодовані працівникам суми витрат на проїзд до місця роботи можуть вважатися доходом лише у випадку отримання суми, яка фактично не була витрачена працівником.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан такого платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” витрати на проїзд до місця роботи компенсовувались працівникам, котрі працюють на Підприємстві позивача за вахтовим методом, що пов’язано з виконанням позивачем трудової функції, суд дійшов висновку, що означені витрати не підпадають під визначення поняття «додаткове благо», а тому не повинні відноситись платником податку до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

До того ж, фахівцями контролюючого органу під час проведення перевірки ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” не встановлено, та до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження того, що вказані витрати працівниками здійснено у своїх особистих цілях, і що таке відшкодування слід розглядати як додаткове благо конкретного працівника.

При цьому, судом встановлено, що факт перерахунку ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” вищеозначених грошових коштів на користь працівників підприємства позивача, податковим органом під сумнів не ставиться.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” у спірному періоді власним працівникам, а саме: ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, згідно авансових звітів відшкодовувались грошові кошти.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від д 16.07.1999р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

До того ж, у ОСОБА_59 від 16.02.2017року №31-11410-05-5/4339 Міністерством фінансів України надано роз'яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку, та зазначено, що Законом України від 03.11.2016р. №1724-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг» внесено зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким, зокрема, передбачено спрощення документообороту підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов'язкових реквізитів. Згідно із Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимір, господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інш дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Документами, шо підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера, тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, на підтвердження відшкодування працівникам ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” грошових коштів, позивачем до матеріалів справи надано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, експрес-накладні «Нова пошта», розрахункові квитанції, товарний чек, котрі оформлені з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому, податковим органом до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказані витрати працівниками ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” здійснено у своїх особистих цілях, і що таке відшкодування слід розглядати як додаткове благо конкретного працівника.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” компенсовувались працівникам витрати на підставі документів, складених з урахуванням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому, наявний у матеріалах справи товарний чек №37 від 13.05.2016р., котрий видано фізичною особою-підприємцем, яка не застосовує реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, має право бути довільної форми, оскільки форма та зміст товарного чека законодавчо не визначена.

У зв’язку з тим, що судом встановлено відсутність порушеннь ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” вимог податкового законодавства щодо компенсації витрат на проїзд до місця роботи, та грошових коштів працівникам згідно авансових звітів, суд дійшов висновку щодо відсутності відповідно законодавчо передбачених підстав для донарахування Підприємству позивача військового збору.

Також, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_22 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального ОСОБА_1 управління ДФС на адресу ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” надіслано ОСОБА_59 від 17.10.2016р. №28-08-07-01, від 21.10.2016р. №832/10/28-08-42, якими адресата повідомлено про необхідність сплати військового збору на наступні реквізити: «отримувач – Управління державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ – 38016923, банк отримувача – Головне управління державної каначейської служби України в Одеській області, МФО – 828011, номер рахунку – 31119063799002».

У зв’язку з чим, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” сплачувало військовий збір на вищеозначений рахунок, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними Виписками по рахунку, Платіжними дорученнями, Реєстрами платіжних документів.

Таким чином, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області на те, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” не перераховувався до бюджету військовий збір, оскільки як встатновлено судом, та зазначено вище, військовий збір Підприємством позивача перераховувався на рахунок, зазначений Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального ОСОБА_1 управління ДФС у ОСОБА_59 від 17.10.2016р. №28-08-07-01, від 21.10.2016р. №832/10/28-08-42.

Також, судом з’ясовано, що Державі Україна в особі Верховної ОСОБА_22 України належать будівлі та споруди морського торговельного порту, розташовані за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Шабська, будинок 81, загальною площею 32922,7кв.м., котрі перебувають в господарському віданні ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія Свідоцтва про право власності від 07.06.2013р. №4574601.

Судом встановлено, що Державі в особі Міністерства інфраструктури України належать будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська,1, загальною площею 6382,8кв.м., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія Свідоцтва про право власності від 17.10.2014р. №28273065.

Згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наданої ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до податкового органу, зокрема, №9066954714 від 28.04.2016р. за 2016рік, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” задекларовано суму податкового зобов’язання у розмірі 104972,60грн

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, судом з»ясовано, що скориставшись наданим приписами чинного податкового законодавства правом, ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” 22.02.2018р. до Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Білгород-Дністровське відділення) подано Уточнюючі податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний період 2017р., з урахуванням яких Підприємством позивача скориговано податок на нерухоме майно, шляхом виключення з об’єкта оподаткування будівель та споруд, що розташовані за адресами: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська,1, загальною площею 6382,8кв.м., та Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Шабська, будинок 81, загальною площею 32922,7кв.м.

Порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 якої платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

Як встановлено судом, та зазначено вище, власником будівель та споруд, що розташовані за адресами: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська,1, загальною площею 6382,8кв.м., та Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Шабська, будинок 81, загальною площею 32922,7кв.м., є Держава в особі Міністерства інфраструктури України, та Держава в особі Верховної ОСОБА_22 України відповідно.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” не є власником вищеокреслених об’єктів нерухомості, суд дійшов висновку щодо безпідставності донарахування контролюючим органом Підприємству позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ДП “Білгород-Дністровський морський торговельний порт”, та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307, задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області від 08.09.2017р. №0056411307, №0056421307, №0056431307, №0056451307.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Шабська,81, код ЄДРПОУ 01125689) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1762(одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.