Рішення № 73591774, 20.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5368/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

треті особи:

ОСОБА_3 гарантування вкладів

фізичних осіб: не з’явився

ПАТ “Імексбанк”: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та публічне акціонерне товариство “Імексбанк” про визнання незаконним та скасування рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02 березня 2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”, –

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк”, в якому позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” (далі також - ОСОБА_3), не містить дати його складання, в зв’язку з чим неможливо встановити чи було його складено під час дії тимчасової адміністрації АТ «Імексбанк» чи пізніше – під час дії ліквідаційної процедури, що позбавляє можливості визначити чи дотримано відповідачем вимоги ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також позивач зазначив, що ОСОБА_3 містить підписи лише двох із чотирьох осіб – членів комісії, а саме: підпис напроти прізвища голови комісії ОСОБА_4 та підпис напроти члена комісії ОСОБА_5 ОСОБА_3 наданий до суду у неналежно засвідченій копії, що ставить під сумнів наявність оригіналу документа. В ОСОБА_3 відсутнє посилання на підстави для визнання правочинів нікчемними, визначені ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На думку позивача, з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 09.08.2017р. по справі №3-597гс17, важливим є встановлення факту наявності безоплатної відмови позивача від власних майнових вимог у спірних правовідносинах, а відмова від правочину з урахуванням ч.3 ст. 214 ЦК України має вчинятись у тій самій формі, що й правочин. Позивач вважає, що з урахуванням ч.1 ст. 212 ЦК України, правову оцінку правочинів в контексті п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід надавати в залежності від наявності або відсутності наступного передавання іншого майна в заставу (іпотеку) банку з метою реального забезпечення виконання зобов’язань. Однак відповідачем не було враховано того, що в іпотеку іпотекодержателю було передано нерухоме майно (нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець»). Відповідачем не встановлено факту втрати (відмови) банком від майнової вимоги та відсутності заміни іншою майновою вимогою (постанова ВАСУ від 07.09.2016р. № 911/3818/15). Зобов’язання ТОВ «Амікор» за договором про відкриття кредитної лінії № 71/13 від 27.08.2013р. (з урахуванням додаткових угод) не втратили свого забезпечення, в зв’язку з чим твердження про безоплатну відмову банку від своїх вимог необґрунтоване.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. відкрито провадження у справі № 815/5368/17 (суддя Глуханчук О.В.).

Ухвалою суду від 07.11.2017 р. заяву представника ТОВ “Україна” про забезпечення доказів по даній справі задоволено: зобов’язано уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” надати до Одеського окружного адміністративного суду у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали належним чином засвідчені копії Наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02.03.2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”; “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності” без дати, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02.03.2015 року №66-в. Оригінали вказаних документів надати для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.11.2017 р. за клопотанням представника позивача провадження по вищезазначеній справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 22.11.2017 р. для отримання витребуваних ухвалою суду від 07.11.2017 р. доказів. Ухвалою суду від 22.11.2017 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.11.2017 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 22.11.2017 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою суду від 22.11.2017 р., яка занесена до журналу судового засідання, відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство “Імексбанк”.

Ухвалою суду від 22.11.2017 р. за клопотаннями сторін провадження по справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України (від 06.07.2005 року, в редакції від 03.08.2017 року) до 19.12.2017 р., у зв'язку із необхідністю надання відповідачем витребуваних судом документів, а також залученням до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та публічне акціонерне товариство “Імексбанк”, - для їх сповіщення. Ухвалою суду від 19.12.2017 р. поновлено провадження у справі.

Суд зазначає, що 15.12.2017р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

Ухвалою суду від 19.12.2017 р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 05 січня 2018 року; встановлено відповідачу строк для подання заперечень до 22 січня 2018 року; запропоновано третім особам надати пояснення щодо позову та/або відзиву до 22 січня 2018 року; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29 січня 2018 року 10 год. 00 хв.

16.01.2018 р. згідно розпорядження № 8 від 16.01.2018 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та системою автоматизованого розподілу Одеського окружного адміністративного суду справу №815/5368/17 розподілено головуючому судді Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 18.01.2018 р. прийнято до провадження справу та визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань. Призначено підготовче засідання по справі на 15.02.2018 р. о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу засідання 15.02.2018 р., у зв’язку з необхідністю ознайомлення учасника справи з матеріалами справи у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.02.2018 р. 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу засідання від 22.02.2018 р., у зв’язку з неможливістю прибути представника позивача у підготовче засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.03.2018 р. 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.03.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2018 р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 02.04.2018 р., за клопотанням позивача відкладено до 10 квітня 2018 року 10 год. 00 хв.

Відповідачем та ПАТ «Імексбанк» в обґрунтування правової позиції зазначено, що кредитний договір № 71/13 від 27.08.2013р. укладався на умовах забезпеченості. За нікчемним договором про розірвання договору іпотеки кредитор (банк) відмовився від власних майнових вимог та така відмова відбулась протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк». Рішенням господарського суду Одеської області від 30.05.2015р. у справі № 916/1937/15 задоволено вимоги ПАТ «Імексбанк» та стягнуто з ТОВ «Амікор» (боржника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 71/13 від 27.08.2013р.) заборгованість, що підтверджує факт нікчемності правочину про розірвання договору забезпечення з огляду на відмову банку від своїх майнових вимог до іпотекодавця та від права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника. Також, на думку відповідача, правомірність віднесення правочинів, які є предметом розгляду у цій справі, до категорії нікчемних та законність рішень уповноваженої особи ОСОБА_3, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі, вже встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, у ході розгляду інших справ, які розглядалися за правилами господарського судочинства: (постанови Верховного Суду України від 09.08.2017 р. по справі № 914/1315/16; від 09.08.2017 р. по справі № 914/1318/16; рішення господарського суду Закарпатської області від 18.10.2017р. по справі № 907/600/17; рішення господарського суду Житомирської області від 10.10.2017 р. по справі № 906/678/17). Крім того, зазначено, що рішення про визнання правочинів нікчемними взагалі не приймалось, оскільки такі правочини є недійсними в силу Закону, Акт і Наказ стосуються не лише правочинів, стороною яких є позивач, а й інших нікчемних правочинів, сторонами яких є зовсім інші особи. Позивач, всупереч положенням ст. 6 КАС України, просить визнати вказані документи в цілому, тобто і в тій частині, яка не стосується його прав або обов'язків взагалі. Щодо відсутності в акті дати його складання вказано, що як зазначено у самому ОСОБА_3, він складений на підставі Наказу, яким було зобов'язано в строк до 20.03.2015 р. провести перевірку правочинів, а текст ОСОБА_3 не містить посилання на порушення вказаного строку. На переконання відповідача, відсутність підписів деяких з членів комісії не впливає на законність даного документу, а чинним на той момент законодавством не було встановлено форми, у якій викладаються або оформлюються результати такої перевірки, тому наявність або відсутність Наказу та/або ОСОБА_3, їх форма жодним чином не впливають на недійсність нікчемних правочинів. Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 09.08.2017 р. по справах № 914/1315/16 та 914/1318/16, звернув увагу, що виявлення нікчемних правочинів під час ліквідації Банку, а не тимчасової адміністрації не має жодного значення для дійсності або недійсності правочинів, оскільки вони є недійсними незалежно від моменту їх виявлення уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк”. Також відповідач наголосив, що в даному випадку відбулась відмова банку від майнових прав, а не заміна забезпечення на інше.

ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях (т.2, а.с. 109-114), в обґрунтування правової позиції зазначено, що 02.03.2015р. згідно наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року здійснено детальну перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних в період з 27.01.2014р. по 27.01.2015р., які підпадають під критерії, зазначені у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та встановлено, що протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» за короткий проміжок часу відбулось вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення додаткових договорів чи їх розірвання. Зокрема, встановлено, що 26.12.2014р. між АТ “Імексбанк” та ТОВ “Україна” укладено договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером №6200, який в силу приписів п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним, оскільки розірвавши 26.12.2014р. договір іпотеки, банк втратив право у разі неповернення кредитних коштів задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, тобто фактично відмовився від майнового права. Також зазначено, що відповідачем дотримано процедуру прийняття рішення про визнання правочинів нікчемними, враховуючи, що недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з яким банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою ОСОБА_3, за умови, якщо вони вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, в тому числі посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (т.1, а.с. 4-15), відповіді на відзив (т.2, а.с. 11-16).

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, публічного акціонерного товариства “Імексбанк” проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на обставини, зазначені у відзиві на адміністративний позов (т.1, а.с. 210-218), відзиві на позовну заяву (т.2, а.с. 61-69), запереченнях (т.2, а.с. 86-91).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Згідно ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 р., розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, справу розглянуто в порядку загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Правлінням Національного банку України 26.01.2015 р. прийнято постанову №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».

На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 р. прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК», призначено уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» - ОСОБА_4 (т.1, а.с. 219).

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015 р. строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи ОСОБА_3 було продовжено до 26.05.2015 р. включно.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №330 від 21.05.15р. в ПАТ «ІМЕКСБАНК» відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації банку з 27.05.2015 р.

Рішенням Виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015 р. розпочато процедуру ліквідації та призначено Уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_4 (т.1, а.с. 104).

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015р. відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" ОСОБА_4 та з 20.10.2015р. призначено уповноваженою особою ОСОБА_3 і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 220).

Рішенням Виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб №638 від 28.04.2016р. продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Імексбанк» на два роки по 26.05.2018р. включно, продовжено повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» ОСОБА_7 по 26.05.2018р. включно (т.1, а.с. 105).

Рішенням Виконавчої дирекції ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб №1697 від 01.09.2016р. відсторонено від виконання обов’язків Уповноваженої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7, призначено Уповноваженою особою ОСОБА_3 та делеговано повноваження ліквідатора АТ «Імексбанк» ОСОБА_8 (т.1, а.с. 106-107).

Судом встановлено, що згідно наказу Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” з метою додаткової (більш поглибленої та детальної) перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених з АТ «Імексбанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, які підпадають під критерії, передбачені п.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» створено комісію у складі: голови комісії - ОСОБА_4, членів комісії – ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Пунктом 2 вказаного наказу визначено комісії в строк до 20 березня 2015 р. здійснити детальну перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених або розірваних в період з 27.01.2014 по 27.01.2015, які підпадають під критерії, зазначені у п. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т.1, а.с. 18).

За наслідками вказаної перевірки складено акт перевірки правочинів на предмет нікчемності (т.1, а.с. 19-21), відповідно до пункту 37 якого в результаті проведеної роботи Комісією встановлено, що в період з 27.01.2014р. по 27.01.2015р. банком укладено, зокрема, наступні правочини: договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем від 26.12.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 6200 до іпотечного договору (з майновим поручителем); договір про зміни №5, посвідчений 13.07.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований у реєстрі за № 4008 до іпотечного договору (з майновим поручителем), укладені на виконання рішень Кредитного комітету (КК) №92/5 від 27.11.2014р. та Наглядової ради № 98.5 від 27.11.2014 р., які стали підставою для припинення дії іпотечного договору від 28.08.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за №3452, предметом якого були майнові права на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, „Золотий Бугаз", укладених між Банком та ТОВ «Амікор» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №71/13 від 27.08.2013р., які з огляду на приписи ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.2 ст. 215, п.216 ЦК України є нікчемними та до яких мають бути застосовані наслідки їх недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку (т.1, а.с. 19-21).

Відповідач надав до суду копію повідомлення про нікчемність правочину від 15.01.2016 р. (вих. №145), адресованого ТОВ “Україна” про визнання нікчемним правочину, а саме Договору про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем від 26.12.2014 року, укладеного між АТ “Імексбанк” та ТОВ “Україна” (т.1, а.с. 62-64).

На підтвердження того, що у подальшому відповідачем також направлялись на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину до суду надані їх копії та докази направлення (т. 2, а.с. 197 - 232), однак докази отримання їх позивачем відсутні.

Крім того, відповідачем надано до суду копію газети «Голос України» (випуск від 30 березня 2016 року № 57 (6311), проте оголошення, опубліковане в зазначеній газеті, згідно якого відповідно до ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” повідомляє про нікчемність правочинів, зокрема Договору про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем від 26.12.2014 року, укладеного між АТ “Імексбанк” та ТОВ “Україна” (т.1, а.с. 65-67), не містить посилання на рішення, що є предметом спору у межах даної справи.

Позивач, вважаючи вищезазначене рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ОСОБА_3), порядок виплати ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_3, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_3 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_3 розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Виконавча дирекція ОСОБА_3 не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників ОСОБА_3 уповноважену особу ОСОБА_3. Уповноважена особа ОСОБА_3 повинна відповідати вимогам, встановленим ОСОБА_3. Рішення про призначення уповноваженої особи ОСОБА_3 доводиться ОСОБА_3 до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Уповноважена особа ОСОБА_3 діє від імені ОСОБА_3 відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів ОСОБА_3.

Уповноважена особа ОСОБА_3 має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (п.4 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

На виконання своїх повноважень уповноважена особа ОСОБА_3: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов’язкові до виконання працівниками банку; 3) звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією ОСОБА_3 (ч.3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа ОСОБА_3 зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, тимчасова адміністрація АТ “Імексбанк” діяла у період з 21.01.2015р. по 26.05.2015р.

Суд позбавлений можливості встановити факт дотримання відповідачем вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо виконання ним обов’язку перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними саме протягом дії тимчасової адміністрації, оскільки документ під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” взагалі не містить дати його складання.

Водночас, суд враховує, що за приписами ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа ОСОБА_3 протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Твердження відповідача про те, що відсутність дати в акті не має суттєвого значення, оскільки наказ уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року містить посилання на строк, в який необхідно було здійснити детальну перевірку правочинів, а саме до 20 березня 2015 р., а в “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності” не зазначено про порушення вказаного строку, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд зазначає, що наказом Держспоживстандарту України № 55 від 7 квітня 2003 р. Затверджено Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003» (далі - ДСТУ 4163-2003), який поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Згідно п.5.11 ДСТУ 4163-2003, дата документа - це дата його підписання, затвердження, прийняття, зареєстрування, яку оформлюють цифровим способом. Елементи дати наводять арабськими цифрами в один рядок у послідовності: число, місяць, рік.

Реєстраційний індекс документа складають з його порядкового номера, який можна доповнювати за рішенням організації індексом справи за номенклатурою справ, інформацією про кореспондента, виконавця тощо (п.5.12 ДСТУ 4163-2003).

Місце складення або видання документа зазначають на всіх документах крім листів, у яких ці відомості визначають із реквізиту "Довідкові дані про організацію" (п. 5.14 ДСТУ 4163-2003).

Підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища. Якщо документ підписують кілька (дві або більше) осіб, то їхні підписи розташовують один під одним відповідно до підпорядкованості посадових осіб. У разі відсутності посадової особи, підпис якої зазначено в документі, документ підписує особа, яка виконує її обов'язки, або її заступник (п. 5.23 ДСТУ 4163-2003).

“ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” не містить обов’язкових реквізитів документа, визначених ДСТУ 4163-2003, зокрема дати його складання/підписання, реєстраційного індекса документа, місця складання, не підписаний усіма членами комісії, що не надає змоги його ідентифікувати як належно оформлений документ.

Як вбачається з матеріалів справи, акт підписано лише головою комісії - ОСОБА_4 та членом комісії ОСОБА_10, проте підписи членів комісії – ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відсутні.

Представник позивача стверджував, що позивачу невідомо про існування оригіналів оскаржуваного рішення, викладеного в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності” без дати, який складений на виконання наказу №66-в від 02.03.2015 р., оскільки у нього наявні лише їх копії, зроблені представником під час ознайомлення з матеріалами господарської справи.

На виконання ухвали суду від 07.11.2017 р., якою, зокрема, зобов’язано відповідача надати оригінали Наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02.03.2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів”; “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності” без дати, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02.03.2015 року №66-в, для огляду у судовому засіданні, відповідач зазначив про відсутність оригіналів таких документів, надавши до Одеського окружного адміністративного суду їх «Дублікати» (т.2, а.с. 146-154).

При цьому представник відповідача надав до суду копію листа Уповноваженої особи ОСОБА_3 ОСОБА_8 від 05.02.2018р. (вих. № 244), в якому зазначено, що за результатами проведеної службової перевірки встановлено факт відсутності в АТ «Імексбанк» оригіналів вищевказаних документів, Уповноваженою особою ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтверджено факт їх складання (т.2, а.с. 145).

Разом з тим, зі змісту наданої до суду позивачем копії витягу із вказаного акта (т.1, а.с. 19-21), яка надавалась представником АТ “Імексбанк” до Господарського суду Одеської області по справі №916/1889/17 вбачається, що вказана копія зроблена саме з оригіналу документа, а не з його дубліката та засвідчена юристом АТ “Імексбанк” ОСОБА_2 28.07.2017р. із зазначенням «з оригіналом згідно». Зазначених обставин в судовому засіданні представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, публічного акціонерного товариства “Імексбанк” ОСОБА_2 пояснити не зміг.

Згідно ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій ОСОБА_3 у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами ОСОБА_3.

“ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складений на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 від 02 березня 2015 року №66-в “Про додаткову перевірку правочинів” не містить посилання на жоден з пунктів ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто відповідачем не визначено конкретної підстави, за якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку, зокрема зазначені у п. 37 ОСОБА_3, є нікчемними.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” усі або частина повноважень ОСОБА_3, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам ОСОБА_3.

Оскільки ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

У межах даної справи спір виник між ТОВ “Україна” та уповноваженою особою ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” щодо правомірності прийнятого нею рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів”. Позивач посилається на порушення, в тому числі, процедури його прийняття.

При цьому, між цими сторонами не існує ніяких договірних або інших правовідносин, а тому за своєю суттю даний спір є публічно-правовим, а не приватно-правовим. Що стосується посилань відповідача на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року по справі №21-41а16, суд зазначає наступне.

У наведеному рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, відтак спір випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Разом із тим, в межах даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є підставою звернення позивача до адміністративного суду. Доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями, під час прийняття рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів”. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність/протиправність рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року «Про додаткову перевірку правочинів».

Відповідач в даному випадку, кваліфікуючи правочини між АТ “Імексбанк” та ТОВ “Україна” як нікчемні, посилається на наявність підстави, передбаченої п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог).

Суд вважає зазначені твердження відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Разом з адміністративним позовом позивач надав до суду копію наказу №66-в від 02 березня 2015 року та витяг з ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності без дати.

Відповідно до наданого ОСОБА_3, за результатами перевірки правочинів, укладених ПАТ «Імексбанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що підпадають під критерії, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, встановлено, що в період з 27.01.2014 року по 27.01.2015 року банком укладено, зокрема правочин – Договір про розірвання Іпотечного договору з майновим поручителем від 26.12.2014 року, укладений між ПАТ “Імексбанк” та ТОВ “Україна”.

У справі, яка розглядається, предметом позову є правомірність рішення відповідача про визнання нікчемними правочинів з тих підстав, що банк, укладаючи відповідні договори протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, при непогашеній кредитній заборгованості, безоплатно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця, а також від свого права звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.

За змістом статей 572, 589, 590 ЦК, статей 1, 3, 4, 16 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту тощо. Предметом застави можуть бути майно та

майнові права. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню – з моменту нотаріального посвідчення цього договору. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

З аналізу наведених норм вбачається, що застава є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання; заставодержатель (кредитор) набуває права майнової вимоги на підставі, зокрема, договору, що встановлює зобов’язальні відносини між особою, яка забезпечує виконання основного зобов’язання боржника, та кредитором боржника, з моменту укладення/нотаріального посвідчення цього договору. Реалізація кредитором (заставодержателем) права майнової вимоги у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання відбувається, зокрема, шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Отже, за обставин даної справи нікчемний правочин може бути визнаним недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Крім того, відповідач мав би врахувати, що за приписами ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що кредитний договір, виконання зобов’язань за яким забезпечувалося договорами застави майнових прав та уступки права вимоги до договору застави майнових прав, укладався на умовах, зокрема, забезпеченості. За цими договорами заставодавець (майновий поручитель) зобов’язався виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права до повного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту п. 5 протоколу засідання кредитного комітету ПАТ «Імексбанк» №92/5 від 27.11.2014р., кредитним комітетом затверджено рішення щодо зміни умов кредитування ТОВ «АМІКОР» по кредитному договору про відкриття кредитної лінії, узгоджено графік погашення відсотків, встановлено графіки погашення відсотків тощо.

При цьому, зокрема, виведено з під застави права на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, «Золотий Бугаз», загальною будівельною площею 2400,00 кв.м, на загальну заставну вартість 82320000,00 грн., які належать майновому поручителю ТОВ «Україна».

Крім того, прийнято в забезпечення іпотеку, предметом якої є нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,0 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, ринковою вартістю 7 800 000 000,00 грн., згідно оцінки ТОВ «АППРАЙЗЕР» (т.2, а.с. 22-25).

Зазначене свідчить про те, що умовою для укладення правочинів про розірвання договору іпотеки, предметом якої було майно, яке належить ТОВ «Україна», що було передано АТ “Імексбанк” в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «АМІКОР» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 71/13 від 27.08.2013р. послугував факт передачі в іпотеку вищевказаних будівель центрального стадіону «Чорноморець», відтак, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення мав би врахувати факт наявності чи відсутності наступного передавання іншого майна в іпотеку (заставу) банку задля забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Амікор», в тому числі встановити факт реальної відмови банку від власних майнових вимог у розумінні п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судом встановлено, що 25.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержатель) та ПАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, зокрема TOB «Амікор» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 71/13 від 27.08.2013р. (із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м основною площею 67037,5 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м, яка знаходиться в оренді AT «ФК «Чорноморець», розташовані за адресою: м Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20. Оціночна та заставна вартість предмета іпотеки складає 7 800 000 000,00 грн. (т.2, а.с. 22-37).

Таким чином, відповідачем безпідставно не враховано, що у вказаних правовідносинах відбулася заміна первісного забезпечення, припиненого на підставі правочинів, укладених з ТОВ “Україна”, новим забезпеченням – іпотекою нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець» площею 80289,00 кв.м, та заставна вартість нового предмета забезпечення значно перевищувала відповідні показники первісних об’єктів.

Таким чином, зобов’язання ТОВ «Амікор» за договором про відкриття кредитної лінії №71/13 від 27.08.2013 р. (із урахуванням додаткових угод) не втратили свого забезпечення, в зв’язку з чим, твердження про наявність в даному випадку підстав, передбачених ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, належним чином перевірено не було.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що правомірність віднесення правочинів позивача з АТ “Імексбанк”, до категорії нікчемних та законність рішень уповноваженої особи ОСОБА_3, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі, вже встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, у ході розгляду інших справ, які розглядалися за правилами господарського судочинства: постановами Верховного Суду України від 09.08.2017 р. по справі № 914/1315/16; від 09.08.2017 р. по справі № 914/1318/16; рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.10.2017 р. по справі № 907/600/17; рішенням господарського суду Житомирської області від 10.10.2017 року по справі № 906/678/17), оскільки у вказаних справах рішення Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” не було предметом розгляду та правомірність його прийняття не досліджувалась судом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2017 р. у справі № 916/1889/17 позов АТ “Імексбанк” до ТОВ “Україна” про застосування наслідків нікчемності нікчемних правочинів задоволено, в зв’язку з чим відсутній обов’язок доказування обставин, що встановлені цим рішенням щодо позивача, в силу приписів ч. 4 ст.78 КАС України, з огляду на те, що зазначене рішення скасовано судом апеляційної інстанції.

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 р. у справі №916/1889/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» задоволено: рішення господарського суду Одеської області від 17.10.2017 у справі № 916/1889/17 скасовано; у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» відмовлено повністю.

При вирішенні вказаної справи, судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що зобов'язання ТОВ «АМІКОР» за договором про відкриття кредитної лінії № 71/13 від 27.08.2013 (з урахуванням додаткових угод) не втратили свого забезпечення, оскільки первісне зобов'язання, яке було припинено на підставі договору від 26.12.2014, замінено новим забезпеченням - іпотекою нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець». При цьому, судом було встановлено, що застава та оціночна вартість нового предмету забезпечення становить 7 800 000 000 грн., що значно перевищує відповідні показники первісних об'єктів. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.05.2017р. банк здійснив реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки, а саме на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець». Отже, здійснивши позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», ПАТ «ІМЕКСБАНК» фактично прийняв нове забезпечення та відповідно всі основні зобов'язання, які були забезпечені іпотекою ПрАТ «ФК «Чорноморець» майна, у т.ч. і зобов'язання ТОВ «АМІКОР» є припиненими, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Таким чином, судова колегія не погодилась з висновком місцевого господарського суду про те, що за договором про розірвання договору іпотеки, банк безоплатно відмовився від майнових прав, вимог, оскільки ПАТ «ІМЕКСБАНК» не відмовився від забезпечення кредиту ТОВ «АМІКОР», а лише замінив первісне забезпечення новим - іпотекою нежитлових будівель центрального стадіону «Чорноморець».

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що за приписами ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, відтак постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 р. у справі №916/1889/17 набрала законної сили 15 березня 2018 р.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; небґрунтовано, тобто без з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без дотриманням принципу рівності перед законом; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.11.1997р. №6-зп по справі 18/1148-97 частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений у ч.1 ст.5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З аналізу ст.5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд звертає увагу, що позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів”, однак, як встановлено судом, лише пункт 37 зазначеного рішення стосується прав/законних інтересів ТОВ “Україна”.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” в частині, а саме пункту 37 (тридцять сьомого).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідачем у даній справі є уповноважена особа ОСОБА_3, яка відповідно до п.17 ч.1 ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є працівником ОСОБА_3, який від імені ОСОБА_3 та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих ОСОБА_3, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п.9 ч.1 ст.19 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” джерелами формування коштів ОСОБА_3 є кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4-Д; код ЄДРПОУ 20939771) витрат зі сплати судового збору у розмірі 3200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4-Д; код ЄДРПОУ 20939771) до уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 8-А), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; код ЄДРПОУ 21708016) та публічне акціонерне товариство “Імексбанк” (місцезнаходження: 65039, Одеська обл., місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) про визнання незаконним та скасування рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” , - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення щодо визнання нікчемними правочинів, зазначених в документі під назвою “ОСОБА_3 перевірки правочинів на предмет нікчемності”, складеного на виконання наказу уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ “Імексбанк” ОСОБА_4 №66-в від 02 березня 2015 року “Про додаткову перевірку правочинів” в частині, а саме пункту 37 (тридцять сьомого).

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позов товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4-Д; код ЄДРПОУ 20939771) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2018р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.