Рішення № 73591771, 20.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3431/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2, (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного правління Державної міграційної служби України в Одеській області, Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до ГУ ДМС в Одеській області, Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2, в якому позивач просить визнати бездіяльність Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 щодо обміну посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 та зобов’язати Головне управління ДМС в Одеській області прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні у зв’язку з викраденням попередньої.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.06.2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 із заявою встановленої форми про обмін посвідки на постійне проживання серії ОД № 1900/05 від 26 липня 2005 р. у зв'язку з її викраденням. До заяви були додані копії необхідних документів, передбачених п. 15 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28 березня 2012 р. № 251. Однак відповідачами не прийнято рішення по даній заяві про обмін посвідки або про відмову у видачі посвідки, чим порушено вимоги п.11 зазначеного Порядку.

Від відповідача - ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 191-195), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, зокрема, що перевіркою даних та відповідно до службової записки начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_6 було з'ясовано, що матеріали особової справи позивача були вилученні в 2007 році слідчим СУ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області майором міліції ОСОБА_7 також зазначено, що 11.09.2017 р. ГУ ДМС України в Одеській області було направлено лист № 5/3-291899 о/с до Слідчого управління ГУ НП в Одеській області з проханням надати інформацію про прийняте рішення відносно ОСОБА_3 та повернути матеріали справи про надання дозволу на імміграцію в Україну № 291899 до ГУ ДМС України в Одеській області. На зазначений лист 21.11.2017р. була надана відповідь від 09.11.2017 № 4/25688 заступника начальника ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8, що 15.05.2007 р. кримінальна справа № 051200600277 зупинена СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та для отримання більш детальної інформації запропоновано звернутися до прокуратури Одеської області. Відповідно до зазначеної відповідки 23.11.2017р. ГУ ДМС України в Одеській в області звернулося до Прокуратури Одеської області з проханням повідомити про прийняте рішення відносно позивача та надати інформацію стосовно знаходження матеріалів особової справи про надання дозволу на імміграцію в Україні №291899, проте відповідь до ГУ ДМС України в Одеській в області не надходила. Крім того, 19.01.2018р. через канцелярію Приморського ВП ГУ НП в Одеській області ГУ ДМС України в Одеській в області було подано лист з проханням надати оригінал особової справи громадянина ОСОБА_4 про надання дозволу на імміграцію в Україні № 291899. Проте до ГУ ДМС України в Одеській області не надходив оригінал особової справи позивача. У зв'язку з чим, унеможливлюється розглянути питання стосовно обмін посвідки на постійне проживання в Україні позивача у зв'язку з її викраденденням. Відтак, адміністративний позов, на думку відповідача, є безпідставним, необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами, тобто таким, що задоволенню не підляг

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року відкрито провадження у справі.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

Відтак, 04.01.2018 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 20 березня 2018 року, було зобов’язано Прокуратуру Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 13.04.2018 року інформацію щодо стану розслідування кримінальної справи № 051200600277, а також зобов’язано Приморське ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 13.04.2018 року оригінали матеріалів особової справи громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (особова справа № 291899), яка була вилучена старшим слідчим СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області в рамках розслідування кримінальної справи № 051200600277 (архівний номер 88). Витребуваних доказів та інформації до суду не надійшло. Разом з тим, судом враховано, що в матеріалах адміністративної справи наявна належним чином засвідчена копія особової справи позивача, яку було надано Приморським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (а.с. 108-165). Відтак, суд дійшов висновку про можливість розглянути адміністративну справу за відсутності оригіналу особової справи позивача.

У судове засідання 18.04.2018 року прибули представники позивача та Головного правління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Представник Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

02 червня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 із заявою встановленої форми про обмін посвідки на постійне проживання серії ОД № 1900/05 від 26 липня 2005 р. у зв'язку з її викраденням (а.с. 5).

До заяви додав копії необхідних документів, передбачених п. 15 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28 березня 2012 р. № 251, серед яких: квитанція про сплату державного мита; документ, що підтверджує обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну; дві фотокартки іноземця розміром 3,5 х 4,5 сантиметри.

Судом встановлено, що позивач - громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_3 рішенням ВГІРФО УМВС України в Одеській області 26 липня 2005 року був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД № 1900/05 (а.с. 6).

17 березня 2014 року посвідка на постійне проживання в Україні серії ОД 1900/05, яка була видана на ім'я позивача ВГІРФО УМВС України в Одеській області 26 липня 2005 р., була викрадена разом з паспортом громадянина ОСОБА_4, що підтверджується довідкою, виданою Малиновським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, підписаною начальником відділу полковником міліції ОСОБА_9.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п. 8, 17 ч.1 ст. 5 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом. Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні

Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі – Порядок № 251), який визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку (п. 9 Порядку № 251).

Відповідно до п. 14 Порядку № 251 обмін посвідки здійснюється у разі:

1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах);

3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Згідно п. 15 Порядку № 251 для обміну посвідки подаються:

1) заява, зразок якої встановлюється МВС;

2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), та його копія;

3) посвідка, що підлягає обміну;

4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;

5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після зміни прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності посвідки для користування.

Суд зазначає, що позивач при зверненні до органу міграційної служби надав відповідні документи згідно переліку визначних п. 15 Порядку № 251, необхідних для обміну посвідки, що не заперечувалось учасниками справи.

За приписами п.11 Порядку № 251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України від 7 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-III).

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону № 2491-III Кабінет ОСОБА_5 України затверджує зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі.

На виконання вказаної норми Закону № 2491-III постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 251 від 28.03.2012 р. затверджено Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, пунктом 2 якого встановлено, що заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразки заяв та порядок їх розгляду визначаються МВС.

На підставі зазначених положень постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 681 від 15.07.2013 р. затверджено Тимчасовий порядок розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 681).

Пунктами 4.5, 4.6 Порядку № 681 передбачено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС України при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку № 251.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС України, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

За результатами розгляду заяви у строк не більше семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дня подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів начальниками (або їх заступниками) територіальних органів чи підрозділів ДМС України приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС України чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС України чи його заступником.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

В свою чергу, пунктом 17 Порядку № 251, на який посилається пункт 4.5 Порядку № 681, визначено перелік підстав, за наявності яких приймається рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачами за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 не було прийнято протягом семи днів з дня подання всіх визначених Порядом № 251 документів, рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, тобто судом встановлено, що відповідачі діяли не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, Порядком № 251, Порядку № 681 та допустили протиправну бездіяльність щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3.

Суд критично оцінює твердження представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо неможливості розглянути питання про обмін посвідки, у звязку з відсутністю оригіналу особової справи позивача, оскільки сам представник Головного управління надав до суду додаткові пояснення (вхід. 10360/18 від 16.04.2018 року), в яких вказано, що таке питання може бути вирішено за наявності копії особової справи позивача. Разом з тим, суд вказує на те, що згідно матеріалів адміністративної справи, відповідачами не було вжито жодних заходів щодо отримання оригіналу чи копії особової справи, яку було вилучено, а такі дії були вчинені лише після спливу майже трьох місяців після звернення позивача із заявою. Крім того, позивача не було жодним чином повідомлено про неможливість розгляду його заяви та обставини, що унеможливлюють це. Отже, судом встановлдено, що відповідачами у справі було допущено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Головне правління Державної міграційної служби України в Одеській області та Приморський районний відділ Державної міграційної служби в місті ОСОБА_2 діяли без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання протиправною бездіяльність Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3 та зобов'язання Головного правління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з викраденням попередньої, є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного правління Державної міграційної служби України в Одеській області, Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Приморського районного відділу ДМС в місті ОСОБА_2 щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_3.

Зобов'язати Головне правління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з викраденням попередньої.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 65059.

Відповідачі- Головне правління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384), Приморський районний відділ ДМС в місті ОСОБА_2 (вул. Канатна, 101-в, м. Одеса, 65039).

Повне рішення суду складено та підписано суддею 20.04.2018 року.

Суддя Корой С.М.

.