Рішення № 73591723, 19.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/384/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - не прибув

та

представника відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.12.2017 № 21)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі – позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 вересня 2017 року, зарахувавши при цьому до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 вересня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2012 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, тому як, на думку відповідача, у позивача недостатньо загального стажу роботи, а саме: 21 року 6 місяців, як того вимагає норма пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За розрахунком відповідача загальний стаж позивача складає 20 років 09 днів та стаж, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - 9 років 3 місяці 20 днів.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано до загального стажу роботи період ведення позивачем підприємницької діяльності, а саме з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року, внаслідок існування розбіжностей у написанні по батькові позивача у паспорті та патентах, тому як у паспорті по батькові позивача вказано як «Георгійович», а у патентах – «Григорьевич», та за відсутності документів, які підтверджують сплату страхових внесків у цей період.

З посиланням на норми пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, позивач вважає рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 16 березня 2018 року за вхідним реєстраційним № 6224/2018, подало відзив на позовну заяву від 13 березня 2013 року за № 4901/07-19, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 63-64).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів його пільговий стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», складає 09 років 03 місяці 20 днів, що підтверджується протоколом від 11 грудня 2017 року № 4589 та є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Загальний стаж роботи позивача складає 20 років 09 днів, що також підтверджується протоколом від 11 грудня 2017 року № 4589 та є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачеві необхідно мати не менше 21 року 6 місяців загального стажу роботи. Відповідачем не враховано до загального стажу роботи позивача період ведення ним підприємницької діяльності з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року у зв’язку з тим, що згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Згідно з листом Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 жовтня 2017 року № 24729/06/07-46 фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька з 11 вересня 1996 року, реєстраційний номер 05-20-11-2879. Паперові справи платників управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не передавались, в підсистемі ВЕБ-ОССВ інформація про обрану систему оподаткування, суми доходу та сплату страхових внесків за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року відсутня. Тому відсутня можливість надати довідку про сплату страхових внесків за вказаний період по позивачу. Позивач має копії патентів серії ПАБ № 562443, серії ПАБ № 621014, серії ПАБ № 621514, в яких неправильно зазначено по батькові позивача «Григорьевич» замість «Георгиевич». З огляду на наведене, за твердженням відповідача, до загального стажу роботи неможливо зарахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року, у зв’язку з чим рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3 прийнято із дотриманням норм діючого законодавства.

З посиланням на норми частин першої, другої статті 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», відповідач зазначив, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не має коштів на сплату судового збору, а тому вимога стягнути судові витрати з відповідача є також необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 28 лютого 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Ухвалою від 22 березня 2018 року з ініціативи суду розгляд даної справи призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребуванням додаткових доказів, оскільки наявних у справі матеріалів було недостатньо для з’ясування всіх обставин у справі (арк. спр. 97-98).

На виконання вимог ухвали суду від 22 березня 2018 року Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області листом від 26 березня 2018 року б/н, який надійшов через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 27 березня 2018 року за вхідним реєстраційним № 7139/2018, повідомила, що надати інформацію стосовно системи оподаткування, на якій перебував ОСОБА_2, та сплату податків останнім у період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року неможливо, оскільки вищезазначені матеріали залишились у захопленій адмінбудівлі державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька з усім державним майном (арк. спр. 102).

Судове засідання, призначене на 10 квітня 2018 року, відкладено у зв’язку з неявкою учасників справи до 19 квітня 2018 року (арк. спр. 109).

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 110), заявою від 28 березня 2018 року б/н, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 29 березня 2018 року за вхідним реєстраційним № 7535/2018, позивач просить розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 106).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 13 березня 2013 року за № 4901/07-19.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 83016, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Макара Мазая, буд. 7; місце проживання: 93401, АДРЕСА_1) звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою від 13 вересня 2017 року зареєстрованою за № 4589 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», додавши до заяви документи, зазначені в розписці-повідомленні. Також, в зазначеній розписці-повідомленні зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, та вказано строк подання документів, яких не вистачає: довідка про сплату страхових внесків за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року та заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) – до 13 грудня 2017 року (арк. спр. 65, 65 зв.).

На виконання вимог управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачем до відповідача на підтвердження сплати страхових внесків за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2004 року подано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (ОК ЗО: НОМЕР_1) за формою ОК-5, сформовані управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, а на підтвердження способу виплати пенсії - заяву від 14 вересня 2017 року про виплату пенсії на поточний рахунок, відкритий у ТВБВ № 10012/020 філії – Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (арк. спр. 46, 92, 94)

Також позивачем було надано відповідачу в копіях лист управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька від 24 лютого 2011 року № 3011/02 «Про сплату страхових внесків», патенти (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») серії ПАБ № 562443, серії ПАБ № 621014, серії ПАБ № 621514, серії ПАБ № 632115 (арк. спр. 47, 49-52, 85-88).

Листом від 24 жовтня 2017 року № 24729/06/07-46 Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька з 11 вересня 1996 року, реєстраційний номер 05-20-11-2879. Паперові справи платників управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не передавались, в підсистемі ВЕБ-ОССВ інформація про обрану систему оподаткування, суми доходу та сплату страхових внесків за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року відсутня. У зв’язку з викладеним вище, відсутня можливість надати довідку про сплату страхових внесків за вказаний період по фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 (арк. спр. 89).

Згідно з протоколом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589 позивач не має права на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» внаслідок того, що відповідно до розрахунку стажу стаж роботи згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підземних роботах складає 9 років 3 місяці 20 днів, а загальний стаж складає 20 років 0 місяців 9 днів (арк. спр. 66, 66 зв.).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 (ОСОБА_2Г.) про відмову в призначенні пенсії на підставі частини п’ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за заявою від 13 вересня 2017 року у зв’язку з відсутністю на день звернення необхідного загального стажу 21 рік 6 місяців та необхідних документів, які підтверджують сплату страхових внесків з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року. Відсутність необхідного загального стажу 21 рік 6 місяців виникла внаслідок незарахування відповідачем до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року внаслідок неправильного зазначення по батькові позивача у патентах (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») серії ПАБ № 562443, серії ПАБ № 621014, серії ПАБ № 621514, серії ПАБ № 632115. При цьому, в оскаржуваному рішенні від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 (ОСОБА_2Г.) про відмову в призначенні пенсії зазначено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу на ОСОБА_2 наявна інформація за 2000-2003 роки як суб’єкта підприємницької діяльності, код типу ставки «6» (фіксований податок) (арк. спр. 40-41).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (тут і надалі посилання на норми Закону № 1058-IV наводяться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» (абзац перший підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (тут і надалі посилання на норми Закону 1788-XII наводяться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 13 Закону № 1788-XII за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (абзац третій підпункту 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Статтею 21 Закону № 1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Так, абзацом другим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Пунктами 1, 16 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: <...> 2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах; <...>.

Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі – Положення № 10-1), визначено порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 розділу I «Загальні положення» Положення № 10-1 передбачено, що реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 2, 5 розділу III «Використання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру» Положення № 10-1 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються для призначення/перерахунку пенсій за формами згідно з додатком 1 або додатком 3 до цього Положення.

Додаток 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 розділу III) передбачає індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5.

З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб згідно з додатком 1 до Положення № 10-1 (Форма ОК-5), надані територіальному органу Пенсійного фонду, є підставою для призначення пенсії.

У межах спірних правовідносин управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачем подано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (ОК ЗО: НОМЕР_1) за формою ОК-5, сформовані управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, з яких вбачається що за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року до стажу роботи зарахований кожен місяць як повний місяць, а також наявна позначка про сплату страхових внесків «так» за кожен місяць у спірному періоді. Також в індивідуальних відомостях про застраховану особу на ОСОБА_2 наявна інформація за 2000-2003 роки як суб’єкта підприємницької діяльності, код типу ставки «6» (фіксований податок), що не заперечується відповідачем і знайшло своє підтвердження в оскаржуваному рішенні від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 (ОСОБА_2Г.) про відмову в призначенні пенсії (арк. спр. 40-41, 46, 92).

У розумінні Закону № 1058-IV індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (ОК ЗО: НОМЕР_1) за формою ОК-5, сформовані управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, є документом, на підставі якого позивачу має обчислюватись страховий стаж та призначатись пенсія. Тобто, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 (ОК ЗО: НОМЕР_1) за формою ОК-5, сформованими управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, спірний період повинен бути зарахований до загального стажу позивача та враховуватись при призначенні пенсії.

Крім того, позивачем було надано відповідачу копію листа управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька від 24 лютого 2011 року № 3011/02 «Про сплату страхових внесків», в якому зазначено, що за період з 01 квітня 1998 року по 31 грудня 2003 року ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачував фіксований податок на доходи громадян (арк. спр. 47)

Надані позивачем відповідачу копії патентів (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») серії ПАБ № 562443, серії ПАБ № 621014, серії ПАБ № 621514, серії ПАБ № 632115 (арк. спр. 49-52, 85-88) дійсно містять помилку в написанні по батькові позивача (зазначено «Гргорьевич», у той час як за паспортом громадянина України по батькові позивача «Георгиевич»). Однак, у зазначених патентах вказаний ідентифікаційний номер суб’єкта господарювання, якому виданий патент – НОМЕР_1, що дозволяє встановити обставини видачі патентів (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») серії ПАБ № 562443, серії ПАБ № 621014, серії ПАБ № 621514, серії ПАБ № 632115 позивачу - ОСОБА_2.

З огляду на викладене, період підприємницької діяльності позивача з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року протиправно не врахований відповідачем при обчисленні загального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з чим рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 (ОСОБА_2Г.) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13 вересня 2017 року, зарахувавши при цьому до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з частинами третьою, п’ятою статті 45 вказаного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), та зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 13 вересня 2017 року зареєстровану за № 4589 та вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, щодо протиправного неврахуванння відповідачем при обчисленні загального стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду підприємницької діяльності позивача з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року.

З огляду на викладене позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 1409,60 грн, що підтверджено квитанцією від 08 лютого 2018 року № 1 на суму 704,80 грн та квитанцією від 22 лютого 2018 року № 58 на суму 704,80 грн.

Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу пропорційно до розміру задоволених вимог понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 83016, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Макара Мазая, буд. 7; місце проживання: 93401, АДРЕСА_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, будинок 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 11 грудня 2017 року № 4589/2017 (ОСОБА_2Г.) про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 13 вересня 2017 року зареєстровану за № 4589 та вирішити питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши при цьому до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 83016, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Макара Мазая, буд. 7; місце проживання: 93401, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 24 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4