Рішення № 73591661, 17.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/309/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ОСОБА_3 фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні і виплаті грошової допомоги, зобов’язання зарахувати до стажу роботи період навчання та нарахувати й виплатити грошову допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (79059, м.Львів, вул.Лінкольна, 47/61) до Личаківського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України м.Львова (79024, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 116), із вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов’язати відповідача зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року у клінічній ординатурі Львівського медінституту;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано період навчання ОСОБА_2 у клінічній ординатурі Львівського медичного інституту у період з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року до спеціального стажу, який дає позивачу право на пенсію за вислугою років та на виплату грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 23.01.2018 року у справі було відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ухвали суду від 15.02.2018 року, розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження і замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У підготовчому засіданні судом здійснено заміну відповідача – Личаківського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України м.Львова на належного – Головне управління ОСОБА_3 фонду України у Львівській області.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з’явився. 19.03.2018 року до суду подав додаткові докази та клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідач позов не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що зазначені у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11.12.2017 року звернувся до Личаківського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України м.Львова із заявою про зарахування до спеціального трудового стажу, його стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п.«е-ж» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоду проходження інтернатури.

02.01.2018 року на адресу позивача ОСОБА_3 фондом було направлено лист №198/З-12/Шв, відповідно до якого відповідач відмовив ОСОБА_2 у зарахуванні до спеціального стажу період проходження ним інтернатури у Львівському медінституті з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року, мотивуючи тим, що вказані періоди не дають права на призначення грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, так як це не передбачено чинним законодавством.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж на таких посадах, зокрема, чоловіки 35 років, а також якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі їхніх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Згідно з розділом 2 «Охорона здоров’я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

У Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом МОЗ від 29.01.1998 року №12 визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.

Пунктом 4.12 цього Положення прямо передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.

В свою чергу, відмовляючи позивачеві у зарахуванні двох років клінічної ординатури до стажу роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що підтверджений страховий стаж позивача на посадах в установах охорони здоров’я складає 33 роки 1 місяць 19 днів, оскільки стаж навчання позивача в ординатурі не був зарахований як стаж, який дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, згідно записів у трудовій книжці, позивач з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року навчався в клінічній ординатурі у Львівському медінституті та відрахований з цього інституту у зв’язку з закінченням навчання.

Виходячи з вимог ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вимог п. 4.12 Положення про клінічну ординатуру, суд зауважує, що навчання в клінічній ординатурі зараховується до стажу роботи за фахом. З урахуванням зазначених правових норм, страховий стаж позивача складає понад 35 років, що дає йому право, у відповідності до положень п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 35 років /для чоловіка/ відпрацювала в закладах охорони здоров’я.

Стаж навчання в клінічній ординатурі ОСОБА_2 становить 2 роки.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що суб’єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача.

Отже, беручи до уваги, що період навчання позивача в клінічній ординатурі з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року на підставі чинного на той момент законодавства мав бути включений до стажу роботи медичних працівників, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких, у разі задоволення позову сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Личаківського об’єднаного управління ОСОБА_3 фонду України м.Львова щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Головне управління ОСОБА_3 фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 10.10.1989 року по 31.08.1991 року у клінічній ординатурі Львівського медінституту.

Зобов’язати Головне управління ОСОБА_3 фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ОСОБА_3 фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів) на користь ОСОБА_2 (вул.Лінкольна, 47/61, м.Львів; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 квітня 2018 року.