Рішення № 73591618, 20.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1254/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) позовну заяву за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Сортувальна, 1-А, буд. 36Г м. Одеса, 65102), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ Банк “Траст” (вул. Болсуновська, буд. 8, м. Київ, 01014) про визнання протиправною бездіяльність щодо звернення про зняття арештів з рухомого і нерухомого майна у зв’язку з відсутністю заборгованості перед стягувачем та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Сортувальна, 1-А, буд. 36Г м. Одеса, 65102; 41405348), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ Банк “Траст” (вул. Болсуновська, буд. 8, м. Київ, 01014), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (як правонаступника Суворовського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області) щодо звернення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про зняття арештів з їх рухомого і нерухомого майна у зв’язку з відсутністю заборгованості перед стягувачем (Публічне акціонерне товариство Банк «Траст») і закінченням виконавчих проваджень судового наказу № 2-2303 від 17.08.2010 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси;

зобов’язати Другий Суворовський відділ Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_5 № В-8/59 від 04.04.2011 року на автомобіль NISSAN ALMERA 2007 року випуску державний номер НОМЕР_1 кузов №KNMCSHLAS7P649835 та арешт (реєстраційний номер обтяження 10315556) на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6, зареєстрований на підставі постанови про накладення арешту на майно боржика та оголошення заборони на його відчуження В-8/493, АА № 100759, 01.10.2010р. Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ;

зобов’язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 10317635) на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, зареєстрований на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження В-8/492, АА № 100758, 01.10.2010р. Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ.

Ухвалою від 28.03.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

06.04.2018 року (вх. № 9698/18) на виконання ухвали представник позивачів надав до суду заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 11.04.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.04.2018р. о 12:00 год.

12.04.2018 року (вх. № ЕП/2051/18) представником третьої особи до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника ПАТ Банк «ТРАСТ».

17.04.2018 року (вх. № ЕП/2112/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

19.04.2018 року (вх. № 10696/18) представником позивачів подано до канцелярії суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

20.04.2018 року (вх. № 10915/18) представником третьої особи до канцелярії суду подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника ПАТ Банк «ТРАСТ».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Суворовським районним судом м. Одеси, 17.08.2010 року видано судові накази № 2-2303 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» заборгованості за кредитним договором № S051.0004785 від 04.08.2008 року, що стало підставою для винесення Другим Суворовським ВДВС ОМУЮ постанов № В-8/492, № В-8/492, якими на виконання судового наказу були накладені арешти на все нерухоме майно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження, що було зареєстровано в Єдиному реєстрі відчуження об’єктів нерухомого майна 01.10.2010 року за реєстраційними номерами обтяження № 10315556, № 10317635.

Проте, позивачі вважають бездіяльність відповідача у вигляді не зняття накладених арештів на майно позивачів протиправною, оскільки правовідносини з ПАТ Банк «ТРАСТ» ОСОБА_2 як позичальника та ОСОБА_3 як поручителя за кредитним договором № S051.0004785 від 04.08.2008 року були врегульовані позасудовим шляхом, виконавчі провадження закриті, про що свідчать довідка ПАТ Банк «ТРАСТ» № 203 від 10.12.2014 року про відсутність заборгованості та лист в.о. начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 18.09.2017 року вих. № 19274.

Від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надходило, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Від третьої особи письмових пояснень з приводу позовної заяви до суду не надходило, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання, призначене на 19.04.2018 р. о 12:00 год., сторони сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, не з’явились, у зв’язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, 17.08.2010 року Суворовський районний суд м. Одеси видав судові накази № 2-0303 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства Банк «Траст» заборгованості за кредитним договором № S051.0004785 від 04.08.2008 року.

На підставі постанови Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ № В-8/493, АА № 100759, 01.10.2010 року на виконання судового наказу був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження, що було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 01.10.2010 року за реєстраційним номером обтяження 10315556.

На підставі постанови Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ № В-8/492, АА № 100758, 01.10.2010 року на виконання судового наказу був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження, що було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єцвктів нерухомого майна 01.10.2010 року за реєстраційним номером обтяження 10317635.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (втратив чинність, але діяв на момент відкриття та завершення виконавчих проваджень).

Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-ХІVпримусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частиною 2 ст. 30 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Така норма продовжує діяти згідно п.1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

З матеріалів справи вбачається, що згідно електронної бази даних АСВП, на виконанні в Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 21675419, з примусового виконання судового наказу № 2-2303 виданого 17.08.2010 року, виконавче провадження закінчене, а виконавчий документ направлено за належністю (а.с. 13).

З огляду на зазначене, відповідачем підтверджено, що відкритих виконавчих проваджень відносно позивачів на виконанні у Суворовському відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області не перебуває.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ПАТ Банк «ТРАСТ» № 203 від 10.12.2014 року, яка підтверджує відсутність станом на 10.12.2014 року заборгованості ОСОБА_6 по кредиту, отриманому згідно договору № S051.0004785 від 04.08.2008 року.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній редакції №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арештів, накладених на майно позивачів, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо них, а наявність записів про арешт перешкоджає позивачам розпоряджатись своїм правом власності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування арештів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, під час з’ясування обставин справи представником відповідача не надано до суду жодних доказів в обґрунтування своєї правової позиції з приводу даного позову.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно приписів ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги, що відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, оцінивши кожний доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про стягнення з другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Сортувальна, 1-А, буд. 36Г м. Одеса, 65102; код ЄДРПОУ 41405348), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ Банк “Траст” (вул. Болсуновська, буд. 8, м. Київ, 01014; код ЄДРПОУ 35371070) про визнання протиправною бездіяльність щодо звернення про зняття арештів з рухомого і нерухомого майна у зв’язку з відсутністю заборгованості перед стягувачем та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (як правонаступника Суворовського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області) щодо зняття арештів з рухомого і нерухомого майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у зв’язку з відсутністю заборгованості перед стягувачем (Публічне акціонерне товариство Банк «Траст») і закінченням виконавчих проваджень судового наказу № 2-2303 від 17.08.2010 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси.

Зобов’язати Другий Суворовський відділ Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_5 № В-8/59 від 04.04.2011 року на автомобіль NISSAN ALMERA 2007 року випуску державний номер НОМЕР_1 кузов №KNMCSHLAS7P649835 та арешт (реєстраційний номер обтяження 10315556) на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6, зареєстрований на підставі постанови про накладення арешту на майно боржика та оголошення заборони на його відчуження В-8/493, АА № 100759, 01.10.2010р. Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області.

Зобов’язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 10317635) на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, зареєстрований на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження В-8/492, АА № 100758, 01.10.2010р. Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області.

Стягнути з Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 35371070) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) судові витрати у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2018р.

Суддя О.М. Тарасишина

.