Рішення № 73591607, 20.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4356/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) 29.11.2017 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУНП, відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 54010,71 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, що Львівський окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2016 у справі № 813/591/17 задовольнив повністю його позов: - визнав протиправним та скасував наказ ГУПН від 29.01.2016 № 152 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Жовківського відділення поліції Кам’янко-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області» в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції; - визнав протиправним та скасував наказ ГУПН від 19.02.2016 №60 о/с «По особовому складу» в частині звільнення його зі служби в поліції з 25.02.2016; - поновив на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУПН з 26.02.2016. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернута до негайного виконання. За наслідками перегляду постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2017 апеляційну скаргу ГУНП задовольнив, скасував постанову від 09.08.2016 у адміністративній справі № 813/754/16 та прийняв нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУПН відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.10.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково: - постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 скасував повністю; - постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 в частині позовних вимог про стягнення з ГУНП на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції; - в іншій частині (про поновлення на посаді) постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 залишив без змін. 20.11.2017 ГУНП прийняло наказ № 876-о/с «Про поновлення», відповідно до якого поновило ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 26.02.2016. Позивач зазначає, що з 26.02.2016 по 09.08.2016 є періодом вимушеного прогулу, середній заробіток за який стягнено судом при розгляді спору про поновлення на посаді; з 09.08.2016 по 28.11.2017 є періодом, за який йому слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді. З посиланням на статтю 236 Кодексу законів про працю України, враховуючи середньоденну заробітну плату - 113,23 грн, кількість днів затримки виконання судового рішення (477 днів), позивач просить суд стягнути 54010,71 грн.

Відповідач позов заперечує повністю, мотиви викладені в письмовому відзиві від 19.01.2018 (а.с.32-34). Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017, 20.11.2017 відповідач прийняв наказ № 876-о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції ГУНП з 26.02.2016. Цей наказ став підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення саме з 20.11.2017. Відповідач наполягає, що час затримки виконання судового рішення від 09.08.2016 був перерваний постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, відповідно до якої відповідач був звільнений від обов’язку виконання судового рішення. Стверджує, що в період часу з 25.01.2017 (дня скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду) і до 24.10.2017 (дня постановлення Вищим адміністративним судом ухвали) у відповідача не було обов’язку та законних підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати останньому грошового забезпечення. Зазначає, що у цій справі мала місце законно обґрунтована перерва, яка була пов’язана з судовим рішенням апеляційної інстанції та касаційним провадженням. Ця перерва була припинена 24.10.2017 року і з цього часу вдруге почав свій відлік час виконання постанови суду про поновлення на роботі по 19.11.2017 року. Відповідач порахував, що період затримки виконання судового рішення складає 196 днів та вважає, що обчислений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 54010,71 грн. є необґрунтованим та не підлягає до стягнення.

Представник позивача 16.04.2017 подав заяву, просив завершити розгляд справи и сторін в судове засідання 16.04.2018 не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Учасники справи клопотань про відкладення розгляду справи не подали. З огляду на ці обставини суд на підставі частини дев’ятої статті 205 КАС України ухвалив завершити розгляд справи та постановити рішення суду у письмовому провадженні.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.02.2016 № 60о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. ОСОБА_1 оскаржив цей наказ в судовому порядку.

09.08.2016 Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову № 813/591/17 (а.с.67-75), якою задовольнив повністю адміністративний позов ОСОБА_1:

- визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.01.2016 № 152 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Жовківського відділення поліції Кам’янко-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 – поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 19.02.2016 №60 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції з 25.02.2016 старшого сержанта поліції поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1;

- поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 26.02.2016;

- стягнув з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.02.2016 по 09.08.2016 у сумі 21404,02 грн.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернута до негайного виконання.

Рішення суду проголошено у присутності представника відповідача (а.с.65-66). На виконання рішення 10.08.2016 видано виконавчий лист (а.с.76). Відповідач тривалий час не виконував постанову в цій частині.

За наслідками перегляду постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2017 (а.с.77-82) апеляційну скаргу Національної поліції України у Львівській області задовольнив, скасував постанову від 09.08.2016 у адміністративній справі № 813/591/17 та прийняв нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.10.2017 (а.с.83-86) касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково:

- постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 року скасував повністю;

- постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 в частині позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасував, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції;

- в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 року залишив без змін.

На новому розгляді справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову № 813/754/16 від 29.11.2017 (а.с.95-97), якою задовольнив позов ОСОБА_1; стягнув з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.02.2016 року по 09.08.2016 року в сумі 18704 грн. 00 коп.

19.03.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (а.с.98).

20.11.2017 Головне управління Національної поліції у Львівській області прийняло наказ № 876-о/с «Про поновлення», відповідно до якого поновило ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 26.02.2016 (а.с.10). З цього ж числа ОСОБА_1 нараховується грошове забезпечення (а.с.40).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП).

Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в редакції, що була чинною на час винесення постанови суду від 09.08.2016, містив аналогічну норму щодо порядку виконання рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з приписами частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Пункт 3 частини першої статті 256 КАС України визначає, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 (далі – Постанова № 9) рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (пункт 34).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) за правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

Негайність виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язкового і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Момент виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі пов'язується з моментом видання роботодавцем відповідного наказу. Отже, таке рішення суду вказує на обов’язок роботодавця не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ про поновлення поновленого судом працівника на роботі.

Львівський окружний адміністративний суд 09.08.2016 прийняв постанову у справі № 813/591/17, якою поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія Жовківського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 26.02.2016. Ця постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягала до негайного виконання. Представник відповідача був присутній у судовому засіданні та підчас проголошення судового рішення, що підтверджується протоколом судового засідання.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано 20.11.2017, що підтверджується копією наказу «Про поновлення» №876-о/с від 20.11.2017. Цим наказом позивача було поновлено на посаді з 26.02.2016 року на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 № К/800/4291/17, якою залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду № 813/591/17 від 09.08.2016.

З 20.11.2017 роботодавець нараховує ОСОБА_1 грошове забезпечення, що підтверджується довідкою № 33/68 від 25.01.2018.

Зважаючи, що судове рішення про поновлення ОСОБА_1 постановлено 09.08.2016, а наказ про виконання рішення суду винесений роботодавцем лише 20.11.2017, суд погоджується з твердженням позивача про затримку виконання судового рішення про поновлення на посаді.

Водночас суд вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи роботодавця про те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2016 була скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 та певний період (25.01.2017 по 24.10.2017) була нечинною та, відповідно, не була обов’язковою для виконання. Суд дійшов висновку, що в період з 25.01.2017 (дня скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду) до 24.10.2017 (дня постановлення Вищим адміністративним судом ухвали, якою згадану постанову суду апеляційної інстанції було скасовано) у відповідача був відсутній обов’язок щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. Відповідно, цей період не може вважатися таким, впродовж якого було допущено затримку виконання судового рішення.

Таким чином, позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за такі періоди:

- з 10.08.2016 по 24.01.2017 включно (107 днів);

- з 25.10.2017 по 19.11.2017 включно (26 днів).

Отже, строк затримки виконання рішення суду становить 133 дні.

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у лютому 2016 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за грудень 2015 та січень 2016 року. Відповідно до наданої ГУНП довідки про доходи від 24.01.2017 року №30/68 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за грудень 2015 року становив 3510 грн., за січень 2016 року – також 3510 грн., усього – 7020 грн. При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача, згідно вказаної довідки, складає 113,23 грн. (а.с. 42). Спору з цього приводу не було, розрахунки сторін в цій частині є ідентичними.

Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду складає 15399,28 грн. (113,23 грн./день х 133 дні = 15059,59 грн).

З огляду на все викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виконання постанови суду підлягає частковому задоволенню – в сумі 15059,59 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 132, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

задовольнити позов частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 80354, Львівська область, Жовківський район, с. Стара Скварява, вул. Проектна, буд. 8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.08.2016 по 24.01.2017, з 25.10.2017 по 19.11.2017 в сумі 15059 (п’ятнадцять тисяч п’ятдесят дев’ять) гривень 59 копійок, з утриманням податків та інших обов’язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25.01.2017 по 24.10.2017 – відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.