Ухвала суду № 73591558, 23.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №442/783/18

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

23 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Сподарик Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

в с т а н о в и в :

Дрогобицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.12.2017 року ВП №52614587.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.02.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.03.2018 року, відповідно до ст.ст.18, 22 КАС України, здійснено заміну відповідача та адміністративну справу передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Так, 03.04.2018 року матеріали справи Дрогобицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області були надіслані Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області до Львівського окружного адміністративного суду і надійшли до суду 12.04.2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду головуючому судді Сподарик Н.І.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року справу прийнято до провадження.

Судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача – Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та здійснено заміну первинного позивача – Дрогобицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на належного – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2018 року відповідачем, засобами електронного зв’язку, надіслано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач також заявив клопотання про залишення позову без розгляду, у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників двічі у судове засідання не забезпечили.

На підставі ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в письмовому провадженні та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Крім того, необхідно звернути увагу позивача на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Однак, «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов’язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Судом з’ясовано, що згідно постанови старшого державного виконавця Дрогобицького МВДВС ГТУЮ у Львівській області Дідтик І.-В.О. від 11.10.2016 року ВП №52614587, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №442/3499/16-а, виданого 21.09.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про визнання протиправним рішення-відмови Дрогобицького ОУПФУ Львівської області щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 12.04.2016 року; про зобов’язання Дрогобицького ОУПФУ Львівської області провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок та виплачувати пенсію, починаючи з 07.04.2016 року, з розрахунку 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Львівської області №18/805 від 04.03.2016 року.

Постановою державного виконавця Дрогобицького МВДВС ГТУЮ у Львівській області Бегійовською Х.М. від 15.12.2017 року ВП №52614587 постановлено стягнути з боржника - Дрогобицького ОУПФУ Львівської області виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн., у зв’язку із невиконанням у добровільному порядку виконавчого документа.

Тож, як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 15.12.2017 року ВП №52614587.

Згідно вхідного штампу Дрогобицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на супровідному листі від 15.12.2017 року №52614587, останнє отримало 22.12.2017 року постанову стягнення виконавчого збору від 15.12.2017 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №442/3499/16-а від 21.09.2016 року.

Отже, вказана постанова, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.287 КАС України, мала бути оскаржена до адміністративного суду у січні 2018 року.

При цьому, дану позовну заяву подано до суду позивачем 05.02.2018 року.

Тож, оскільки оскаржувану постанову було отримано позивачем 22.12.2017 року, а позов до суду подано 05.02.2018 року, а тому вбачається, що ГУПФУ у Львівській області пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений ст.287 КАС України.

Згідно п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду.

Суд, керуючись ч.2 ст.8 КАС України, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 1-9/2011 від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, надаючи оцінку конституційності скорочення строків на звернення до суду, серед іншого зазначено, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою, а тому у процесуальних кодексах лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено. Наведені зміни не унеможливлюють ефективного розгляду судових справ, тому не суперечать Конституції України.

З наведеної правової позиції Конституційного Суду України слідує, що наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.

Розглянувши матеріали позову та додані до нього документи, суд вважає, що наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено та судом з матеріалів справи не встановлено, а тому позов ГУПФ України у Львівській області підлягає залишенню без розгляду. При цьому, клопотання позивачем про поновлення пропущеного строку не подано.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід задовольнити клопотання відповідача та залишити позов без розгляду.

Керуючись ст.122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

у х в а л и в :

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Залишити без розгляду позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Ухвала суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст.256 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.