Рішення № 73591550, 16.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/643/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 місце проживання: 82180, Львівська обл., Дрогобицький район, смт.Підбуж, вул.І.Франка, 173/2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), 04053, м.Київ, пл.Львівська, 8, Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), місцезнаходженням: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови в нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017 щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції;

- зобов’язати відповідачів здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1999 року по 2017 рік працював а органах податкової міліції України. Після звільнення зі служби йому встановили 3-ю групу інвалідності та втрату професійної працездатності (50%). З огляду на наведене, позивач вважає, що він має право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та втратою працездатності. Проте, відповідач ДФС України протиправно повернув без розгляду заяву позивача від 15.09.2017 та відмовив йому в нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Відповідач ДФС України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію», а тому приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням інвалідності колишнім працівникам податкової міліції, після вказаної дати є неможливо.

Відповідач ГУ ДФС у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що норми Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №850 та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» від 12.05.2007 №707 не поширюються на працівників податкової міліції, а тому відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності працівникам податкової міліції, звільненим зі служби, за вказаними нормами закону.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Позивач – ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції України з грудня 1999 року.

Наказом ГУ ДФС у Львівській області від 01.06.2017 №183-0 позивача звільнено з органів податкової міліції через хворобу.

Відповідно до висновку Львівського обласного центру МСЕК №1 від 26.07.2017 позивачу встановлено 3-у групу інвалідності, у зв’язку з захворюванням, пов’язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 26.06.2017 №002564 ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 50%.

15.09.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Львівській області з заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та втратою працездатності.

Як вбачається з листа ГУ ДФС у Львівській області від 29.09.2017 №52320/ФОП/10/13-01-04-01 заява позивача разом з документами, необхідними для призначення одноразової грошової допомоги, направлена на розгляд до ДФС України.

Згідно з висновком ГУ ДФС у Львівській області від 29.09.2017 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 40482грн. відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007 №707.

Згідно з рішенням ДФС України від 01.11.2017 №29715/99-99-04-04-02-17 «Про повернення матеріалів» заява позивача від 15.09.2017 повернута йому без розгляду. Позивачу роз’яснено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДФС України позивач, звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбаченого статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення вказаного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIІI.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015) Законом України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

Суд встановив, що позивач проходив службу в органах податкової міліції.

01.06.2017 позивача звільнено з податкової міліції в запас на підставі пункту 64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

Після звільнення з органів податкової міліції позивачу встановлена 3-я група інвалідності, у зв’язку з захворюванням, пов’язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується висновком Львівського обласного центру МСЕК №1 від 26.07.2017, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності від 26.06.2017 №002564.

Суд встановив, що відповідач ГУ ДФС у Львівській області належно розглянув заяву позивача від 15.09.2017 про призначення одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 3-ї групи інвалідності та втратою працездатності, надав на неї відповідь від 29.09.2017 №52320/ФОП/10/13-01-04-01, підготував висновок від 29.09.2017 про призначення одноразової грошової допомоги та направив його для погодження ДФС України.

Згідно з рішенням ДФС України від 01.11.2017 №29715/99-99-04-04-02-17 «Про повернення матеріалів» заява позивача від 15.09.2017 повернута йому без розгляду.

Як вбачається з аналізу вказаного рішення ДФС України від 01.11.2017 №29715/99-99-04-04-02-17 «Про повернення матеріалів» заява позивача від 15.09.2017 по суті не розглядалася, рішення про відмову в нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не приймалось.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови в нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції та про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017 щодо відмови в нарахування та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції.

Суд враховує, що оскільки відповідач взагалі не розглядав документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із настанням інвалідності, та повернув їх без розгляду, то задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку допомогу є передчасним.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 28.03.2018 у справі №813/3091/16.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.09.2017 про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію»; визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017 «Про повернення матеріалів».

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідачів здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, то така також є передчасною.

Як вже встановив суд, матеріали щодо призначення позивачу одноразового грошової допомоги відповідачем ДФС України не розглядались та повернуті позивачу без розгляду.

З огляду на наведене, суд не вправі підміняти собою компетентний орган (ДФС України) та давати йому вказівки щодо необхідності прийняття конкретного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 15.09.2017. Водночас, суд вважає необхідне, вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Державну фіскальну служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача ГУ ДФС у Львівській області здійснити нарахування і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, то така є безпідставною, оскільки, як вже встановив суд, вказаний відповідач вчинив всі передбачені чинним законодавством дії щодо розгляду заяви позивача та прийняття за її результатами обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог. Позивач звернувся до суду з чотирма вимогами немайнового характеру та, відповідно, йому необхідно було сплатити судовий збір на суму 2819,2грн. Проте, позивач переплатив судовий збір та сплатив його на суму 3935,6грн. В задоволенні однієї з вимог позивачу відмовлено, решту вимог задоволено частково. З огляду на наведене, суд вважає, що за результатами розгляду справи з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам на суму 1057,2грн.

Суд також роз’яснює позивачу, що він вправі звернутися з заявою про повернення йому надмірно сплаченого судового збору на суму 1116,40грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.09.2017 про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію».

Визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №29715/7/99-99-004-04-02-17 від 01.11.2017.

Зобов’язати Державну фіскальну служби України розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України код ЄДРПОУ 39292197 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 судовий збір на суму 1057 (одна тисячі п’ятдесят сім)грн. 20коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 23.04.2018.

Суддя А.Г.Гулик