Рішення № 73591343, 16.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа № 809/211/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0072041307, НОМЕР_1 від 07.12.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 року адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи як представники в інтересах ОСОБА_1 (надалі – позивач), звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеннь.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень податкового та митного законодавства України, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, як такі, що ґрунтуються на безпідставних висновках контролюючого органу, викладених в акті невиїзної документальної перевірки, щодо декларування не достовірних відомостей про вартість товару при митному оформленні вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 213 СDI, що викликало заниження митної вартості цього товару, і, як наслідок, призвело до ухилення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість в належному розмірі.

Представник відповідача, скориставшись наданим йому процесуальним правом, направив на адресу суду відзив на адміністративний позов, в якому, зокрема, зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало встановлення перевіркою заниження ОСОБА_1 належних до сплати податкових зобов'язань з акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні товарів на митну територію України, за митною декларацією № 206050001/2015/401125 від 03.09.2015 року. Вказав на встановлення в ході перевірки факту подання декларантом підроблених документів, що вплинуло на правильність класифікації товару для цілей митного оформлення. У відповідності до позиції Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/5423/15 від 06.09.2017 року, аргументував дії митного органу по донарахуванню податкових платежів за умови відсутності вини декларанта в наданні не достовірних даних в ході проходження процедур митного оформлення товару, наявністю у декларанта податкового обов`язку.

Представники позивача направили відповідь на відзив, в якій вказали не те, що реєстраційні документи, згідно яких проводилось митне оформлення автомобіля, в передбаченому законом порядку не визнані не дійсними, а в ході здійснення митного контролю, збоку посадових осіб відповідача не було зауважень щодо поданих ОСОБА_1 митної декларації та інших офіційних документів. Зазначили про те, що у разі наявності у податкового органу обґрунтованих сумнівів у достовірності даних, наведених у реєстраційних документах на автомобіль, що видані іноземним державним органом, останній мав би вжити передбачених податковим та митним законодавством заходів, які б підтверджували визначення бази та об'єкту оподаткування або відмовити у митному оформленні товару. Вказали на наявність відкритого Верховним Судом України провадження в аналогічній справі за № 809/1227/17, в якій суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправними та скасував рішення відповідача про донарахування митних платежів, зважаючи на відсутність вини декларанта у недостовірності поданих ним документів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

Позивачем на митну територію України ввезено вантажний автомобіль, що був у використанні, марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндрів двигуна 2143 см. куб., код УКТЗЕД 87042199.

Під час здійснення митного оформлення даного транспортного засобу було подано реєстраційний документ за № HAL-S-1-238/15-00016 на транспортний засіб, виданий реєстраційно-транспортним відомством міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина, із зазначенням дати першої реєстрації 27.10.2010 року.

21.09.2015 року відділом митного оформлення Івано-Франківської митниці здійснене оформлення вантажного автомобіля за митною декларацією ІМ 206050001/2015/401125 від 03.09.2015 року (вантажний автомобіль марки Mercedes Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндрів двигуна 2143 см. куб., код УКТЗЕД НОМЕР_3). Згідно графи 17 "Нарахування платежів" при митному оформленні транспортного засобу нараховано наступні митні платежі:

- ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 6 054,51 гривень;

- додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 3 027,25 гривень;

- акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,02 EUR за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна в розмірі 1 060,71 гривень;

- податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 14 137,51 гривень.

Загальна сума нарахованих митних платежів становить 24 279,98 гривень.

Розрахунок митних платежів проведено з врахуванням заявленої ОСОБА_4 дати першої реєстрації транспортного засобу - 27.10.2010 року та з урахуванням курсу валют на дату складання митної декларації.

Сума нарахованих митних платежів згідно розрахунку в загальному розмірі 24 279,98 гривень позивачем сплачена.

На підставі підпункту 1 пункту 3 статті 345, підпункту 2 пункту 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 29.09.2017 року № 1697, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 при митному оформленні товару за митною декларацією № 206050001/2015/401125 від 03.09.2015 року за результатами якої складено акт № 1113/09-19-13-07/НОМЕР_4 від 10.10.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 16.1.4, пункту 16.1 статті 16, підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано акцизний збір в розмірі 51 709,59 гривень, підпункту 16.1.4, пункту 16.1 статті 16, підпункту в, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 10 341,93 гривні.

У відповідності до висновків контролюючого органу, згідно з інформацією митних органів Федеративної Республіки Німеччини фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля марки Mercedes Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2 є 27.05.2010 року, а не 27.10.2010 року, отже, наведений вище вантажний автомобіль марки "Merсedes-Benz", використовувався з 5 до 8 років, а тому для його оподаткування повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі встановлених актом перевірки порушень, винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошових зобовязань: № НОМЕР_5 від 07.12.2017 року за платежем - транспортні засоби (акцизний податок), на суму основного податкового зобов'язання - 41 367,67 гривень і штрафних санкцій на суму 10 341,92 гривень та № НОМЕР_1 від 07.12.2017 року за платежем - податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму основного податкового зобов'язання 8 273,54 гривень та 2 068,39 гривень штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходив із наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України (надалі МК України) органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, серед іншого, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Частиною 6 статті 345 МК України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини 8 статті 264 МК України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

У відповідності до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі ПК України) об'єктом оподаткування платників податків є ввезення товарів на митну територію України.

Згідно положень пункту 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності вимог статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать транспортні засоби для перевезення вантажів. Залежно від строку їх використання встановлені різні ставки акцизного податку, що стягуються при імпорті.

Відповідно підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України акцизний податок справляється з моторних транспортних засобів для перевезення вантажів, за кодом товару (продукції) НОМЕР_3 згідно УКТ ЗЕД за ставкою податку з одиниці імпортованого товару (продукції) 0,02 EUR за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна. Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно УКТ ЗЕД для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років (з дати першої реєстрації ТЗ) застосовується з коефіцієнтом 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років (з дати першої реєстрації ТЗ) з коефіцієнтом 50.

Також операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України є об’єктами обкладанням податком на додану вартість. Базою обкладення ПДВ є контрактна (фактурна) вартість товару. Крім того, до бази оподаткування ПДВ входять увізне мито, додатковий імпортний збір та акцизний податок.

Пунктом 4 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Як встановлено пунктом 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

При цьому, у пункті 54.3 статті 54 ПК України зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

У відповідності пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу вищезазначених положень митного та податкового законодавства слідує, що декларант або уповноважена ним особа, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей зазначених в ній, в тому числі щодо достовірності дати першої реєстрації транспортного засобу.

В даному випадку таку відповідальність несе фізична особа платник податку ОСОБА_1, оскільки ним здійсненно ввезеня та митне оформлення транспортного засобу Mercedes-Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2 за недостовірними відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу.

У відповідності до Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським Союзом та Україною від 14.06.1994 в частині застосування Протоколу щодо міжвідомчої допомоги в галузі митного права та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 21.03.2014 року в частині застосування Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу в митних справах, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області згідно супровідних листів Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби отримано лист митних органів Федеративної Республіки Німеччина від 14.02.2017 щодо законності ввезення на митну територію України транспортних засобів із наданням для митного оформлення транзитних реєстраційних документів, виданих уповноваженими органами ФРН.

У цьому листі зазначено, що на основі повідомлення Державної фіскальної служби України кримінальною поліцією землі Саксонія-Анхальт проведено перевірку первинних реєстраційних даних транспортних даних в Федеративній службі автомобільного транспорту. Результати перевірки підтвердили підозру про те, що дані про першу реєстрацію транспорних засобів в документах, що були надані під час митного оформлення були підроблені.

До вказаного листа митним органом Федеративної Республіки Німеччина додано таблицю із зазначенням справжніх даних первинної реєстрації транспортних засобів та даних первинної реєстрації згідно з документами наданими на митниці, відповідно до якої датою першої реєстрації транспортного засобу із номером кузова WDB9066131S470287, номерний знак HAL 120M, виробник Mercedes, власник – ОСОБА_4, є 27.05.2010 року, а не 27.10.2010 року.

Таким чином, має місце не відповідність відомостей, вказаних позивачем в митній декларації та відомостей митного органу країни експортера в частині дати першої реєстрації ввезеного на територію України транспортного засобу Mercedes-Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2. Матеріали справи вказують на те, що подані позивачем документи містять неправдиві відомості стосовно дати першої реєстрації вказаного транспортного засобу, як наслідок, такі недостовірні дані були використані в процесі митного оформлення товару (автомобіля).

Встановлено, що внаслідок подання для митного оформлення документів із недостовірними даними та здійснення митного оформлення за недостовірними відомостями про дату першої реєстрації вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Sprinter 213CDI, номер кузова НОМЕР_2, за митною декларацією № ІМ 206050001/2015/401125 від 03.09.2015 року, спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України в розмірі 62 051,52 гривень.

Беручи до уваги вищезазначене суд дійшов висновку, що фактичні обставини, які були встановлені у цій справі, дають підстави вважати, що відомості щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, які надійшли від уповноважених органів Німеччини документально підтверджені та мають значення для оподаткування товару, оскільки ці відомості відрізняються від задекларованих під час митного оформлення. У зв'язку з наведеним, контролюючий орган у спірних правовідносинах правомірно самостійно визначив базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків.

При цьому суд не погоджується із твердженнями позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі припущень, оскільки отриманні від митного органу Федеративної Республіки Німеччина документи є офіційними і в них чітко зазначено інформацію щодо дати першої реєстрації транспортного засобу Mercedes-Benz, модель Sprinter 213, номер кузова НОМЕР_2, а саме 27.05.2010 року.

Поряд із цим, суд враховує наданий позивачем сертифікований з німецької мови на українську переклад вищевказаного листа митних органів Федеративної Республіки Німеччина від 14.02.2017 року, як такий, що вірно тлумачить його переклад в частині дати первинної реєстрації (виробництва) транспортного засобу з номером кузова WDB9066131S470287, а саме – 29.04.2010 р., а не 27.05.2010р., як зазначено в перекладі листа наданого митницею , оскільки на підставі логістичного співставлення цифр, вважає останній не точним. Водночас, зазначений переклад не спростовує висновків акту перевірки та на розмір донарахованих митних платежів не впливає.

Також, не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень невизнання у визначеному законом порядку недійсним зазначеного реєстраційного свідоцтва, оскільки процедура нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань не передбачає обов`язкового попереднього визнання документа, в якому зазначено недостовірні відомості, в установленому порядку недійсним.

Позивач в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що у цій справі не доведено вчинення ним умисних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, а тому відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов`язання.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов’язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

У відповідності до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, законодавець у статті 109 ПК України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення.

Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Отже, встановлення саме умислу позивача на зазначення недостовірної інформації не є необхідним в даному випадку для донарахування податкових зобов'язань.

На переконання суду сам факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних даних щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов'язань.

Таким чином, сплата податків та зборів у встановлених законодавством розмірах є обов’язком позивача. Такий обов’язок не залежить від встановлення вини платника податків.

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до сплати мита у неповному обсязі, що згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний був самостійно визначити суму грошових зобов'язань, внаслідок чого, на переконання суду, податкові повідомлення відповідача винесені ним правомірно.

Cуд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України № К/800/50423/15 від 06.09.2017 року.

Водночас, Верховний суд України, постановою від 03.04.2018 року у справі провадженням № К/9901/593/17, погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій в аналогічних справах, якими позовні вимоги сторони задоволені та оскаржувані податкові повідомлення–рішення скасовані, виходячи із змісту частини 6 статті 69 Митного кодексу України, дійшов висновку про те, що донарахування сум податкових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення.

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Врахувавши висновки Верховного суду України в зазначеній справі та ставлячись з глибокою повагою до його позиції , суд, із урахуванням засад законності та обґрунтованості судового рішення, викладених у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, не може погодитись з даними висновками з огляду на наступне.

Статтею 69 Митного кодексу України врегульовано питання пов`язані з класифікацією товарів. Тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД (українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності), як додатку до Закону України «Про митний тариф»

Частиною 6 статті 69 Митного кодексу України визначено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв’язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Під складним випадком класифікації товару, згідно частини 5 статті 69 Митного кодексу України, розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Зі змісту статті 461 Митного кодексом України, за порушення митних правил можуть бути накладені такі види адміністративних стягнень: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Зокрема, статтею 485 Митного кодексом України встановлено відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, тобто заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги

Тобто, з позицій суду, в розрізі частини 6 статті 69 Митного кодексу України, під звільненням від штрафів та інших санкцій за несплату митних платежів та за інші порушення, що виявлені у зв’язку з неправильною класифікацією товарів, слід розуміти звільнення від відповідальностей визначених статтею 461 Митного кодексом України, і то у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку.

Водночас, на переконання суду, зазначена норма не може буде застосована як реабілітуючи підстава у випадку не сплати податкових зобов'язань у повному обсязі, за умов коли одним із конституційних обов'язків громадян ОСОБА_5 ни згідно статті 67 Конституції України є обов'язок кожного сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Панікар І.В.